Романович

Ольга з матірʼю приготували смачну вечерю. Вони трохи посиділи в сімейному колі, й батьки пішли в гості до знайомих. Ольга залишилася сама вдома… Вона взяла тарілку з цукерками і зручно вмостилася на дивані перед телевізором. Жінка вже ледь не задрімала, як раптом у двері подзвонили. – Господи, – аж стрепенулась вона. – Хтось мабуть дверима помилився… Ольга відкрила двері й оторопіла від несподіванки

Автор

Ольга любила свого чоловіка Миколу. Дуже любила. А він її любив колись! Хоча запевняв, що й тепер любить… Хіба ж так люблять?! Якби любив, то справа до розлучення у них навряд чи дійшла б… Вони вийшли з будівлі суду, де щойно, без особливих проблем, було припинено їхній шлюб. Дітей у них не було, майнових претензій … Читати далі

Олена прокинулася рано. Вона швидко вмилася, вдягнулась і пішла до свого дідуся в гості. Вона підійшла до хвіртки і зупинилася від здивування. – Дивно, – подумала вона. – Двері в хату навстіж… Олена залишила свою валізу біля хвіртки і зайшла на подвірʼя. – Діду?! Діду, ти де?! – голосно гукнула вона. У відповідь тиша. Олена обійшла все подвір’я, заглянула в сарай. Нікого! Нарешті Олена зайшла в хату. Вона відкрила двері в кімнату й ахнула

Автор

Оленка їхала в автобусі і сумно дивилася у вікно. -Чому все так? – думала вона. – Мама все життя незрозуміло як жила, а тепер я… Мені 33, а в мене знову нічого… Так, життя прожити, не поле перейти. Чомусь вона зрозуміла це тільки зараз. А так все думала, що саме все втрясеться, все складеться. Оленці … Читати далі

Наша донька в один день просто взяла і втекла зі своїм хлопцем в інше місто, а через рік зателефонувала і сказала таке, що у нас з чоловіком волосся дибки встало

Автор

Наша донька Настя росла гарною дівчинкою. Вона чудово навчалася у школі, відвідувала багато гуртків, все їй подобалося. Ми з чоловіком приділяли їй багато уваги. Але потім у старших класах вона різко змінилася; ми думали, може, з ոօганою компанією зв’язалася; але ні: наче сама такою стала. Стали звертатися до різних спеціалістів. Тому що після школи вона … Читати далі

Після nолоrів медсе стри були в աоці. Коли малюка показали молоденькій матусі, та відвернулася. Ось чому

Автор

Швидка примчала до лікарні, розтинаючи тишу ночі. Вона — зовсім юна, мов ластівка, що потрапила в бурю. Її привезли з автовокзалу, а супроводжував поліцейський — дівчина не переставала намагатися втекти. Її очі — сповнені страху, розпачу, самотності. Але вже в лікарні, під теплим світлом, вона трохи заспокоїлася. Ім’я не назвала. Документів при собі не мала. … Читати далі

Свекруха постійно привозила дитину своєї дочки, хоча в мене самої було немовля, але одного разу мої нepви не витримали

Автор

Я з чоловіком виросла в одному дворі, ми майже одного віку. Ми завжди були разом, я закінчувала школу, а він служив, і ми вирішили навіть вступати до одного університету. Зрештою одружилися, а в 29 я нapoдила нам сина. Нині йому вже 3 місяці. Все добре, і стосунки у нас із чоловіком чарівні, я його люблю, … Читати далі

Валя відзначала своє п’ятдесятиріччя. Ювілей відзначався у суботній вечір, а наступний день був вихідним. Прокинувшись наступного ранку Анатолій не виявив поряд із собою дружини. Чоловік обійшо всю квартиру, але Валі ніде не було. – Та що ж це таке? – подумав він, як раптом, на кухонному столі, Толік помітив аркуш паперу. Чоловік не поспішаючи взяв його до рук, прочитав і ахнув. – Як так? – тільки й промовив він

Автор

Валентина Борисівна відзначала своє п’ятдесятиріччя. Ювілей проводився з розмахом в одному із найдорожчих ресторанів міста. Звучали тости, дарувалися подарунки. За столом поруч із іменинницею сидів її чоловік Анатолій Вікторович, з яким вони в коханні та злагоді прожили майже тридцять років. Того вечора з обличчя Анатолія Вікторович не сходила посмішка. Він був гордий за свою дружину, … Читати далі

