Романович

Наталя зварила борщ, насмажила котлеток. Сьогодні вони з чоловіком їдуть на дачу. – Михайле, давай дорогою заїдемо до Віті, – Наталя склала сумки і віднесла до коридору. – Навіщо? – здивувався Михайло. – Ми ж минулого тижня до них заїжджали, коли відвозили внука після канікул. – Михайле, на канікулах мені Андрійко дещо розповів, про своїх маму і тата. Ти повинен це також дізнатися, – раптом почала жінка і зупинилася. Михайло здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Автор

– Михайле, давай дорогою на дачу заїдемо ненадовго до Віті, – Наталя склала сумки і віднесла до коридору. – Навіщо? – здивувався Михайло. – Ми ж минулого тижня до них заїжджали, коли відвозили онука після канікул. І з Вітьою поспілкувалися, і з Танею. На мою думку у них все чудово. Навіщо нам робити гак, ми … Читати далі

Інна клопотала на кухні, коли вкотре пролунав звук телефон. Інна відкрила повідомлення: “Відпусти його, він давно до тебе байдужий, а у нас з ним – справжнє кохання!” – Може хтось помилився номерем? – промайнуло у Інни в голові, але її роздуми зупинив дзвінок у двері. Інна відкрила і побачила на порозі молоду дівчину. – Віддай мені його, – вигукнула гостя, як тільки Інна відкрила двері. – Він мій. – Ти, випадково, двері не переплутали? – єхидно сказала Інна. – Не переплутала! – зухвало відповіла дівчина. Інна розгублено дивилася на гостю, не розуміючи, що відбувається

Автор

Інна клопотала на кухні, коли вкотре пролунав звук телефон. До цього чоловік попередив, що сьогодні затримається на годину і попросив приготувати на вечерю щось легеньке. Жінка відкрила повідомлення: “Відпусти його, він давно до тебе байдужий, а у нас з ним – справжнє кохання!” Інну пересмикнуло від образи до чергової дивчинки. Так вона називала студенток, які … Читати далі

Микола купив тортик і вирушив в гості до своїх знайомих. Зустріли його привітно. Люба наготувала різних смаколиків, накрила стіл. – Ну що, будемо сідати? – сказав Ігор Васильович. – Так-так, ще тільки голубці розігрію, – сказала Любов Степанівна. Жінка вийшла на кухню і швидко повернулася з тарілками в руках. – Ось тепер можна сідати, – усміхнулася господина. Всі сіли за стіл. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Таки приїхали, – вигукнула Люба і побігла відкривати. За хвилину вона повернулася до столу, але не сама – з якоюсь жінку. Микола глянув на нову гостю і застиг на місці

Автор

– Я вам ще раз повторюю, чоловіче, не можна у відділенні залишатися на ніч! – вимовляла дівчина в білому халатику чоловікові з дуже сумним обличчям. – Ну, у нас же ювілей, п’ятдесят років спільного життя… невже не можна зробити виняток, сестричка? – просив старий. – Не можна! – Сказала, категорично вона. – Правила одні для … Читати далі

Оля робила голубці, коли в двері подзвонили. Жінка пішла відчиняти. Перед нею стояв симпатичний чоловік років сорока. – Здрастуйте, ви заявку на монтаж натяжної стелі на сайті залишали? Мене Андрій звати, – сказав він. – Доброго дня. Так, залишала. Проходьте, будь ласка, в кімнату, – запросила вона майстра. Чоловік почав роботу, а Оля пішла доробляти голубці. За декілька годин, чоловік зайшов на кухню і сказав, що все готово. Оля увійшла до кімнати, підвела голову і застигла на місці. – Що ви наробили?! – тільки й вигукнула жінка

Автор

– Вітя ти що, знову? – Запитала Оля. – Та, посиділи трохи з Миколою, – відповів чоловік. – Це ти називаш трохи? Та ти ж ледве стоїш. Ти ж сказав, що пішов на роботу влаштовуватись. – Ось ми якраз про роботу і говорили з Миколою. – Я це вже сто разів чула. Віктор ледве роздягся … Читати далі

Уляна йшла до своєї свекрухи Раїси. Треба було прибрати в квартирі, наліпити вареників та допомогти пересадити квіти. Жінка вже була біля будинку, як раптом зустріла сусідку свекрухи, Олену Максимівну. – О, привіт Улянко. Добре, що я тебе побачила, – сказала сусідка. – Я тобі маю дещо розповісти. – Вибачте, але я трохи запізнююсь, – спробувала відмовитися Уляна, але сусідка почала говорити. – Я від Раїси — твоєї свекрухи, через стінку живу. І я дещо бачила, – раптом сказала Олена Максимівна. Старенька щось шепнула Уляні на вухо, жінка аж застигла від почутого

