Романович

Є в мене двоюрідна сестра Люда. Ми майже одного віку, колись дуже близькі були, дружили, та останнім часом спілкуємося не часто. Так от нещодавно вона святкувала свій ювілей – 60 років. Запросила й мене до ресторану. Я відразу вирішила, що не піду, не люблю ці пишні набутки, та й грошей багато дарувати не можу. Зараз … Читати далі

Я повернулася додому з Польщі після 2 років важкої праці. Жодного разу за цей час не приїжджала до рідного села, бо кожна зароблена копійка йшла на будівництво будинку для сина. І загалом, роботи закордоном було багато, не мала змоги навіть просто вибратися на вихідні, аби містом прогулятися. Хоча щоразу із заздрістю слухала розповіді іншим подруг-заробітчанок, … Читати далі

Ми з чоловіком доволі швидко розлучилися, тому нашого сина мені довелося виховувати самостійно. Свекри також не цікавилися своїм онуком, тому модна сказати, що в Олега була лише одна бабуся з дідусем.  На щастя, мої батьки у всьому нас з сином підтримували і допомагали. Вони протягом життя багато працювали і змогли зібрати достатньо заощаджень, щоб на … Читати далі

Щороку те саме. Починається весна і моя сусідка, баба Ніна заходиться господарювати, а саме палити сміття й траву. Скільки разів я з нею сварилась, пояснювала, що це не метод – все марно.  Живемо ми на околиці міста. У нас будинок на дві квартири, в кожного окремий вхід і ділянка. А поруч є земля, котра пустує, … Читати далі

Чотири роки тому я поїхала до Німеччини на заробітки. Там в мене сестра була, допомогла влаштуватися, місце гарне знайшла. Спочатку я вирушила, аби ремонт вдома зробити. Адже хата в нас стара, напіврозвалена стояла. Чоловік мій все життя випивав. Ні цвяха в оселі не забив, а я чекала, коли син виросте, щоб спокійно його залишити. Та … Читати далі

Ми з чоловіком заробітчани, вже майже 10 років їздимо в Німеччину. Адже у 2015 році що я, що чоловік залишилися без роботи. Ще й зарплату не виплатили, дали на руки тільки по тисячі гривень і все. А якось дітей треба на ноги підіймати, годувати, одягати. Тому в нас не було ніякого виходу, крім як податися … Читати далі

Не думала, що на старості літ стану нікому не потрібна. Отак і доживатиму останні дні в розвалюсі. Мені 67 років, усе життя прожила в нашому селі. Тут народилась, тут і заміж вийшла за Василя. Хата дісталася від його батьків. Невелика, стара, але наша. Василя вже 6 років як нема… Єдина донька, Оксана, вчилася в місті … Читати далі

У мого Остапа дуже велика родина. Троє старших братів, їх жінки. Потім батьки, дві тітки зі сторони свекрухи Ольги Михайлівни та дядько зі сторони свекра Павла Олексійовича. Ну і племінники, двоюрідні сестри та брати, похресники. Кожна гостина перетворюється на балаган. А скільки ті родичі жеруть…Вибачте, ну вони точно не їдять, а просто жеруть. Кожному треба … Читати далі

Після других пологів від чарівної зовнішності дружини не залишилось нічого. Вона поправилась, її волосся не завжди було чистим та вкладеним. Вона носила спортивний одяг, на шкірі розтяжки та поламані нігті. Вже мовчу про макіяж чи аромат парфумів, яких просто ніколи не було.  Я не вірив своїм очам, бо таку красуню хотіли в дружини багато чоловіків, але вона … Читати далі

Ці свята я зустрічала в сусідки. Бо ні син, ні невістка з дітьми не приїхали в гості. А все через мою хату.  Живу я в достатку, маю гарний будиночок на 2 поверхи, літню кухню та велику ділянку на город. Часто їжджу на базар, аби продавати домашній сир, сметану, яєчка, молоко, масло. Деякі покупці мене роками … Читати далі