Романович

Павло палко закохався в Олену. Вони працювали разом, бачилися щодня, але дівчина не помічала його уваги. – Не гарячкуй, час їй треба, – сказала Павлу прибиральниця Антоніна Степанівна. – До цієї дівчини потрібний особливий підхід. Ти морозиво їй носи, квіти даруй, не втомлюйся. Вода камінь точить… Антоніна Степанівна сказала це так впевнено, що Павлик аж повеселішав. Морозиво на паличці щодня лежало на столі Оленки… А якось Павлик пішов у підвал, де зберігалися документи. Туди рідко хтось ходив, а охоронцем працював дідок Іван Петрович. Павлик відчинив двері в сховище, і оторопів від побаченого

Автор

Павлик з Оленою працювали в одному офісі. Молоді, симпатичні обоє вони привертали увагу всіх колег. – Наша прекрасна молодь, – так їх називали старші й передбачали їхнє кохання. Найцікавіше, що з боку Павла була явна прихильність до Оленки, але вона не дивилася на нього. Або, як йому здавалося, була навіть строгою та серйозною. Антоніна Степанівна, пенсіонерка-прибиральниця, … Читати далі

Дмитро з Іриною вирішили розійтися. – Розлучатися треба красиво, – подумав Дмитро і пішов у квітковий кіоск. Чоловік купив гарний букет троянд, вирішив зайти й по ігристе. Навряд чи Ірина готуватиме вечерю. З її характером вся у сльозах, мабуть… До ігристого Дмитро купив дорогі шоколадні цукерки. Це не її торт Медовик, звісно, але піде. – Розлучатися треба красиво, – ще раз подумав він. Вийшовши з ліфта, Дмитро одразу почув запах смачної домашньої їжі. Він відкрив двері своїм ключем і зрозумів, що пахло з їхньої квартири. Дмитро зайшов у коридор й остовпів від побаченого

Автор

Холодно. Кінець зими – час не найкращий, і тільки очікування весни робить його більш-менш стерпним. Повз сумного чоловіка з опущеними плечима і тьмяним поглядом пробігла весела парочка, сміючись і тримаючись за руки. Дмитро мимоволі глянув їм услід, і серце защеміло від туги… Куди, куди все пішло, ось така ж веселість, незважаючи на негоду, така ж … Читати далі

– Відчепися від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! А може і не моя це дитина? – говорив Віктор Валентині, збираючи речі. А коли Машеньці було сім років трапилося небачене – Валя познайомилася з чоловіком. Мало того, додому його привела! Все село гомоніло, яка Валька легковажна. – Про доньку б подумала, – балакали сусіди. Але раптово їхня думка змінилася

Автор

-Відчепися ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі я й знати не знаю, чия це дитина. А може, не моя зовсім? Тому, вперед і з піснею, а я мабуть поїду собі, – говорив Віктор Валентині збираючи речі. А вона стояла і не могла повірити своїм вухам. І це Віктор, який у … Читати далі

Оксана чекала чоловіка. На плиті варився холодець. До будинку під’їхала машина. Оксана визирнула у вікно – це Артем, але не один а з якоюсь жінкою. Артем зайшов у будинок. Спочатку мовчав, потім заявив: – Це Віка. – А я дружина Артема – Оксана, Ви, напевно, колега? – Ні я не колега, а Ви не дружина, – нахабно прокоментувала дівчина

Автор

Оксана з Артемом одружилися зовсім молодими, коли їм обом було по 18 років через вагітність. Вагітність зберегти не вдалося, але молодята так і залишилися жити разом. Навчалися обидва на маркетологів, Оксана завжди підтягувала Артема у навчанні, писала за нього курсові. На іспитах писала відразу відповіді на 2 білета та тихенько передавала Артему. Жили у батьків … Читати далі

Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. До весілля залишалося два дні. Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”. Що було далі, можна лише уявити

Автор

Сергій та Уляна були молоді і закохані. Обидвом по вісімнадцять років. Плани на майтутнє будували спільні. Батьки натішитися дітьми не могли. До весілля готувалися. Сергій вирішив, що краще поїхати до столиці і підзаробити більше грошей. Щоб весілля пишним було. Як мріяла Уляна. І сукню хотів найкращу Уляні купити. ⁃ Як я без тебе тут?! Та … Читати далі

