Романович

У Юлі був день народження. Вона прокинулась, приготувала салатик, омлет і вони з її чоловіком сіли снідати. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Гостям рано ще, – здивувалася Юля. Ігор пішов у коридор відкривати. Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з букетом троянд. Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти. Чоловік діставав з букета листівку. «Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…» – прочитав він вголос. На кухні запала тиша. Ігор зиркнув на дружину. Він не розумів, що відбувається

Автор

Юля прокинулася у чудовому настрої. Сьогодні її день народження, навіть ювілей. Чомусь слово ювілей у дівчини асоціювалося з датами від п’ятдесяти, а їй всього виповнилося тридцять. Вона розплющила очі і зрозуміла, що чоловіка поряд немає. -Дивно, вихідний день, а йому не спиться, – подумала вона, солодко потягнулася й сіла на ліжку. Вона відчула приємний аромат … Читати далі

– Тату, мамо! – Уляна забігла в квартиру і усміхнулась. – Я виходжу заміж, вже заяву подали! – Як заміж? – здивувалася мама. – В нас і грошей на весілля нема. – Ну таке раз у житті буває…, – вигукнула дочка і побігла у ванну. Батьки сіли на диван і втупилися у вимкнений телевізор. – Вітя, що робитимемо? – запитала Ірина у чоловіка. Раптом Віктор застиг від думки, що несподівано виникла в його голові. – У мене є ідея. Я все вирішу, – сказав він і набрав якийсь номер телефону

Автор

Всі батьки, коли-небудь одружують, або віддають заміж, своїх дітей. Ось вже проблема, то проблема. До того ж, це завжди якось несподівано і якраз грошей немає. Саме це й сталося з Віктором. *** – Тато, мама! – Забігла в квартиру дочка, на обличчі радість. – Я виходжу заміж, ми вже заяву подали! І тут дівчина зауважила, … Читати далі

Софійка цілий день поралася на кухні, потім все мила, начищала, витирала пил. А як же інакше?! Свекруха ж до них жити перебирається! – І звільніть мені ту спальню, де ми з моїм Васильком жили! – по телефону сказала свекруха. Софійка тільки махнула рукою: – Нехай, звільнимо. Це її будинок все ж таки був. Довелося їм з чоловіком у залу перебиратися. Свекруха, як приїхала, так одразу й заявила: – Я вдома нічого не робитиму! Ні прибирати, ні готувати! Ти вже, Софійко, як хазяйнувала, так і хазяйнуй! Софія застигла від здивування

Автор

Не думала Софійка, що коли її свекруха Варвара Петрівна переїде до них, то все в їхньому житті так зміниться… Варвара мала свою квартиру в місті, але свекра не стало, і одна вона залишилася. А дочка Настя, як вийшла заміж, так і жила в місті. Вони з чоловіком квартиру винаймали, син у них. А тут Настя … Читати далі

Ганна взяла відпустку, зібралася і вирушила до сестри в місто. Вони не бачились майже тридцять років. Ганна зайшла в будинок і піднялася на шостий поверх. Вона підійшла до потрібної квартири і подзвонила у двері. Відчинила якась незнайома молода жінка. – Проходьте! – раптом сказала незнайомка. Ганна здивовано зайшла в квартиру. – Це що ж Віра у квартирі на кількох господарів живе, чи що? – подумала вона. Вони зайшли у одну з кімнат. На ліжку лежала якась старенька жінка. Ганна підійшла ближче і не повірила своїм очам

Автор

Поїзд віз її в Київ. Вперше в житті Ганна їде туди, а їй уже п’ятдесят років. Їде до старшої сестри Віри. Перед очима картинки з дитинства, як вони з сестрою бігають по своєму рідному селі. Різниця у віці тільки два роки. Були вони не просто сестрами, а й подругами «не розлий вода». Потім пішли до … Читати далі

Андрій приїхав на роботу. Припаркував свій чорний джип, і попрямував до дверей офісу. – Доброго дня! – підійшов якийсь незнайомий хлопчина до Андрія. Чоловік зупинився і з цікавістю подивився на хлопчину. – Привіт. Ти що, на мене чекаєш? – сказав він. -Так. У мене до вас важлива справа. Особиста, – відповів хлопець. – Я тебе слухаю, – усміхнувся Андрій. Хлопчина розгубився, він не знав, як почати. Потім зібрався з думками і сказав: – Ви мій тато! Андрій здивовано округлив очі, не розуміючи, що відбувається

Автор

-Мамо, а ми вечеряти сьогодні будемо? Алла підвела очі на сина. -Звичайно, рідний. От тільки відпочину 5 хвилин, і відразу приготую що-небудь. Іван кивнув і вийшов із кімнати. Йому було дуже шкода маму. Він знав, що на заводі тяжка робота. Що ніхто довго там не тримається, а ще погано платять. Все це Іван знав із … Читати далі