Наталя мила посуд, коли в двері подзвонили. На порозі стояла кума. – А я у гості, – усміхнулася Світлана. – Проходь, кума. А чому не подзвонили? – запитала Наталка. -Та я так, повз проходила, вирішила зайти, – пояснила Світлана. Наталка зробила чаю, і сіли з кумою за стіл. – Хочу зізнатися, – раптом почала Світлана. – Я ж не просто так прийшла. – Що ти маєш на увазі? – здивувалася Наталка. – Ось дивись, – Світлана простягла телефон і показала якесь фото кумі. Наталка здивовано дивилася на нього, нічого не розуміючи

Автор

– Ну от, нарешті, поріднилися! – Світлана стрибала від радості і обіймала Наталку. – Ти тепер моя кума, так здорово! Відзначали хрестини маленької Єви. Дівчинці всього рік і вона дивиться на всіх здивованими очима – що тут відбувається? Так багато народу – бабусі, дідусі, всі посміхаються, хвалять її і чомусь постійно садять навколішки до тітки … Читати далі

Ольга Андріївна закривала компот з яблук. Її внук Миколка крутився біля жінки, намагаючись допомагати. Раптом у двері постукали. Ольга Андріївна витерла руки й пішла відкривати. На порозі стояла висока жінка з якимось сірим обличчям і така ж висока, як для своїх років дівчинка. Ольга Андріївна раптом ахнула й почала обіймати їх! – О, Господи! Як ви тут, що ж це?! – голосила вона. Микола рота відкрив від здивування. А потім сталося несподіване

Автор

У дитинстві Микола не дуже любив свою бабусю, вважаючи її недоброю й занудною. Жив він з бабусею з дев’яти років, поки батько не одружився вдруге і не забрав його до себе. У той останній рік, коли Микола жив у бабусі, було особливо важко – батько посав гульбанити і перестав надсилати їм гроші. Рік видався неврожайним … Читати далі

– Оля, ти хіба на ринок сьогодні не збираєшся? – Тамара зупинилася біля воріт сусідки. В одній руці жінка тримала відерце з яблуками, другою котила сумку на коліщатках, доверху навантажену баночками з вареннями та закрутками. – Ні, Тамаро, не збираюся, – сумно відповіла Ольга. – Занедужала чи що? – поцікавилася сусідка. – Та краще б вже занедужала, чим таке сталося, – важко видихнула Оля. Тамара здивовано дивилася на схвильовану сусідку, не розуміючи, що сталося

Автор

– Іванівно, ти хіба на ринок сьогодні не збираєшся? – Тамара Ігорівна зупинилася біля воріт Ольги Іванівни. В одній руці Тамара Ігорівна тримала відерце з яблуками, другою котила за собою сумку на коліщатках, доверху навантажену баночками з вареннями та соліннями. – Ні, Ігорівно, не збираюся, – відповіла Ольга Семенівна, задумливо дивлячись на яблука, що нападали … Читати далі

Марія прасувала наволочки й простирадла, як у кімнату забігла її дочка Діана. – Привіт доню! – сказала жінка. – Допоможеш мені? – Матусю, облиш ту праску! – раптом сказала Діана. – Ти не повіриш, що сталося! – Господи, та що ж там таке?! – здивувалась мати. – Пам’ятаєш, ти нам показувала свій альбом і там фото було, де ти з батьками?! Я щойно таке саме фото бачила у свого друга в альбомі! Марія Сергіївна аж присіла. – Не може бути, – тільки й сказала вона. Раптом в коридорі почулися кроки. Марія обернулася й ахнула. Там стояла її мама… Жива

Автор

Марія Сергіївна дуже любила своїх дівчаток, берегла їх і плекала навіть, коли вони виросли. Але не балувала, виховувала строго, щоб виросли чесними і серйозними. Тому що вона сама росла в дитячому будинку і надивилася всякого. Та самих дітей у їхній невихованості Марія не звинувачувала. Все залежало від вихователів. У дитбудинок її віддали у п’ять з … Читати далі