Романович Поки я сама виходжувала свекра, чоловік і зовиця ділили його спадок. Але прорахувалися – він лишив їх ні з чим Злата ретельно терла руки жорсткою щіткою під струменем прохолодної води. Їй здавалося, що їдкий, важкий запах спирту, стерильних бинтів і згасаючого життя в’ївся не в шкіру – він просочив її саму. У дзеркалі над раковиною … Читати далі
— Знову борщ? Насте, це не серйозно, я їсти хочу. Я думав, ти хоч котлет насмажиш, ти ж весь день вдома сидиш. Тарас відсунув тарілку з гарячою червоною стравою так рішуче, ніби перед ним стояла не щойно зварена домашня їжа, а пуста миска. Він важко опустився на стілець, навіть не знявши робочого піджака, лише поспіхом … Читати далі
Годинник у передпокої відраховував хвилини гучними, сухими ударами, які лише підкреслювали напружену тишу квартири. Олена сиділа на краєчку пуфа, втомлено спершись долонями об коліна, і дивилася на маленького мопса на прізвисько Персик. Пес нетерпляче перебирав лапами біля дверей, жалібно попискував і раз у раз заглядав у вічі господині. За вікном шумів різкий осінній дощ, листя … Читати далі
— Дівчинко моя, ти в нашому домі для того, щоб відпочивати, а не біля раковини з миючими засобами стояти! А щодо білизни навіть не думай купувати сама — я твої розміри та вподобання знаю не гірше, ніж ти сама! За вікном рейсового автобуса миготіли зелені лісові смуги та золотаві соняшникові поля. Дев’ятнадцятирічна Світлана сиділа біля … Читати далі
— Ти запитав мене, чому я постійно кудись поспішаю і про щось мрію, а потім кинув це своє байдуже: «Може, тобі просто треба поменше всього хотіти?». Тоді слухай уважно: я буду хотіти всього, прагнути більшого і досягати цілей, але відтепер робитиму це вже без тебе! Осінній вечір огортав місто тихою, м’якою напівтемрявою. За вікном затишної … Читати далі
Оксана припаркувала свій позашляховик біля будинку, але не поспішала виходити. Кілька секунд просто сиділа, заплющивши очі, насолоджуючись тишею салону. День видався надзвичайно вдалим – важливий контракт закритий, приємний бонус у кишені, а попереду – цілі вихідні. Безтурботні, лише для себе. Вона вже уявляла, як візьме до рук нову книгу про особисті кордони, що так привабливо … Читати далі
— Ви мені зараз серйозно кажете, що в ДРАЦСі відмовляються записувати ім’я Мія?! Передай працівниці листок і скажи: це моя дитина, я її виплекала, і тільки батькам вирішувати, як кликати власну доньку! Осіннє сонце м’яко освітлювало дитячу кімнату, заливаючи золотавими променями біле ліжечко та ніжні молочні гардини. В оселі панувала особлива, майже свята тиша, яка … Читати далі
— Мамо, ми з Наталкою розлучаємося, і я прошу тебе до нас не лізти, ми самі все вирішили, — сказав Тарас по слухавці так просто й сухо, наче повідомив про чергову заміну мастила в авто. — Як розлучаєтеся? — ледь вимовила Надія Степанівна, тримаючи в руці вологу ганчірку. — А діти? Тарасику, що сталося? Сім … Читати далі
Осінній дощ глухо бив у шибки нотаріальної контори, розмиваючи обриси старої вулиці за вікном. У невеликому кабінеті пахло кавою, старим папером і вологою пальтовою тканиною. Поліна сиділа навпроти молодого юриста, тримаючи спину рівно, ніби між лопатками в неї була вставлена сталева спиця. Навпроти, згорбившись і ховаючи набряклі пальці в рукава вицвілого кардигана, сиділа жінка, чия … Читати далі
— Якщо ти ще хоч раз наблизишся до моїх дітей, я викличу поліцію і напишу заяву, що ти їх переслідуєш! Ось такі слова я почула від колишньої невістки просто серед білого дня біля воріт дитячого садка. Стояла тоді, тримаючи в руках пакетик зі свіжими полуницями та двома новими книжечками з казками, і відчувала, як земля … Читати далі