Романович

Віра прокинулася рано. Швидко поснідала і пішла в город. – Потрібно місце під огірки перекопати, – подумала Віра, взяла лопату і почала копати. Віра втомилася і вирішила перепочити, лопату встромила в землю. Пролунав глухий стукіт. – Камінь, напевно, подумала вона і вирішила його витягти з землі. Замість каменю вона витягли якийсь горщик. Віра відкрила кришку і ахнула 

Автор

– Віра, я полюбив іншу… Слова чоловіка не йшли з голови. Ще до вчорашнього дня здавалося, що все добре. Як вона втратила момент, не помітила, що все змінилося? – Мамо, я їсти хочу! – маленька Аня потягла матір за руку з дитячого майданчика. – Так, люба, йдемо, – машинально відповіла та. – А коли тато … Читати далі

– Навіщо тобі ці городи, продавай будинок і переїжджай до нас, – вмовляла Світлана свою маму. Любов Василівна подумала і погодилася. Жінка виставила на продаж будинок, швидко знайшовся покупець і купив його. Минув тиждень, а Любов Василівна все не приїжджала до дочки. – Мамо, ти до нас їдеш, чи в тебе щось сталося? – розхвилювалася Світлана. – Вибач, але я не приїду! – раптом сказала Люба. Світлана не розуміла, що відбувається

Автор

Любов Василівна проплакала весь вечір. Сьогодні вона виставила на продаж свій будинок в селі. Ніколи не думала, що таке станеться! – Мамо, ти на цьому городі останнє здоров’я втратиш! Продавай та приїжджай до нас жити. Миколка чекає не дочекається, коли бабуся приїде! І Сергій буде радий, ти ж знаєш! Домовилися, мамо?, – умовляла її дочка … Читати далі

Оксана сиділа на кухні і пила чай. Вечеря вже давно охолола, а чоловіка все не було. Клацнув замок вхідних дверей. Денис прийшов! Оксана зустріла чоловіка, допомогла повісити пальто. – Оксана, я так зголоднів! – сказав Денис. – Зараз розігрію, – усміхнулася дружина. Оксана поставила вечерю на стіл, а сама пішла ввімкнути прання. Жінка взяла сорочку чоловіка, щоб покласти в пральну машинку, як раптом вона побачила, якусь записку в кишені сорочки Дениса

Автор

Денис прискіпливо поправив краватку, провів пальцями по бездоганно підстрижених скронях, трохи покрутив головою, перевіряючи, чи не туго він затягнув вузол. Гарний флакон парфуму, який подарувала йому Оксана на чергову річницю їхнього весілля, нарешті дочекався свого часу – Денис обережно випустив ароматну хмару у бік вуха. – Ммммм! Не погано! Дуже приємний запах. Денис тоді прийняв … Читати далі

Галина вийшла з автобуса, з важкими сумками у руках. Жінка підійшла до невеликого і акуратного будинку, зазирнула у двір. На подвір’ї сиділа бабуся, вона побачила Галину і підійшла ближче до хвіртки. – Ви когось шукаєте? – запитала бабуся. – Так. Тут живе Ніна Степанівна? – запитала Галина. – Це я. Що вам треба? – здивувалася старенька. – Я Галя – ваша внучка, – раптом сказала жінка. – Як внучка? – нічого не розуміла Ніна Степанівна

Автор

Галина вийшла заміж рано, ще й вісімнадцяти не було, завагітніла від коханого Олексія, який був старший за неї на чотири роки, ось їх і розписали швидко. Вона народила дівчинку, Марійку і в них спочатку все було чудово, правда, як виявилося незабаром, він був любителем «загуляти» після роботи.  – Я просто люблю розслабитися після важкого трудового … Читати далі

Роман обережно зайшов у квартиру, намагаючись не шуміти – а раптом Марійка синочка вкладає спати. Знявши верхній одяг і черевики, Роман прислухався – Марійка розмовляла з кимось по телефону. – Я ще не говорила про це з чоловіком. Дитина ще маленька. Поговорю потім. Роман принишк. – Я зрозуміла! – продовжувала дружина. – Я поговорю з ним. Не насідай, заради Бога! Скоро зайду до тебе. Роман не розумів, що відбувається

Автор

Життя в молодій сім’ї Романа і Марійки нічим особливим не відрізнялося – чоловік працює, забезпечує сім’ю, дружина вдома з дитиною і на господарстві. Повна ідилія здавалося б. Ні сварок, нічого… Все тихо й спокійно, але… Це життя було якимось неповним. Про їхні проблеми знала тільки мати Романа і, можливо, здогадувався його батько. Але вони виховано … Читати далі