Ольга з Іваном приїхали на поминки сина, але було вже запізно – все вже закінчилося. Поховали сина поряд з його дружиною Оленою. Вони їхали разом в тій машині… Ольга з чоловіком трохи посиділи за столом, помʼянули сина й невістку і вже збиралися йти, як раптом на порозі зʼявилася тітка покійної Олени. – А дівчинку ви хоч заберете? – раптом запитала вона. – Мені вона не потрібна. Звідкись з-за її спини вийшла маленька білява дівчинка. Ольга глянула на неї й ахнула

Автор

Звістка про те що не стало сина прийшла до них із запізненням… Втім, як і всі ті рідкісні новини, які він іноді надсилав батькам… Так вже сталося, що про життя сина вони не знали майже нічого. Коли приїхали Іван Вікторович та Ольга Василівна, поминки вже закінчилися. Поховали їх сина поряд з його дружиною Оленою. Вони … Читати далі

Іван зварив наваристий борщ, пообідав і вийшов на подвір’я. – Огірки треба позбирати! – згадав чоловік і, взявши кошик, попрямував до теплиці. – Так, важко без тебе Маріє, і сумно, – думав чоловік, йдучи на город. Чоловік дійшов до теплиці, зайшов всередину, як раптом помітив, що огірків на кущах, значно поменшало. – Дивно, – подумав він. Несподівано в самому кінці теплиці Іван почув якийсь шорох. Чоловік підійшов, глянув за стелаж і застиг від здивування

Автор

Іван Андрійович блаженно примружився на сонечку. Який прекрасний літній ранок! Як весело співають пташки! Навіть сум за коханою дружиною, Марією Вікторівною, відійшов на другий план. Іван Андрійович із задоволенням оглянув своє господарство та задоволено видихнув. “Ось, Марійка, дарма ти переживала. Все в мене справно: і двір, і садок, і город! Та й дім, дай Боже, … Читати далі

Лідія Василівна лежала на дивані й гірко плакала. Її дочка Тетянка, мовчки збирала речі у валізу. – Мамо, ми їдемо у відпустку. В Туреччину! Не сумуй, все буде добре, – сухо сказала Таня. Вона підійшла до матері, обняла її, й спокійно додала: – Я люблю його. І мені майже тридцять років. Після відпустки я не повернуся додому. Переїду до Ігоря… Мати заплакала ще дужче, але Таня швидко вийшла за двері. Лідія Василівна не вірила, що це все насправді відбувається з нею

Автор

Лідія Василівна пишалася своєю дочкою. Усі розмови з приятелями, чи колегами у неї зводилися до Тетянки. Тільки й чулося: -Моя Таня, моя Таня… А тим часом Тетянці вже було під тридцять. Дівчина була справді добре освічена, начитана. У школі всі роки Таня була відмінницею, закінчила музичну школу й курси англійської мови. Ще дитиною мати її … Читати далі

Андрій привіз сина в гості до сестри дружини Олени. Він сів за стіл і взяв пиріжок, який спекла Олена. – Ти вибач за таке питання, – сказав Андрій. – А куди в тебе чоловік подівся? – Та що тут розповідати… Добре жили ми, діти он народились. А потім його не стало, – Олена відвернулася до вікна. Було видно, що їй важко. А через три дні Андрій знову поїхав у село. Олена якраз вивішувала одяг на вулиці, коли він зайшов у двір. Вона, як побачила, що в нього в руках, то так і ахнула

Автор

Андрій посадив сина в машину. Маленький Олежик надув губки й насупився. -Ну потерпи, ти ж чоловік, – батько ласкаво погладив сина по маківці. – П’ять годин і будемо на місці. Ти ж пам’ятаєш тітку Олену? Олежик заперечливо похитав головою. -Пам’ятаєш, ми торік у село їздили? Було чудово, смажили картоплю в багатті і ставили намет на … Читати далі

У Каті не стало тітки. Дівчина вирішила поїхати у її квартиру, навести там порядок. Катя прибрала в кімнаті, перебрала речі. Раптом погляд дівчини впав на старий, дубовий буфет. Катя підійшла до нього ближче. На полицях стояли кришталеві фужери, порцелянова супниця та кілька керамічних фігурок, а в самому кутку була якась скринька. Катя відкрила її і побачила старовинну золоту підвіску, і якийсь листок, на якому було написано всього два слова: «Допоможи сусідові». Дівчина здивовано дивилася на записку, нічого не розуміючи

Автор

Невеликий, старенький двоповерховий будинок стояв на околиці маленького містечка. У дворі був дитячий майданчик, лавочка для стареньких, між залізних перекладин натягнуті мотузки для білизни. Адже балконів у цьому будинку не було. У двох під’їздах шістнадцять квартир, за будинком густа лісосмуга, що заросла, а за нею – залізниця. Ось у цьому будинку Катя і отрмала онокімнатну … Читати далі