Романович

Олена повернулася додому втомлена. Тільки зайшла в коридор, кинула сумку з речами, сіла в крісло і витягла ноги, як раптом пролунав дзвінок телефона. Дзвонив чоловік. – Повернулась, люба? Ну, я радий. Я в годині шостій буду вдома. Так, до речі, я не один прийду, – повідомив Володя і відключився. А Олена кинулася готувати святковий стіл. – Вже шість п’ятнадцять. І де ж коханий із гостем чи гостею? – подумала Олена, коли все було готове. Нарешті пролунав дзвінок, жінка поспішили в коридор. Олена відкрила двері, побачила чоловіка з гостем і застигла від здивування

Автор

Ну от буває таке, що зашлють у відрядження у глухомань, а назад повернешся саме тридцять першого грудня, добре хоч об одинадцятій ранку, а не вечора. Тільки зайшла, кинула сумку з речами та пакети з продуктами, сіла в крісло і витягла ноги, як дзвонить коханий і єдиний. Чоловік Володя. – Повернулась, люба? Ну, я радий. У … Читати далі

Ганна з чоловіком вечеряли, коли дружина помітила, що Сергій думками десь далеко від неї. – Коханий, щось сталося? – обережно поцікавилася вона. – Слухай, коли ми тільки познайомилися, ти випадкове не читала ніяких повідомлень у мене в телефоні? – раптом запитав Сергій. Ганна здивовано заморгала очима. Ні, насправді вона просто не пам’ятала, що було вісім років тому, хоча за хвилину порившись у пам’яті, відповіла. – Слухай, ми тоді лише познайомились. Я думала, що це якийсь жарт! Вибач мене! – тихо сказала дружина. – Як ти могла? Ти зруйнувала мені життя! – тільки й вигукнув Сергій

Автор

Сергій сидів за накритим новорічним столом і не міг думати ні про що інше. Його дружина Ганна все це розуміла. Всі його емоції були написані на його обличчі, але вона все одно вважала, що це не варто робити. Вже півгодини вони проводжали рік, що минає, встигли підкріпитися. Діти раз у раз залипали в мультики по … Читати далі

Інна мила посуд, коли пролунав дзвінок телефона. Дзвонила подруга Єва. – Інно, привіт! Ти ж в курсі, у суботу у мого чоловіка ювілей. Ти в обов’язковому порядку маєш бути присутньою, – весело сказала подруга. – Постараюся прийти, – відповіла Інна. – А де будете святкувати? – Святкуватимемо у кафе, запрошених буде пристойна кількість, – відповіла Єва. – До того ж мій Артем сказав, щоб ти обов’язково була, у нього для тебе сюрприз. І чомусь загадково посміхнувся. – Який ще сюрприз? – здивувалася Інна, нічого не розуміючи

Автор

Півроку минуло після розлучення Інни з чоловіком, може трохи більше, але вона все ще ніяк не може забути його. Переживає, згадує, бо все було гаразд, і раптом у нього інша. Хоч би як це банально звучало – у чоловіка інша жінка, але вона важко переживає розлучення. Син дорослий, навчається на третьому курсі інституту в іншому … Читати далі

Алла повернулася додому з роботи. Жінка скинула туфлі і попрямувала до спальні, мріючи звільнитися від суворого офісного костюма і стати під душ. Але не встигла вона дійти до спальні, як у сумочці задзвонив телефон. – Алло, привіт! Можеш терміново до нас приїхати?! – попросила мама. – У вас щось сталося? – захвилювалася донька. – Приїжджай. Сама все побачиш, – сказала мама і закінчила виклик. Алла швидко переодягнулася, викликала таксі і вирушила до батьків. Через півгодини Алла влетіла у квартиру батьків. – Що у вас сталося? – вигукнула з коридору Алла, зайшла на кухню і застигла від побаченої картини

Автор

Алла щойно увійшла в квартиру, скинула туфлі і попрямувала до спальні, мріючи звільнитися від суворого офісного костюма і стати під душ. Але не встигла вона дійти до спальні, як у сумочці задзвонив телефон. “Оля” – висвітилося на екрані. – Доброго дня, сестричко, слухаю тебе, – сказала Алла. Вона вже приблизно здогадувалася, про що буде розмова, … Читати далі

Марина занедужала. Надвечір з роботи прийшов її чоловік Андрій. – Що у вас тут трапилось? – він здивувався, що Марина лежить на ліжку. Його дочка Ліза варила на кухні макарони, а Марина їй з кімнати підказувала. – Я зараз встану! – гукнула Марина, побачивши чоловіка. – Тату, я макарони з тушонкою приготувала! – гордо сказала батьку Ліза… До ночі Марині стало гірше, і її забрала швидка. У лікарню до Марини Ліза поїхала разом із татом. Андрій тихо говорив у коридорі з лікарем, але Ліза все одно дещо почула. Вона прислухалася й вухам своїм не повірила

Автор

Ліза прокинулася – темно. І заголосила: – Мамо, мамо, ти де? Марина одразу скочила, вона чуйно спала: – Лізонько, дитинко, я тут! – Іди, я не тебе кликала, ти не мама! – і мала ще дужче заголосила. Марина хотіла було поправити їй ковдру і покласти ведмедика, але вийшло тільки гірше. Ліза почала галасувати: – Іди, … Читати далі