Автор

— А синок у неї — викапаний Юрко в дитинстві. А ти все ходиш до цієї, дбаєш. Чому я тобі розповідаю? Бо сама її терпіти не можу, Райку цю. І тебе шкода. Уляна, відійшовши на відстань від будинку, де жила свекруха, Раїса Миколаївна, безсило сперлася спиною на стовбур старої липи і заплакала. Що робити? До … Читати далі

Баба Марина лежала в лікарні. Вона прокинулась зранку, як раптом в палату зайшла жінка у білому халаті. – Ось вам яблука, лимон і цукерки, – сказала вона. – Це Ольга Петрівна, лікарка наша, вам просила передати. Пийте чай і їжте яблука, вітаміни теж потрібні… Ольгу Петрівну баба Марина чекала з нетерпінням, а вона прийшла аж через два дні надвечір. Лікарка зайшла в палату, усміхнулася й дала їй якийсь папірець. Баба Марина взяла його в руку, глянула, що там написана й очам своїм не повірила

Автор

Марина постукала у вікно до сусідки Микитівни, і коли та визирнула, поманила її пальцем. Двері відчинилися, і Микитівна з’явилася на ґанку. – Що там Марино, чого не заходиш? – Слухай Микитівно, приглянь за моїм будинком і хазяйством. Мені треба в місто в лікарню. – Ти, Марино, звісно їдь, пригляну я за твоєю козою, не хвилюйся. … Читати далі

Так, це правда, я покинула лежачу свекруху і поїхала на море. Але, як в тому анекдоті, не покинула, а залишила на сина, не лежачу, а дуже навіть одужуючу і не на море, а на заробітки в Італію. А так все вірно, я нарешті їх всіх покинула самих на себе

Автор

Свекруха мене не просто не приймала, вона мене переінакшувала всі ці роки шлюбу, бо я не достойна на її Василька скаржитися. – Хочеш мати чоловіка, то мовчки, – казала вона мені, – ти на себе подивися в дзеркало, а потім на нього. Він-вчитель! І оте «вчитель» звучало з таким пафосом, ще би зарплата хоч на … Читати далі

Іване, я хочу хату продати, – ледь чутно вимовив літній батько. – Не зрозумів. А де ж Ви жити будете? – Іван нервово став чухати потилицю. Він не міг збагнути, чому тато прийняв таке дивне рішення. – Будинок, сину, у нас великий. Мені одному тут забагато місця. Я собі маленьку однокімнатну квартиру куплю, мені одному вистачить. А решту грошей собі забереш, ви з Ольгою і дітьми тіснитеся в однокімнатній квартирці, вам давно пора щось більше купити, – поділився своїми планами літній чоловік. Івану щось геть сумно стало

Автор

– Сину, приїдь до мене у суботу, маю розмову непросту, – Василь сказав це таким засмученим голосом, що Іван примчав в село у суботу з самого ранку. – Тату, що трапилося? Чи не захворів ти, бува? Щось і вигляд у тебе не дуже, – син поближче підійшов до батька і побачив, як на його очі … Читати далі

– Та кому вона потрібна? – Думаєш, там багато претендентів на одруження? Нічого, перебіситься, і вибачиться. А я подумаю, прощати, чи виставити її з моєї квартири! – хмикнув Олег

Автор

– Забрати тебе з роботи? А що сталося? Чи автобуси ходити перестали? – Невдоволено сказав Олег, відповідаючи на дзвінок своєї нареченої. – Ніжку підвернула? І що, не зламала ж, вічно ти драматизуєш! До мене друзі прийшли, по-твоєму, я маю їх кинути й бігти до тебе? – Давай-давай, йди на автобус, не вдавай із себе… В … Читати далі

Настя запросила свого коханого Славка в гості. Треба ж нарешті познайомитись з її мамою і сестрою Людою. Вони наготували всіляких смаколиків і накрили стіл. Всі троє повдягали гарні сукні, поробили зачіски й макіяж. А як же ж?! Наречений у гості йде! Нарешті пролунав дзвінок у двері. Настя ще чепурилася в кімнаті. Мати поспішила в коридор відкривати двері. Люда у рожевій сукні залишилась за столом сама. Нарешті в залу зайшов Славко. Він як глянув на Люду, то так і застиг на порозі від побаченого

Автор

У Насті була старша сестра Люда. І ось буває таке, дві сестри, а різні зовсім. Люда чорнява красуня, висока, з пишними формами. Мама пишалася її красою і завжди називала “моя принцеса”. А Настя зовсім не така. Худенька, руденька. Симпатична, але на тлі сестри завжди виглядала непоказно. Не сказати, що вона не любила сестру, але ображалася … Читати далі