Оля поверталася додому з роботи, як раптом на вулиці зустріла давню подругу своєї бабусі, Стефанію. – Давай зайдемо до мене, Олю. Поговорити треба, – сказала бабуся Стефанія. Оля не відмовила, не хотілося ображати стареньку через повагу до пам’яті улюбленої бабусі. Стефанія привела Олю у свою квартиру, пригостила чаєм. – Оля, я твоїй бабусі дещо пообіцяла, – почала Стефанія і простягла якийсь листочок з номером телефону. – Коли повернешся додому, подзвони за цим номером, це дуже валиво! Ольга здивовано дивилася на літню жінку, нічого не розуміючи

Автор

Ольгу покинув її коханий чоловік. Покинув несподівано, перед самим весіллям. Були вони не такі молоді. Їй тридцять п’ять, Валерію за сорок. Познайомилися трохи більше року тому і з того часу не розлучалися. Раніше Оля про заміжжя не мріяла. Була не надто красива, хоч і дуже розумна. І ось тепер вона вирішила, що доля нарешті зглянулася … Читати далі

Чоловік пішов на корпоратив. А пізно ввечері мені зателефонувала свекруха, вона сказала, що син приїхав до неї ночувати і привіз з собою якусь жінку. Андрій сказав, що хоче зі мною розлучитися, і закрився з нею в кімнаті. Я була ошелешена, адже у нас було все добре. Я тоді ще й не здогадувалася про підступний план свекрухи. Взяла свої речі і вночі поїхала до неї додому. Сіла на східцях біля дверей її квартири, і стала чекати чоловіка

Автор

Коли я вперше познайомилася зі своєю свекрухою, то відразу побачила, що ми з нею не зможемо жити мирно. Я була бідною дівчиною з села, без престижної роботи і вищої освіти. А її син Андрій працював в хорошій фірмі і гарно заробляв. Його мати подумала, що я прихватила її синочка, щоб освоїтися і жити у великому … Читати далі

Не так Анна Василівна уявляла собі свій ювілей – сини не приїхали. Всю ніч проплакала, заснула аж під ранок. Прокинулася від того, що хтось стукав у вікно. Анна виглянула, і обімліла – під вікном стояв її старший син Андрій з величезним букетом її улюблених троянд і великою коробкою. Коли він зайшов в будинок, Анна не могла зупинити сльози радості

Автор

До свого ювілею Анна Василівна готувалася грунтовно. В суботу їй виповниться шістдесят. Не зважаючи на свій вік, жінка почувала себе бадьоро і життєрадісно. Наснаги їй додавали її учні. Анна Василівна все життя пропрацювала вчителем української мови і літератури в рідній школі. Не легким виявилося її життя, чоловіка раптово не стало, коли жінці ледь виповнилося тридцять. … Читати далі

Моїй свекрусі лише 60 років. Нещодавно вона нас всіх ошелешила – вирішила при житті спадщину між дітьми розділити, щоб було по справедливості. Вона попросила, щоб ми приїхали до неї. Її спадщина – будинок на окраїні міста, в якому всі вони зараз живуть, і дача. Знаючи свою свекруху, я розуміла, що затіяла все це вона не з проста. Тому я спочатку взагалі не хотіла їхати. Та чоловік наполіг – йому було цікаво, що знову придумала його мати

Автор

З першого ж нашого знайомства з свекрухою стало зрозуміло, що під одним дахом ми жити не зможемо. Я їй відразу не сподобалася, бо відмовилася їй прислуговувати. І не тільки їй – свекруха вважала, що коли я прийду до неї жити, я повинна робити тільки те, що вона скаже. – Прання, прибирання, готування – все на … Читати далі

– Що ж сьогодні на вечерю приготувати? – думала Лариса, неспішно повертаючись з роботи. Через півгодини вона була вже біля дверей своєї квартири. Лариса відкрила двері своїм ключем. Чоловіка та доньки вдома ще не було. Лариса переодягнулася, пішла на кухню і стала готувати вечерю. Коли все було готово, жінка глянула на годинник. – Дивно. Віктор зазвичай у цей час вже вдома, – подумала вона. Чоловік не повернувся і за годину. Лариса вже почала хвилюватися, як раптом почула дзвінок телефону. Жінка прийняла виклик, в слухавці хтось щось сказав і з очей Лариси ринули сльози

Автор

– Що ж сьогодні на вечерю приготувати? – думала Лариса, повертаючись додому по занесеному снігом тротуару. – Хочеться чогось смачненького. Хоча каструля із супом, звареним з вечора, стоїть у холодильнику, думка про нього далеко не тішить. Жінка неспішно поверталася з роботи, насолоджуючись погодою. Було відносно тепло, всього градусів п’ять-шість морозу. Безвітряно. Сонця не видно вже … Читати далі