Олена їхала додому. Батько важко занедужав і мама викликала її, щоб попрощатися. Мама зустріла її біля хвіртки. – Господи, а сумок-то скільки. Ти що назавжди? – здивувалася мама. – Мамо, потім. Ідемо до тата. Батько лежав на ліжку, побачивши дочку він зрадів, усміхнувся. – Доню, підійди. Я маю тобі дещо сказати, – тихо сказав батько. Олена підійшла до батька, нахилилася ближче до нього, він прошепотів щось доньці на вухо. Олена швидко відсторонилася, і застигши дивилася на маму

Автор

Олена їхала додому. Батько важко занедужав, мама викликала її, щоб попрощатися. Дівчина тихо сиділа біля вікна, сльози котилися по її щоках. Вона й сама хотіла приїхати, у неї також новини. Тільки, як тепер мама сприйме це. Так, все вирішиться з часом. Тепер їй вже не страшно. Чоловік, тепер вже колишній, загуляв із її подругою. А … Читати далі

Тетяна взяла лійку і пішла поливати грядки на городі. – І навіщо стільки посадила, – думала жінка. Раптом, Тетяні стало погано. Жінка подзвонила до сина, викликали швидку. Коли Михайло приїхав, Тетяну виносили з дому. Син поїхав разом з нею. Всю ніч чергував на лавці біля дверей, потім весь ранок за руку тримав. – Сину, – тихо сказала жінка. – Я сказати тобі дещо маю. Син нахилився, мама прошепотіла щось йому на вухо. Михайло вскочив, і застигши дивився на матір

Автор

Тетяна Іванівна, жінка шістдесяти п’яти років, поснідала на самоті, до якої ще зовсім не могла пристосуватися. За звичкою накрила стіл на двох, хоч і не стало чоловіка вже кілька місяців тому. З Петром Миколайовичем вони прожили довге спільне, щасливе життя. Разом працювали на фермі. Було важко, але виростили та виховали двох прекрасних синів, які тепер … Читати далі

Олена Петрівна підмітала підлогу в коридорі, як раптом хтось постукав у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалась старенька. – Ніби ж нікого і не чекала так рано. – Агов, є хто вдома? – покликав хтось несміливо за дверима. – Іду, іду, – заметушилась старенька. Вона поставила віник у куточок і пішла до дверей. Олена Петрівна відкрила двері й ахнула. На ґанку її старенької хатини стояв якийсь молодий хлопець у дорогому костюмі з метеликом. Бабуся застигла від здивування

Автор

Олена Петрівна підмітала підлогу в коридорі, як раптом хтось постукав у двері. -Хто б це міг бути? – здивувалась старенька. – Ніби нікого ж не чекала так рано. -Агов, є хто вдома? – покликав хтось несміливо за дверима. -Іду, іду, – заметушилась старенька. Вона поставила віник у куточок і пішла до дверей. Олена Петрівна відкрила … Читати далі

Олена приїхала в село на весілля доньки. Вона у всьому шукала недоліки в будинку сватів. На її подив, жила її нова рідня не бідно! Гарний будинок, велике хазяйство, город. Навіть два власні трактори і машина! Настав день весілля. Олені було дуже нудно. І тут, раптом, серед гостей вона помітила якогось дивного чоловіка. Вона його раніше серед рідні ніколи не бачила. Раптом Олена помітила, що незнайомець іде до неї

Автор

Олена зі своєю сестрою Ольгою сиділи на кухні і пили чай. -Ні, ну ти уявляєш, він із села! Мій майбутній зять – жив у селі! – говорила Олена сестрі. -І що тепер? – заспокоювала її Оля. – Ти цього не знала, чи що? Ніби ж Микола з Іриною вже давно зустрічаються. Тобі ж хлопець подобався! … Читати далі

Пройшло небагато часу, як не стало його Наталочки, та й зліг Микола. Прокинувся він якось зранку, а на кухні хтось голосно сперечається. – Сини приїхали з дружинами. Шепочуться, – подумав Микола й прислухався. – Алла, у нас донька! Куди нам ще одне ліжко? – говорила одна з невісток. – А ти, думаєш, у нас місця стільки, що танцювати можна? – відповідала їй друга. Раптом Микола застиг. – Та це ж про мене говорять! – несподівано подумав він і заплакав. В кімнату прибігли сини з невістками

Автор

Олю Микола Аркадійович незлюбив одразу. Сільська простенька дівчина, з гучним сміхом. Зі всіх турбот у неї тільки питання по господарству – де рибку краще купити, коли килими витрусити, як краще одяг прати… А для нього, викладача у третьому поколінні, головним у людині був інтелект, начитаність… У цьому Микола Аркадійович був упевнений, і віра його була … Читати далі