Романович 
Все життя ми з чоловіком важко працюємо, аби діти наші мали все необхідне. Ми вже не молоді, проте заради сина і доньки здатні на все. Каті вже 17, скоро на навчання їхати, а Сашкові – 20, на третьому курсі фізфаку навчається. І ось нещодавно подзвонила нам тітка мого чоловіка, попросила негайно приїхати. Баба Катя вже … Читати далі
Ще 40 днів Всевишній буде ходити по землі після свята Великодня. Ви зможете його зустріти у різному уподобанні. Він постійно знаходиться серед людей, відчуває нашу віру в нього. Яскравим прикладом цього є подвижник Арсеній, який йшов у монастир зі скиту. Він побачив бідну людину, яка була на візку та пересувалася допомагаючи собі руками. Арсеній вирішив … Читати далі
Моя мама взагалі про мене не думала. За мною доглядала бабуся Раїса, вона мене виховала та виростила. Але мене все одно цікавило, де ж моя мама? Чому у друзів є і мама, і тато, а в мене тільки бабуся? Бабця Рая постійно вигадувала різні “відмовки”. То тато космонавт, а мама працює археологом. То вони космонавти … Читати далі
На щастя в особистому житті я ніколи особливо й не сподівалася. Повненька, маленька і дуже непримітна. Крім того, що неприваблива — я ще й дуже сором’язлива. В чужій компанії слова зайвого не вимовлю. Працюю бібліотекаркою. Самі розумієте, друзів у мене з такою роботою зовсім небагато. Тож можете собі уявити моє здивування, коли за мною почав упадати … Читати далі
Зараз у нашій родині є деякі фінансові проблеми. Я ледь даю ради з третьою дитиною, Микола потрапив на роботі під скорочення. У нас є заощадження на “чорний день”, але ми вже звідти беремо гроші, аби заплатити за комуналку чи купити продукти. Старшому синові нещодавно купила теплий пуховик на зиму, донечці взуття та шапочку. Деякі друзі … Читати далі
На заробітках я вже доволі давно. Поїхала колись, бо роботу вдома втратила. Як це зазвичай трапляється, чоловік мене не чекав, привів іншу в наш дім. Тож довелось мені ще й на квартиру собі заробляти. Врешті купила, доволі непогану. З часом донька моя заміж зібралась, дала я гроші і їй на житло. Син ж мій Микола … Читати далі
Я чула багато історій про горе-невісток. Всі мої подруги обожнювали обмивати кісточки молодим дівчатам. Вважали, що ніхто не гідний їх синочків. Мені було аж гидко таке слухати. Тому коли у мене народився Петрик, то пообіцяла собі, що буду найкращою свекрухою у світі. Прийму в сім’ю дівчину, як рідну донечку. Я дуже люблю Олю, завжди допомагаю … Читати далі
Ми з сестрою народилися і виросли в селі на Полтавщині. Роботи ніколи не цуралися, завжди допомагали батькам, які важкою працею заробляли собі на хліб. Коли ми виросли, життя нас з Юлею розвело по різних стежках. Вона вийшла заміж за хлопця з Харкова. У нього там квартира, власний бізнес, тому сестра довго не думала — одразу … Читати далі
Я вже не молода. Зараз мені 39 років. Та коли почалась війна чоловік наполіг, аби я народила. – Послухай, наші діти вже дорослі. Невже тобі маленького не хочеться? Подумай. І мене на війну не заберуть, зможемо подорожувати. Суцільні переваги. Не знаю, що на мене вплинуло. У нас донечці вже 16 років, синові 14. І справді скучила … Читати далі
В Італії я вже 20 років гарую, не покладаючи рук. Все заради своїх синів. Мій колишній залишив мене з двома дітьми на руках і пішов до іншої, тож розраховувати я могла лише на себе. Треба було якось ставити хлопців на ноги. Довелося їхати на заробітки. Вже мої синочки встигли й одружитися і онуків мені народити, … Читати далі