Марина з Ігорем відгуляли своє весілля. Наступного дня молодята прокинулися пізно, довго відпочивали після вчорашнього гуляння. – Боже! Вже майже третя година дня! – запереживала Марина, глянувши на годинник. – Треба вставати! Марина з Ігорем привели себе в порядок, перекусили. – Ну що, порахуємо, скільки нам грошей подарували? – запропонувала жінка. – Давай! – погодився Ігор. Марина вийшла у кімнату, взяла сумку, у яку складали всі подаровані конверти. – А сумка, то важка! – задоволено сказала вона. Марина з Ігорем відкрили сумку, глянули в середину і застигли від побаченого

Автор

Більшість людей, які бачили Марину вперше, ніколи не повірили б, що ця дівчина має жорсткий характер. Зовні вона була схожа на наївну дівчинку, що дивилася на світ крізь рожеві окуляри. Їй було 27 років і виглядала вона дуже молодо. Струнка фігурка, блискуче світле волосся, відкритий погляд великих блакитних очей. В мене хороша генетика, пояснювала вона. … Читати далі

Віра у кафе святкувала своє день народження. Свято було в самому розпалі, гості їли, пили, танцювали. Раптом слово взяв чоловік Віри Павло. – Кохана, ти знаєш, як я тебе люблю! – сказав він, взявши мікрофон. – І сьогодні я хочу подарувати твою мрію! Павло підійшов до Віри і простяг їй великий святковий конверт. – Дякую! – зраділа Віра. – Тільки відкрий, подарунок вдома, не показуй його всім, – пошепки попросив Павло. – Добре, – погодилася Віра. Наступного дня, з ранку Віра насамперед полізла дивитись подарунок Павла. Жінка відкрила конверт, заглянула всередину і аж рота відкрила від обурення

Автор

Віра та Павло перебували у стосунках цілих два роки і вже близько року жили разом. Місяць тому чоловік зробив дівчині пропозицію, на яку вона радісно погодилася. Щоправда, дату весілля ніхто з них не призначив і заяву до ЗАГСу подавати не поспішав. А все через те, що шлюб – справа дорога. Потрібно не просто подати заяву, … Читати далі

Борис Григорович прийшов додому не в настрої. Побачивши дружину, яка вийшла йому назустріч, чоловік запитав: – Де наша донька? – З подругою кудись пішли… – відповіла жінка. Борис Григорович вийняв з кишені свій телефон і набрав номер дочки. – Ти де там ходиш так пізно? – запитав він у слухавку. – Тату, я зараз вже прийду додому, але… – сказала Діана. – Що це ще за «але»?! – роздратовано запитав батько. – Говори, що там в тебе таке. – Я прийду не одна, – далі пішла загадкова пауза. – А з однією людиною… – Якою ще людиною?! – Борис Григорович не розумів, що відбувається

Автор

– Миколо, що ти такий задумливий? У нас же ж випускний вечір, ми закінчили інститут! – Ось і я про це. Треба про майбутнє думати. – От і починай прямо зараз. Навколо тебе такі вродливі дівчата вʼються. Може хтось із них твоєю дружиною буде. – Ні, Вадиме, мені ці не потрібні. Я хочу стати великою … Читати далі

Павло палко закохався в Олену. Вони працювали разом, бачилися щодня, але дівчина не помічала його уваги. – Не гарячкуй, час їй треба, – сказала Павлу прибиральниця Антоніна Степанівна. – До цієї дівчини потрібний особливий підхід. Ти морозиво їй носи, квіти даруй, не втомлюйся. Вода камінь точить… Антоніна Степанівна сказала це так впевнено, що Павлик аж повеселішав. Морозиво на паличці щодня лежало на столі Оленки… А якось Павлик пішов у підвал, де зберігалися документи. Туди рідко хтось ходив, а охоронцем працював дідок Іван Петрович. Павлик відчинив двері в сховище, і оторопів від побаченого

Автор

Павлик з Оленою працювали в одному офісі. Молоді, симпатичні обоє вони привертали увагу всіх колег. – Наша прекрасна молодь, – так їх називали старші й передбачали їхнє кохання. Найцікавіше, що з боку Павла була явна прихильність до Оленки, але вона не дивилася на нього. Або, як йому здавалося, була навіть строгою та серйозною. Антоніна Степанівна, пенсіонерка-прибиральниця, … Читати далі

Дмитро з Іриною вирішили розійтися. – Розлучатися треба красиво, – подумав Дмитро і пішов у квітковий кіоск. Чоловік купив гарний букет троянд, вирішив зайти й по ігристе. Навряд чи Ірина готуватиме вечерю. З її характером вся у сльозах, мабуть… До ігристого Дмитро купив дорогі шоколадні цукерки. Це не її торт Медовик, звісно, але піде. – Розлучатися треба красиво, – ще раз подумав він. Вийшовши з ліфта, Дмитро одразу почув запах смачної домашньої їжі. Він відкрив двері своїм ключем і зрозумів, що пахло з їхньої квартири. Дмитро зайшов у коридор й остовпів від побаченого

Автор

Холодно. Кінець зими – час не найкращий, і тільки очікування весни робить його більш-менш стерпним. Повз сумного чоловіка з опущеними плечима і тьмяним поглядом пробігла весела парочка, сміючись і тримаючись за руки. Дмитро мимоволі глянув їм услід, і серце защеміло від туги… Куди, куди все пішло, ось така ж веселість, незважаючи на негоду, така ж … Читати далі