– Знаєш, – сказав Андрій, обіймаючи дружину, – я зрозумів одну просту річ. Неважливо, скільки ти заробляєш. Важливо, хто ти є насправді

– Оленка! Ти вдома? Ти навіть не уявляєш, що сьогодні сталося! – пролунав гучний голос Андрія з передпокою.- Мені зарплату підняли втричі, тепер будеш моєю прислугою – заявив чоловік Олена витерла руки кухонним рушником і виглянула з кухні. Чоловік стояв посеред коридору, розмахуючи якимось папером, його очі гарячково блищали. – Господи, ти чого шалений такий? … Читати далі

Марія сиділа на лавці біля будинку. Задзвонив телефон: – Син Іван дзвонить, – зраділа Марія, – Мабуть лист отримав. – Мамо, Привіт. Як ти? І не чекаючи відповіді додав: – Мамо, я приїду, але не один, з друзями відпочити. Ти приготуй на стіл щось. Іван приїхав, тижден відпочивали, гуляли. Настав час їхати. Іван зайшов до матері в кімнату. – Бувай мамо! Ми поїхали. – Синку, а ти листа мого не отримував? – раптом сказала Марія. – Який лист? Ти про що, – не розумів нічого Іван

Марія сиділа на лавці біля свого старенького будинку. Сумні думки крутилися у її голові. Щось нездужає вона, доведеться видно сина викликати та перебиратися до міста. Сусідка приходить, допомагає, чим може, так теж таких же років, як і вона. З сусідкою Ганною вони все життя поряд прожили і все щось ділили, сварилися, грубувата вона, на все … Читати далі

Микола з Мариною вечеряли на кухні. – Тихо, – раптом приклав він пальця до губ. – Схоже, що прийшла, – прошепотів він. – Йдемо в залу. Вони швидко вийшли з кухні. – Нікого немає, пощастило, – зазирнула на кухню Оленка. Дівчинка тихенько відкрила холодильник. Вона почала швидко перекладати в пакет мамині котлети, а потім вдягнула курточку й вибігла надвір. Микола з Мариною швидко підбігли до вікна

Микола з Мариною вечеряли на кухні. -Тихо, – раптом приклав пальця до губ Микола. – Схоже, що прийшла. Зараз знову щось буде брати, – прошепотів він дружині. – Допивай чай і йдемо в залу. -Чому ти дитину вчиш? – обурилася жінка. -Ой, та припини ти вже, – заперечив він. – Згадай себе в дитинстві, – … Читати далі

Взявши за дружину дівчину, яка вже мала десятирічну дочку, я навіть не підозрював, як одного разу вона врятує мені життя.

Всі співробітники нашого офісу чекали на великі зміни. Ходили чутки, що до нашого відділу має влаштуватися племінниця начальника. Всі хлопці метушилися і вже обмірковували план, як завоювати серце цієї дівчини, щоб у майбутньому здобути хорошу посаду. І ось вона з’явилася! І розпочалася велика гра. Мені вона теж дуже подобалася, але я завжди помічав, що вона … Читати далі

Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш людяним і порядним, ніж його сестру, за 15 років спільного життя з чоловіком я таки щось встигла побачити. Нещодавно не стало мого чоловіка. Приїхали його діти від першого шлюбу, і відразу взялися розпоряджатися спадщиною. В принципі, спадок не малий: будинок, город, гараж, машина. Я не особливо не претендувала ні на що, але якщо чесно, то і не думала, що мене так швидко почнуть з хати виганяти

– Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш … Читати далі

Ти не можеш отак просто піти. Ми ж одружені, я твій чоловік і ми прожили майже 40 років, – Валерій не міг повірити, що я не жартую, і справді збираю речі, щоб піти від нього. – Марино, може хоч ти щось мамі скажи, – поки я складала валізи, чоловік робив спроби виправити ситуацію, і телефонував і доньці, і сину. – Володька, мама йде з дому, приїдь і поясни їй, що так не робиться, – чую, як чоловік скаржиться у слухавку нашому сину. Я склала речі, викликала таксі, а тоді задала чоловікові одне запитання

