Романович

Настя повернулася додому, у рідний будинок. Її зустріла мачуха. – О, Настя! Чому не попередила, що приїдеш? – здивувалася Таїса. – Я не планувала, якось раптово вирішила, – відповіла Настя і пройшла у квартиру. – Знімай пальто, будемо обідати. Я якраз борщ зварила, – запропонувала Таїса. – Я вже в дорозі поїла, – сухо відповіла дівчина і пройшла до себе в кімнату. Настя поставила сумку на стілець і важко опустилася на диван. Вона оглянула кімнату і тут її погляд зупинився на стіні навпроти. Настя придивилася і не повірила своїм очам

Автор

Настя навчалася в одинадцятому класі, коли батько привів у будинок нову жінку. Мами не стало два роки тому, і дівчині здавалося, що ніхто і ніколи не замінить її, веселу, гарну і таку кохану. Настя ніяк не могла зрозуміти, як після мами батько зміг позаратися на цю «дивакувату жінку», як вона про себе називала Таїсу, нову … Читати далі

Ірина святкувала день народження. Вона наготувала купу смаколиків, накрила шикарний стіл. Її мати з батьком старенькі вже, але приїхали на своєму «запорожці». Батьків її чоловіка Мишка давно не стало. В гості прийшли, подруги, діти, сестра з чоловіком, брат з дружиною. Дуже гарно посиділи, і поспівали, і посміялися. А ввечері сталося несподіване. Коли всі розійшлися, Мишко сказав, що йому раптово треба на роботу. Він зібрався й поїхав на таксі. Вранці Ірина прокинулась, а чоловіка немає! І телефон поза зоною. Ірина не розуміла, що відбувається

Автор

Ірина сиділа в темряві, незручно притулившись до дивана. Вона спеціально поїхала на дачу, подалі від усіх… – Хоча кому я потрібна, – гірко посміхалася жінка. – У всіх свої турботи, справи, все рухається, одна я стара, занудна і слаба. – П’ятдесят шість, – Ірина витерла сльозу. – П’ятдесят шість… Вона згадала як відзначала минулого року … Читати далі

Лідія Іванівна помила посуд після вечері, прибрала на кухні, і щойно хотіла прилягти, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – подумала жінка. – Може сусідка прийшла почаювати… Лідія Іванівна відкрила двері й застигла. На порозі стояла незнайома жінка зі згортком в руках. – Ви до мене? – здивовано запитала Лідія Іванівна. – А до кого ж іще?! – раптом сказала незнайомка. – Ось на! Тримай! Після цих слів жінка обернулася й пішла. Лідія Іванівна рота відкрила від несподіванки. Вона відкрила згорток і ахнула

Автор

Лідія Іванівна, заслужена пенсіонерка, сиділа вдома сама й сумувала. Їй було дуже важко від самотності, та так сильно, що вона мало не плакала. Жінка згадувала своє життя, колись цілком благополучну родину, чоловіка Миколу і сина Андрійка. Все ж було так добре спочатку, а потім… Потім заслаб чоловік. Вона доглядала його, возила по фахівцях, але безуспішно… … Читати далі

Люба варила кашу на сніданок. Всю ніч вона майже не спала, погано себе почувала. Зі спальні вийшов чоловік Андрій. Сів за стіл. – Кефіру дай! – спокійно сказав він. І тут Люба зрозуміла, що вчора забула в магазині про кефір. – Андрію, я забула купити, – Люба присіла на табурет. – Давай пізніше сходжу. Андрій раптово змінився на обличчі, підвівся і пішов у спальню. За пів години він повернувся з валізою в руках. – Та ну вас всіх, – сказав Андрій, гучно закрив двері і пішов. Люба здивовано дивилася йому вслід, не розуміючи, що сталося

Автор

– Та ну вас всіх! – чоловік голосно закрив двері і пішов. Люба тремтячою рукою перемішувала кашу. Треба було годувати онуків, треба постаратися швидко сховати цей похмурий вираз обличчя через сварку з чоловіком, натягнути радість, щоб вони нічого не дізналися. Треба, але … *** Дід Андрій був старший за свою дружину на п’ять років. Вона … Читати далі

Після 20 років спокійного життя чоловік недавно заявив, що зустрів іншу і пішов від мене. Після цього подруга мені порадила звернутися до ворожки. Вона сказала, що чоловік повернеться до мене за три тижні…

Автор

Я у шлюбі більше 20 років, у нас спільний будинок. Ми вели тихе, спокійне життя. Щовихідних ми їздили на дачу. Я готувала їжу, а Сашко забирався у квартирі. Я вважала, що так ми житимемо до глибокої старості. Але одного разу чоловік різко повідомив мені новину. Він заявив, що зустрів іншу жінку і обожнює її! Я … Читати далі

