Романович

Андрій привіз сина в гості до сестри дружини Олени. Він сів за стіл і взяв пиріжок, який спекла Олена. – Ти вибач за таке питання, – сказав Андрій. – А куди в тебе чоловік подівся? – Та що тут розповідати… Добре жили ми, діти он народились. А потім його не стало, – Олена відвернулася до вікна. Було видно, що їй важко. А через три дні Андрій знову поїхав у село. Олена якраз вивішувала одяг на вулиці, коли він зайшов у двір. Вона, як побачила, що в нього в руках, то так і ахнула

Автор

Андрій посадив сина в машину. Маленький Олежик надув губки й насупився. -Ну потерпи, ти ж чоловік, – батько ласкаво погладив сина по маківці. – П’ять годин і будемо на місці. Ти ж пам’ятаєш тітку Олену? Олежик заперечливо похитав головою. -Пам’ятаєш, ми торік у село їздили? Було чудово, смажили картоплю в багатті і ставили намет на … Читати далі

Ти ж сам казав, що вона тобі не рідна мама. Я розумію, що ситуація серйозна, але ж не везти її до нас додому, глянь, яка вона брудна. Для цього є спеціальні заклади, – шипіла на вухо Лариса, яка назвала себе нареченою Андрія, і яка приїхала разом з ним. Людмила Вікторівна все розуміла – діти вирішили відвезти її у притулок для літніх людей. Не хотілося покидати рідний дім, але що поробиш. Андрій і справді був їй не рідним, а інших родичів у старенької не було. У важких роздумах Людмила Вікторівна зайшла в хату, і як наказав син, вона стала збирати лише найнеобхідніше. Деякі речі, які довелося залишити, але які були дорогі її серцю як пам’ять, вона брала у руки, цілувала і плакала. – Мамо, ти збирайся, а я відвезу Ларису і повернуся за тобою, – сказав Андрій і завів машину

Автор

– Ти не можеш тут жити, мамо, тому збирайся. У нас інших варіантів просто немає, – сухо і спокійно сказав Людмилі Вікторівні син і наказав брати з собою лише найнеобхідніші речі. У її сусідів трапилася біда, була пожежа, і вогонь та дим перекинулися і на дім Людмили. Будинок вцілів, вогонь швидко погасили, але жити в … Читати далі

— Знаєш, коли у мами гості, вона замикає мене в кімнаті, — продовжив Сашко. — Іноді на цілий день. Каже, що я їй усе псую. Що я тягар.

Автор

Вікторія поправила білий халат і вкотре перевірила вміст візка. Ранковий обхід завжди починався однаково – з перевірки всього необхідного для робочого дня. — Віка, там у третій палаті вередує новенький, — гукнула санітарку медсестра Наталія Петрівна, проходячи повз. — Може, поговориш із ним? Тобі завжди вдається знайти підхід до найскладніших дітей. Вікторія кивнула і попрямувала … Читати далі

– Рідні люди голодують, а ти купуєш квартири! – Обурювалася мати

Автор

– Донькам дістанеться по двокімнатній квартирі, а Віктору – наша трикімнатна. Він же за нами в старості наглядатиме, – сказав Михайло Петрович, дивлячись у вікно на сніг, що падав. Віра Олександрівна мовчки кивнула, продовжуючи перебирати фотографії у старому альбомі. На пожовклих знімках усміхалися їхні діти: Настя з двома кісками, Вітя з розбитим коліном, маленька Даша … Читати далі

Іван зварив наваристий борщ, пообідав і вийшов на подвір’я. – Огірки треба позбирати! – згадав чоловік і, взявши кошик, попрямував до теплиці. – Так, важко без тебе Маріє, і сумно, – думав чоловік, йдучи на город. Чоловік дійшов до теплиці, зайшов всередину, як раптом помітив, що огірків на кущах, значно поменшало. – Дивно, – подумав він. Несподівано в самому кінці теплиці Іван почув якийсь шорох. Чоловік підійшов, глянув за стелаж і застиг від здивування

Автор

Іван Андрійович блаженно примружився на сонечку. Який прекрасний літній ранок! Як весело співають пташки! Навіть сум за коханою дружиною, Марією Вікторівною, відійшов на другий план. Іван Андрійович із задоволенням оглянув своє господарство та задоволено видихнув. “Ось, Марійка, дарма ти переживала. Все в мене справно: і двір, і садок, і город! Та й дім, дай Боже, … Читати далі

Ольга з Іваном приїхали на поминки сина, але було вже запізно – все вже закінчилося. Поховали сина поряд з його дружиною Оленою. Вони їхали разом в тій машині… Ольга з чоловіком трохи посиділи за столом, помʼянули сина й невістку і вже збиралися йти, як раптом на порозі зʼявилася тітка покійної Олени. – А дівчинку ви хоч заберете? – раптом запитала вона. – Мені вона не потрібна. Звідкись з-за її спини вийшла маленька білява дівчинка. Ольга глянула на неї й ахнула