– Ти не можеш отак просто піти. Ми ж одружені, я твій чоловік і ми прожили майже 40 років, – Валерій не міг повірити, що я не жартую, і справді збираю речі, щоб піти від нього. – Марино, може хоч ти щось мамі скажи, – поки я складала валізи, чоловік робив спроби виправити ситуацію, і … Читати далі

Олена святкувала ювілей. Щоб не перемивати купу тарілок, та біля плити два дні не стояти – вирішила святкувати в ресторані. Приїхали гості, сіли за стіл. Всі вітали ювілярку. Раптом, слово попросив чоловік Микола. – Все це, звичайно, добре, – почав він, – Але ці гроші могли б витратити на щось корисніше, ніж це свято. А ти Олена завжди була зручною дружиною, такою і залишайся. Тост він закінчив у повній тиші. Гості не знали, як на це реагувати

Завтра у Олени Миколаївни ювілей – 45 років. Вирішила вона трохи витратитися відсвяткувати ювілей не вдома, щоб до ночі тарілки не перемивати, та біля плити два дні не стояти, а в невеликому ресторанчику.  Заздалегідь дізналася скільки зал окремий коштуватиме, вартість меню порахувала, вийшло зовсім не так дорого, як вона думала. Стала відкладати потихеньку, так щоб … Читати далі

У Галини не стало чоловіка, і залишилася вона з сином одна. Жінка важко переносила раптовий відхід чоловіка. Але через чотири роки Галина привела до будинку Павла. – Синку, знайомся, це дядько Павло, ми вирішили жити разом, він буде твоїм новим батьком, – сказала жінка до сина. Сергію вітчим не сподобався. Щось дивне побачив хлопець у новому чоловікові мами

Сергію було одинадцять років, коли несподівано не стало його батька. Залишилися вдвох із матір’ю, жили у невеликому містечку в приватному будинку. Галина, його мама працювала продавцем у магазині, зарплата не велика, жити стало важче. Батько працював водієм, приносив зарплату та ще й калимив на машині, жили нормально. Галина важко переносила раптовий відхід чоловіка, він був … Читати далі

Віра прокинулася рано. Швидко поснідала і пішла в город. – Потрібно місце під огірки перекопати, – подумала Віра, взяла лопату і почала копати. Віра втомилася і вирішила перепочити, лопату встромила в землю. Пролунав глухий стукіт. – Камінь, напевно, подумала вона і вирішила його витягти з землі. Замість каменю вона витягли якийсь горщик. Віра відкрила кришку і ахнула 

– Віра, я полюбив іншу… Слова чоловіка не йшли з голови. Ще до вчорашнього дня здавалося, що все добре. Як вона втратила момент, не помітила, що все змінилося? – Мамо, я їсти хочу! – маленька Аня потягла матір за руку з дитячого майданчика. – Так, люба, йдемо, – машинально відповіла та. – А коли тато … Читати далі

– Навіщо тобі ці городи, продавай будинок і переїжджай до нас, – вмовляла Світлана свою маму. Любов Василівна подумала і погодилася. Жінка виставила на продаж будинок, швидко знайшовся покупець і купив його. Минув тиждень, а Любов Василівна все не приїжджала до дочки. – Мамо, ти до нас їдеш, чи в тебе щось сталося? – розхвилювалася Світлана. – Вибач, але я не приїду! – раптом сказала Люба. Світлана не розуміла, що відбувається

Любов Василівна проплакала весь вечір. Сьогодні вона виставила на продаж свій будинок в селі. Ніколи не думала, що таке станеться! – Мамо, ти на цьому городі останнє здоров’я втратиш! Продавай та приїжджай до нас жити. Миколка чекає не дочекається, коли бабуся приїде! І Сергій буде радий, ти ж знаєш! Домовилися, мамо?, – умовляла її дочка … Читати далі