Коли мене виписували з полоrового будинку, підійшов свекор і сказав мені те, від чого у мене волосся дибки встало

Автор

Я не думала, що це може статися зі мною. Ми з чоловіком довго чекали на дитину. І ось я була в ліkарні, де мені сказали, що за 7,5 місяців у мене буде малюк. Я йшла додому натхненна, щаслива. Зайшла до хати, а мене ніхто не зустрів. На кухні сидів мій чоловік, його батько та мати. … Читати далі

Ірина полола грядку з капустою, коли до неї на город примчала її найкраща подруга Таня. – Сидиш тут на своїй капусті і нічого не знаєш? – трохи віддихавшись, сказала Таня. Ірина підвела очі на подругу, Тетяна була дуже схвильована. – Нуууу, – Ірина подивилася на подругу не встаючи з грядки. – Що тебе так схвилювало? – Іринко, тобі краще присісти. Там таке сталося! – раптом сказала Тетяна. – Та що таке? Кажи вже! – Ірина здивовано дивилася на подругу, нічого не розуміючи

Автор

Ірина полола грядку з капустою, коли до неї на город примчала її найкраща подруга Таня. Ні, сказати найкраща не те, правильніше найкраща та єдина. – Сидиш тут на своїй капусті і нічого не знаєш? – трохи віддихавшись, сказала Таня. Ірина підвела очі на подругу. Таня була на диво спокійною людиною, і щоб привести її в … Читати далі

Оксана з свекрухою пекли пироги. – Оксано, давай ще з вишнями зробимо, – запропонувала Марія Андрірївна. – Їх Денис любить. – Добре, зараз піду в льох, візьму баночку вишень, – погодилася невістка. Оксана одягала пальто, як раптом вхідні двері відкрилися, і на порозі з’явився Денис. – Привіт коханий. Ти сьогодні рано, – усміхнулася Оксана, побачивши чоловіка. – Заходь Олено! – сказав Денис і на порозі з’явилася якась жінка. – Оксано, це Олена, ми тепер будемо жити разом. Раптом Оксана не стрималася і засміялася. – Чому ти смієшся? – Денис здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Автор

Оксана з мамою сиділи на старому ліжку. Обидві були тепло одягнені. Зима, а в хаті тільки ввімкнули опалення. – Нічого, матусю. Все буде в нас. Не пропадемо. Зараз я пігулки тобі дам. Оксана, як могла, заспокоювала мамір, та й не мама вона їй зовсім – свекруха, та й то колишня. Майже колишня. Так сталося, що … Читати далі

У Надії не стало матері. Після поминок пройшло три місяці. Надія з сином Володею приїхали перебрати речі старенької. Що забрати, а що й просто викинути. – Здається, все! – нарешті видихнув Володя. – Так, все, – підтвердила Надія, як раптом її погляд зупинився на антресолі. – О, ні! – несподівано сказала вона. – Ось про це я забула! Твоя бабуся забороняла сюди заглядати… Володя здивовано став на стілець і почав діставати з антресолей валізу за валізою, коробку за коробкою. – Та що ж це все таке?! – Володя очам своїм не вірив. Він відкрив першу валізу й ахнув

Автор

До квартири баби Тані Надія Василівна і її син Володя підійшли аж ближче до обіду. Так вийшло. Ніби й планували виїхати з самого ранку, але все якось наклалося одне на інше… То безвідповідальний сусід “закрив” машину на стоянці біля будинку. На заправці була величезна черга, а потім на дорозі затори… Ось і вийшло ось так. … Читати далі

Марина вирішила попрасувати сорочки свого чоловіка Юрія. Жінка увімкнула праску і щойно взялась до роботи, як у двері хтось подзвонив. Марина відставила праску і пішла в коридор. На порозі стояла якась гарна молода незнайомка в коротенькій спідничці. – Здрастуйте, Марино! А я Вероніка, – заявила з порога жінка. – У мене до вас є прохання. Відпустіть, будь ласка, Юрка. – Куди відпустити? Навіщо? У відрядження, чи що? – не зрозуміла Марина. – Яке відрядження! – раптом обурилась гостя. – Ви що, не розумієте? До мене відпустіть! Марина аж присіла від несподіванки

Автор

Юра й Марина разом були вже давно. Якщо рахувати з дитячого садка, де вони були в одній групі, то вже років сорок. Потім так вийшло, що в один клас пішли. А до закінчення школи вже міцно дружили. Щоправда, Марина за вищу освіту братись не стала, а пішла в училище, а от Юрій вступив у медичний … Читати далі