Романович

– Знаєш, кого я сьогодні підвозив? – зосереджено поглинаючи яєчню, спитав Михайло. – Кого? – обізвалась Ліза, наливаючи йому чай. Чотири роки після відходу мами вона вважала своїм обов’язком годувати старшого брата сніданком, навіть, якщо він повертався з нічної зміни на таксі о п’ятій ранку. – Маринку, однокурсницю твою колишню, – пояснив брат. – М-м-м… … Читати далі

Лєра сиділа на підлозі в маленькій кімнаті й перекладала дитячі речі з однієї коробки в іншу. Восьмий місяць вагітності давався взнаки — спина нила, ноги набрякали, але покинути почате не хотілося. Крихітні бодіки із зайчиками, м’які пелюшки, брязкальця — все це лежало навколо, чекаючи своєї години. Дитяча кімната була невеликою, але затишною. Лєра вибрала для … Читати далі

– Знову? – голос Лєри тремтів, але вона намагалася тримати тон рівним, ніби це просто прикра дрібниця, а не черговий цвях у кришку їхнього і без того хиткого бюджету. – Мамо, скільки можна? У слухавці захлинувся потік виправдань – квапливих, плутаних, наче мама боялася, що Лєра скине дзвінок, не дослухавши. – Я ж не спеціально! … Читати далі

— Ти пахнеш чужими парфумами, — сказала Аліна тихо, майже беззвучно, коли Кирило, увійшовши до спальні, нахилився поцілувати її. Він завмер на пів дороги, спантеличений. — Якими ще парфумами? Я з роботи, Аліно. Пилом дорожнім пахну, вихлопами. — Ні. «Червоним маком». Класика. У твоєї мами такі. Вона знову була тут? Кирило випростався і втомлено потер … Читати далі

– І ти вирішив сказати мені це лише зараз? Поставити перед фактом? – Ліда різко опустила чашку, і кава хлюпнула на блюдце. – Я тільки з нічної зміни, у мене ноги гудуть, а ти мені про те, що до нас переїжджає твоя дочка? Марк стояв біля холодильника, ніби ховався за його дверцятами. Повів плечем, не … Читати далі

Аліса Петрова поверталася додому після довгого робочого дня в архітектурному бюро. Вона працювала над проєктом реконструкції старовинного особняка і була повністю поглинута творчим процесом. Підіймаючись сходами до своєї квартири, жінка мріяла про гарячу ванну та тихий вечір із книгою. Ключ повернувся у замку, двері відчинилися, і Аліса завмерла на порозі. У її вітальні, на її … Читати далі

— Навіть борщу на дорогу не наллєш? Я ж від тебе назавжди йду, а ти картоплю смажиш, ніби нічого не трапилося! Ярослав стояв у коридорі з великою валізою і щиро чекав, що дружина кинеться йому на шию. Ну або хоча б заплаче. Жінки ж у таких випадках завжди плачуть, хапають за рукава, просять подумати про … Читати далі

Олена стояла біля хвіртки і дивилася на сусідній двір. Там піднімався двоповерховий цегляний будинок під блискучою металочерепицею, за високою кованою огорожею виднілася простора альтанка, а поруч стояла вимита до блиску іномарка. Сусід Михайло вже кілька років їздив на заробітки, і його родина не знала скрути. У самій же хаті Олени та Василя після кожної великої … Читати далі

— Звільняй кімнату, дитино. Ти тут просто приписана, а справжня господиня має думати про всю родину, а не лише про власні вигоди. Ця оселя належить моєму синові, він її купував, отже, його слово вирішальне. Марія Іванівна стояла на порозі кабінету, опершись на одвірок, і пильно дивилася на мене з-під окулярів. У її погляді не було … Читати далі

— А ти справді думаєш, що він щовечора затримується на нарадах тільки заради вашого спільного майбутнього? Ці слова незнайомки збили мене з ніг швидше, ніж будь-яка відверта правда. — Хто це говорить? — тільки й змогла видушити я, міцніше притискаючи слухавку до вуха. На плиті саме стихало яблучне варення з корицею. У квартирі стояли затишні … Читати далі