Романович

Андрій тільки-но повернувся додому, коли в двері подзвонили. – Тату? Що ти тут робиш?! Чому не попередив, що зайдеш? – здивувався син. – Андрію, нам треба поговорити, – тихо сказав Михайло Анатолійович. – Пустиш? – Звісно. Проходь, – Андрій запросив батька на кухню. – Ну, що там у тебе сталося? – Андрію, я прийшов вручити тобі ось це, – Михайло Анатолійович дістав з пакета якусь папку і поклав її на стіл. – Що це? – не зрозумів син. – Це остання воля твоєї матері! – раптом сказав чоловік. Андрій обережно взяв папку, відкрив її і заціпенів від побаченого…

Автор

– Не можу повірити, що ти це зробив! – Андрій дивився на батька з подивом і невдоволенням, що погано приховується. – Це ж треба додуматися! – А я й не думав, – спокійно відповів Михайло Анатолійович. – Мене мама надоумила. – Мама? Так її вже три роки нема! – посміхнувся син. – Ти через космос … Читати далі

Сашко припаркував машину і пішов у підʼїзд. Він зайшов у ліфт, натиснув кнопку свого поверху й посміхнувся. – От моя Оленочка зрадіє, що я так рано повернувся додому! – подумав чоловік. – Буде справжній сюрприз. Сашко вийшов на своєму поверсі і тихенько відкрив двері в свою квартиру. Ще з порога чоловік відчув, що в домі щось не так… – Хтось в гості прийшов, чи що? – подумав Сашко, побачивши в коридорі дорогі чоловічі туфлі. Він повільно відкрив двері у вітальню і так і став на порозі від побаченого…

Автор

– Я навіть питати не хочу, що тут відбувається, – строго сказав Сашко, зиркнувши на дружину і свого приятеля Павла. – І тобі, «друже», краще навіть не намагатися переконати мене, що ти приїхав об одинадцятій годині вечора в квартиру до моєї дружини, щоб допомогти їй пересунути диван… Павло сидів на стільці за столом у вітальні. … Читати далі

Ліда посмажила своїх фірмових котлеток, і вирушила в село, відвідати свою бабусю та дідуся. – Ой, я ж забула контейнер з котлетами вдома, – згадала вона на півдорозі. Довелося повертатися. Ліда зупинила машину біля під’їзду, піднялася на свій поверх. Відчинила двері і натрапила на купу взуття. Гучно грала музика. На кухні сиділо дві пари, але її чоловіка, серед них, не було. – Що тут відбувається? Де Віктор? – здивувалася жінка. У відповідь їй махнула рукою. Ліда підійшла до спальні, обережно відкрила двері і…остовпіла від побаченої картини

Автор

Ліда. Кожні вихідні їздила до бабусі та діда в село, часто залишалася там на ніч. Бабуся бачила погано, а останнім часом ще й ноги підводили. Потрібно було все прибрати, вимити, в хаті порядок навести. Дід міг би все це зробити сам, але Ліда була гарною онукою. Дід та бабуся її виховали. Батька вона не знала, … Читати далі

Світлана приїхала на дачу забрати деякі речі та інструменти. Вона відкрила хвіртку, як раптом почула в будинку якісь голоси. Вона заглянула у вікно і застигла. Там був її чоловік разом із сусідкою! Михайло з Тетяною сиділи за столом, сміялися, і, як здалося Світлані, виглядали дуже щасливими. Світлана не розуміла, що відбувається

Автор

Тетяна зі Світланою були сусідками по дачі вже понад двадцять років. Колись вони дружили, допомагали одна одній, разом освоювали премудрості садівництва і городництва, ділилися розсадою та врожаєм. Взимку також підтримували хороші стосунки, часто збиралися за одним столом. Але одного разу все різко змінилося! Сусідки одразу незлюбили одна одну. А все сталося через ревнощі… Одного разу … Читати далі

Михайло вирішив свататися до своєї сусідки. – Але з чого ж почати, – міркував він. Зранку Михайло набрав у тачку дров і підкотив до воріт молодої жінки. – Лідочко, ось, тримай дрова. А то в тебе зовсім бачу нема, – сказав він. – Ой, то я гроші віддам, – заметушилася жінка. Михайло обурено замахав руками: – Не вигадуй, не візьму! Ліда стояла здивована. – Ну, дякую, дядько Михайло, вже не знаю, чим і віддячити, – сказала вона. Почувши слово «дядько» Михайло застиг з тачкою в руках

Автор

-Одружуйся, брате, ну або так сходься, нині по-різному можна. Тут ось мода пішла – на молодих одружуються, сам нещодавно дізнався. У місті у нас, знайомий мій, йому шістдесят, а їй двадцять років. Тобі, хоч і за шістдесят, а ти ще бадьорий. Хоч і засумував ти, коли Ганни твоєї не стало… -Так, не думав я, що … Читати далі