Автор

Звістка про те що не стало сина прийшла до них із запізненням… Втім, як і всі ті рідкісні новини, які він іноді надсилав батькам… Так вже сталося, що про життя сина вони не знали майже нічого. Коли приїхали Іван Вікторович та Ольга Василівна, поминки вже закінчилися. Поховали їх сина поряд з його дружиною Оленою. Вони … Читати далі

До баби Тані в село приїхав дорослий онук. – О, Боже, це ти Іванко! – гукнула бабуся, як побачила його на подвірʼї. – Як же ти вчасно! Допоможеш мені картопельку підгорнути? – Звісно, бабусю! – кивнув Іван. Зранку внук пішов на город, а коли прийшов на обід, то був задоволений і веселий. – Ти чого це такий веселий? – підозріло запитала Тетяна. – Та я з сусідкою говорив. – Та ну тебе, – буркнула бабуся, згадавши свою пʼятдесятирічну сусідку. – Знайшов з ким розмовляти. – Вона чудова, бабусю. Ми з нею ввечері домовилися погуляти! Тетяна застигла й ошелешено дивилася на внука

Автор

До баби Тані в гості в село несподівано приїхав з міста дорослий онук. -О, Боже, це ти Іванко! – гукнула бабуся, як побачила його на подвірʼї. – Як же ж ти вчасно з’явився! Пора картопельку вже ж підгортати, а в мене, як на гріх, спину прихопило… Не те щоб сапою махати, так я ходжу абияк. … Читати далі

Світлана шила чергове замовлення, коли до неї зайшла мама. – Доню, у моєї колеги дочка заміж виходить, хочуть у тебе замовити сукню. Візьмешся? – запитала мама. – Ні, роботи багато, – відмовилася донька. – Може все таки візьмеш? – наполягала мама. – Ну не можу ніяк, – сказала Світлана. – Ну добре, – відповіла мама і пішла. Наступного дня мама знову зайшла до Світлани, вона була вся схвильована. – Що сталося? – занепокоїлася донька. – Біда. Біда сталася, – відповіла мама. Світлана здивовано дивилася на маму, не розуміючи, що відбувається

Автор

– Доню, у моєї колеги Ольги Сергіївни дочка заміж виходить, хочуть у тебе замовити весільну сукню. Візьмешся? – Ні, мамо, роботи дуже багато, нічого не встигаю. Нехай іншого майстра пошукають. – Вона тільки до тебе хотіла, дуже ти шиєш добре, всі тебе радять. – Ну не можу ніяк. – Ну добре. Засмутяться, звичайно, але що … Читати далі

Ірина прийшла додому пізно. – Іро, до тебе подруга приходила! – крикнула з кухні мати. – Яка ще подруга? – здивувалась Ірина. – Не знаю. Я бачила її вперше. Руденька, така, з довгим волоссям. Вона залишила тобі чорну блузку. Я поклала її на твоє ліжко. – Блузку? – Ірина здивовано дивилася на матір. – Мою? – Твою, твою. Чорну блузку, з блискітками. – Дивно… – Ірина недовірливо глянула на матір і пішла у свою кімнату. Дівчина відкрила двері в кімнату, глянула на ліжко й ахнула! Вона вискочила з кімнати з білим обличчям і блузкою в руках

Автор

Ірина прийшла додому пізно. -Іро, до тебе подруга приходила! – крикнула з кухні мати. -Яка ще подружка? – здивувалась Ірина. -Не знаю. Я бачила її вперше. Руденька, з довгим волоссям. Вона передала там тобі якусь річ… -Яку ще річ? -Твою чорну блузку. Я поклала її на твоє ліжко… -Чорну блузку? – Ірина зазирнула на кухню … Читати далі

Люба зупинилася біля будинку сестри і довго сиділа в машині. Заспокоївшись жінка піднялася до квартири Насті, щоб забрати синочка. – Люба ти чому не відповідаєш? – почала обурюватися Настя з порога. – Я ж переживаю, чому тебе довго немає. Але побачивши заплакане обличчя сестри, Настя одразу замовкла. – Щось сталося? – вже тихо продовжила Настя. – Сталося. Все сталося, сестричко, – крізь сльози сказала Люба. Настя здивовано дивилася на сестру, нічого не розуміючи

Автор

Люба тихеньку колисала синочка, який все ніяк не хотів засинати і вередував. – Ну, що ти Дмитрику не спиш. Якщо мама хвилюється, це до тебе жодного стосунку не має. Але семимісячний Дмитрик ніяк не засинав і, напевно, разом з мамою чекав батька, що спізнився. Минуло два роки відколи Люба вийшла заміж за Миколу, який довго … Читати далі