Романович

— Мамо, відчини! Клямку заклинило, чи що? — Не заклинило, Денисе, — Марія Петрівна вийшла на ґанок у старому робочому жилеті. Руки вона заховала глибоко в кишені. З поля тягнуло сирістю, вітер шарпав голі гілки яблунь. — То як це не заклинило? — Олена штовхнула хвіртку плечем. З-під каптура вибилися фарбовані руді пасма. У руках … Читати далі

— Ігоре, поясни мені спокійно, чому рахунок на нові обігрівачі та мінеральну вату знову скинули мені, якщо отримувачем стоїть твоя сестра? Олена піднесла телефон майже впритул до очей чоловіка, щоб він сам роздивився повідомлення від своєї матері. На екрані світився чималий перелік усього необхідного для дачі: два масляні радіатори, плівки для веранди, ортопедичний матрац і … Читати далі

Марина вже втретє поправила скатертину й знову відійшла до вікна. Надворі було тихо, лише десь далеко гавкав сусідський пес. Вона дивилася на дорогу й намагалася дихати рівно, як колись учили на курсах для майбутніх мам. — Ти знову стоїш біля вікна, — сказав Андрій, заходячи на кухню з ключами в руці. — Вони приїдуть не … Читати далі

— Здається, Ганно Сергіївно, ви трохи переплутали адресу або просто вирішили зіпсувати мені день своїми безпідставними звинуваченнями? — різко мовила Ірина, ставлячи важку каструлю з борщем на дерев’яну підставку й витираючи руки об чистий кухонний рушник. Ганна Сергіївна, її свекруха, стояла на порозі просторої кухні, склавши руки, і дивилася на невістку так, ніби та щойно … Читати далі

Яна майже беззвучно провернула ключ у замку й уже з порога зрозуміла: у квартирі вона не одна. У повітрі стояла якась не її тиша — наповнена чужою присутністю. Із спальні долинав жіночий голос, який жваво щось обговорював. — Ні, отут буде ідеально, я точно кажу. По стіні тут два сорок, цього вистачить. Якщо замовити шафу … Читати далі

— Навіть не думай про це! Навіть не мрій, більше жодних розмов на цю тему не буде! — рішуче відрізала Ірина й різко відмахнулася від чоловіка, коли той знову заговорив про купівлю власного заміського будинку із земельною ділянкою. Максим здивовано підвів брови й насупився: — Чому ти така вперта? Ти ж навіть не дослухала мої … Читати далі

Десять років тому Галина зібрала дві валізи й поїхала в Португалію. Іншого виходу вона просто не бачила. Усе почалося в один осінній день, коли Іван упав з риштування на будівництві. Лікарі зробили все, що могли, але працювати, як раніше, він уже не міг. Він сидів на лавці біля хати, дивився в одну точку й мовчав. … Читати далі

Липень у селі пахнув гарячим асфальтом, перестиглими вишнями і пилом від зерновозів, що снували дорогою від ранку до смеркання. Почалися жнива — час, коли село гуло, наче розтривожений вулик, і ніхто не мав права на відпочинок чи слабкість. Наталя чергувала на фельдшерсько-акушерському пункті до самого вечора. Її невеликий кабінет, який сільрада навесні нарешті відремонтувала та … Читати далі

Травневий ранок перед роковинами пахнув не скорботою, а важкою, вологою парою від розігрітої землі та смолистим духом свіжого лаку. Оксана стояла посеред літньої кухні перед величезною мискою, в якій туго, немов живе, підіймалося дріжджове тісто на поминальні паляниці. Руки її по лікті були в білому борошні, а на щоці лишився блідий слід. Вона вимішувала його … Читати далі

— Дача моя, і зятю тут робити нічого! — Марія Іванівна з розмаху поставила на дерев’яний стіл трилітрову банку з солоними огірками, ніби цим раз і назавжди поставила крапку в суперечці, яка тягнулася вже не перший місяць. Ірина стояла біля вікна, міцно притиснувши руки до грудей, і дивилася, як Андрій у дворі тягне важкі соснові … Читати далі