Романович 
Мене звати Любомир, мені 65 років. Я багато пережив, багато бачив, що можу написати книгу про своє життя. Минає 7 рік, як я вдівець. З дружиною у нас був чудовий шлюб. Досі сумую за нею. Я дуже болісно переніс її втрату, бо це сталося раптово. Людмила була дуже доброю і чуйною людиною. Ми разом виховали трьох … Читати далі
Зараз моя невістка такі цирки вдома показує, що просто бери руки в ноги та тікай. Бачте, пані не подобається прізвище чоловіка і вона категорично не хоче його змінювати. Лілю я знала давно, ще коли син вступив до університету. Мій Діма розумний хлопець, вже після 1 курсу знайшов роботу, працював у службі таксі. Ще й чудово … Читати далі
Моє життя ніколи не було легким та безтурботним. Я сирота, росла з бабусею у селі. Грошей у нас майже не було, але зате мали велику господарку, яка нас годувала. А ще ми продавали домашній сир, молоко, сметанку та яєчка на базарі. У 18 років я вийшла заміж за сусіда Михайла. Спершу він був дуже хазяйновитим … Читати далі
Неочікувала, що доля отак розпорядиться. Коли побачила Тамару через стільки років, навіть шкода стало. Я жила в селі, а навчалася в місті, тож більшість часу проводила в гуртожитку. Але кожні вихідні поверталася додому, бо там був мій наречений Ігор і найкраща подруга Тамара. Ми троє завжди разом: то в лісі гуляємо, то біля річки сидимо, … Читати далі
Серед усіх онуків та дітей у сім’ї бабуся завжди любила мене найбільше. Часом це дратувало моїх родичів, але ви ж знаєте, як це буває: старенька обирає собі улюбленця і носиться з ним, як з писаною торбою. Не скажу, що це було за просто так. Я також любив бабуню, завжди допомагав їй, чим міг, доки інші … Читати далі
Ви й не уявляєте, в якій атмосфері я зростала. Коли я народилась, тато плакав, та не від щастя. Він був розчарований. Адже понад усе мріяв про сина. Коли я зростала батько зовсім на мене уваги не звертав. А тоді нарешті мама народила вдруге. Цього разу пощастило значно більше, це був хлопчик. Тато сяяв від щастя, … Читати далі
Мені 67 років і все життя я багато працюю на землі. Змалку мене батьки привчили до важкої праці. З 7 років картоплю саджала з усіма. Саме тому я ніколи життя свого без цього не уявляла. Утім останні роки мені надзвичайно важко. Чоловік помер, я сама той город обробляю. Діти зовсім не допомагають, вони обидвоє в … Читати далі
Мені 32 роки, але я досі не можу зрозуміти своєї матері. Ця жінка поволі руйнує моє життя. Вона хоче, щоб я приділяла їй весь свій час. Мало того, що я щодня повинна вислухати від неї порцію претензій, то вона ще й вимагає від мене дзвінки та повідомлення про все, що роблю. Я її люблю, вона … Читати далі
Я розумію, що в Інни Воломирівної пенсія маленька, тож дала їй 1500 гривень на подарунок. Але коли дізналась куди ж насправді пішли гроші дуже розізлилась. Якось так вийшло, що життя мене рано зробило вдовою. Ігор мав проблеми зі здоров’ям, і коли нашій донечці Улянці був лише рік, залишилася сама. Але зі свекрухою, Інною Володимирівною, ми … Читати далі
Мама лишила нас ще зовсім дітьми і поїхала до Італії на заробітки. Вона завжди казала, що зробила це заради нас, хоча я не впевнена. Адже складалося враження, що вона просто втекла з дому. Шлюб з татом важко було назвати вдалим. Батько увесь час випивав, десь вештався, міг кілька днів вдома не з’являтися. Роботи стабільної він … Читати далі