На кухні чувся звук чашок і ложок. – Видно, бабуся Оля вже встала, – подумала Марійка. Аромат випічки розбудив її. – Сьогодні ж Світле Воскресіння! Видно це бабуся Оля спекла паску з родзинками! – вирішила Марійка. Вона відкинула ковдру і розплющила очі. – Господи Ісусе, та як же це я таке собі понавигадували?! – Марія Михайлівна присіла на ліжку. – Давно бабусі моєї нема вже… Насниться ж… Марія Михайлівна тихенько пройшла на кухню. Вона привідкрила двері і застигла на порозі. – Господи, хто це сюди приніс?! – ахнула жінка нічого не розуміючи

Автор

На кухні стукали чашки, гриміли ложки, видно, бабуся вже встала. Яскраві промінчики сонця пробралися між зрушеними шторами і заграли відблисками. Медово – ванільний, солодкий аромат випічки розбудив Марійку – сьогодні ж Світле Воскресіння, видно це бабуся спекла паску з родзинками. Треба вставати якомога швидше, зараз бабуся посипає її цукровою пудрою. А потім вона читатиме молитву, … Читати далі

Віктор вимкнув телевізор і глянув на годинник. – Без п’ятнадцяти дванадцять, – він прислухався. – Заснула, здається. Пора! – Ти спати збираєшся? – дружина виглянула зі спальні. Віктор здригнувся від несподіванки і обернувся. Очі його забігали. – З тобою все гаразд? – дружина підозріло дивилася на нього. – Ти часом не занедужав? – Ні! Ні! – ще більше захвилювався чоловік. – Я ще подивлюся. Він сів на диван і увімкнув телевізор. – Ну, як знаєш, – байдуже сказала Віра і закрила двері у спальню. Але жінка навіть і не здогадувалася, що задумав її чоловік

Автор

Віктор вимкнув телевізор і глянув на годинник. – Без п’ятнадцяти дванадцять, – він прислухався. – Заснула, здається. Пора! – Ти спати збираєшся? – Дружина виглянула зі спальні. – Мені щось не спиться. Може поп’ємо чайку? Мене сусідка пряниками пригостила. Віктор здригнувся від несподіванки і обернувся. Очі його забігали. – З тобою все гаразд? – Дружина … Читати далі

Баба Марія ошатно вдягнулася і пішла у сусіднє село, відвідати родичів. Спочатку до сестри Ольги зайшла. Та зраділа: – Маріє Василівно, дякую, що відвідала, як ся маєте, як внук ваш, Андрійко? – Добре Андрійко, допомагає мені. Ось усім вам подарунків накупив. І тобі хустку купив, дивись яка гарна! Обійшла Марія Василівна рідню і повернулась додому. А вранці Андрій з міста повернувся. – Бабусю, як ти тут? – запитав. – Я трохи заробив, але там не прижився у місті. Піду по селу знову підробляти… Баба Марія глянула куди пішов Андрій, і руками сплеснула від побаченого

Автор

– Ти хоч поїж в дорогу щось, Андрійку, баба Марія клопоталася на кухню. Андрієві ще шістнадцять років тільки. Живе він на бабусину пенсію, проте сам час від часу влітку теж підробляє. То траву покосить дачникам, чи роботу просту поробить. Кому дерево спиляти засохле, і пеньок викорчувати. Кому воду навесні налагодити. Тільки цим багато не заробиш, … Читати далі

Ілля закрив поштову скриньку, зітхнув, і знову вийшов на вулицю. Ключа від квартири там не було… Хлопець сів на лавці біля підʼїзду. – Може до Володьки піти, он вікно світиться? – подумав він. – Ілля, ти що так пізно на вулиці робиш?! – раптом почувся голос його батька. Ілля аж стрепенувся від несподіванки. – Ой, тату, як добре, що ти прийшов! – вигукнув він. – Розумієш, я Лізі ключ свій віддав, а її все нема… Раптом до під’їзду під’їхала машина. З машини вийшла сестра Іллі – Ліза. Батько глянув на машину й оторопів від побаченого

Автор

Ілля відкрив поштову скриньку – вона знову була порожня. – Ох, і навіщо я пішов гуляти, краще б дома сидів, – подумав він. – А тепер, як я додому потраплю? У них із сестрою Лізою був один ключ на двох, а другий загубився. Він їй у шухляду поштовий ключ від квартири поклав, коли з дому … Читати далі

Наталка прокинулася рано і вирішила зварити борщ, як раптом виявила, що у неї закінчилася сіль. Наталя одяглася і вирішила йти в магазин. Жінка вийшла на вулицю і через паркан побачила свого сусіда. – Вікторе привіт! У тебе солі позичити не буде? – гукнула вона. – Щоб я вже в магазин не йшла. – Буде! Заходь. Зараз відсиплю, – відповів Віктор і зник за дверима свого будинку. Наталка швидко зайшла на подвір’я Віктора, зайшла в будинок слідом за чоловіком і застигла від побаченого

Автор

Наталя приїхала до свого провінційного містечка до батьків. Вона вже кілька років жила у розлученні з чоловіком, донька їх закінчила ВНЗ та працювала в обласному центрі. – Все, мамо, настав час мені і для себе пожити, до пенсії мені, звичайно, ще треба попрацювати, але тут знайду щось простіше. Поки поживу у вас, а там буде … Читати далі