Романович

Орест запросив свою сестру Софію у дорогий ресторан. Він вирішив з нею серйозно поговорити. – Привіт, братику, – сказала Софія і сіла за стіл. Орест серйозно глянув на сестру. – Привіт, – сухо сказав він. Софія глянула на пустий стіл. – А чому ти нічого не замовив? – здивовано запитала вона. – Ну чому ж? Замовив! Але сьогодні це буде дещо дуже особливе! – сказав Орест. У Софії очі засяяли в очікуванні сюрпризу! До них підійшов офіціант і поставив на стіл невелику коробку. Софія здивовано глянула на неї, відкрила коробку й ахнула

Автор

Орест їхав у село, де народився, виріс і де й досі жила його мама. Він намагався їздити до матері не рідше одного разу на місяць, частіше просто не виходило. Але цей день був винятком. Цього дня Орест та його родина незважаючи на справи та турботи, у будь–якому разі їхали у село. Бо цього дня був … Читати далі

Андрій прийшов додому пізно. Він тихо відкрив двері своїм ключем і зайшов у коридор. – Ольга і донька вже точно сплять, – подумав він, як раптом помітив, що на кухні горить світло. Андрій здивовано пішов вперед і несподівано зачепив щось у темряві. Він увімкнув світло і ахнув! На підлозі стояли дві зібрані валізи з його речами. Він швидко зайшов на кухню й оторопів. За столом, заплакана, сиділа його дружина Ольга! Вона глянула на Андрія і відвернулась до вікна. – Я все знаю… – тільки й сказала Ольга.

Автор

Андрій з’явився у житті Марини рік тому. До цього в неї було кілька стосунків, але на них поставлений хрест, і навіть згадувати про тих горе–шанувальників дівчина не хотіла. А гідного чоловіка вона все ніяк не могла зустріти. Знайомі дивувалися, що така самостійна, вродлива дівчина і досі одна, а їй незабаром двадцять п’ять. Освічена, має престижну … Читати далі

Дмитро їхав на зустріч з колишньою дружиною. Марія нарешті вирішила відмовитися від частки в його бізнесі, але сказала, що є якась умова, тому треба зустрітися. – І що за умова? – думав чоловік дорогою на зустріч. За кілька годин Дмитро приїхав у призначене місце, де його вже чекала колишня дружина. – Ну що підпишемо все? – сказав чоловік. – Зачекай, ще встигнемо. Я відмовлюся від своєї частки, тільки якщо ти виконаєш моє прохання, – відповіла Марія і простягла якийсь листок. Дмитро взяв його, швидко прочитав, і застиг від здивування

Автор

Діловий та зайнятий до межі своїм бізнесом Дмитро Микитенко, чоловік тридцяти п’яти років, поспішав на вокзал. Часу до відправлення було достатньо: він спеціально виїхав трохи раніше, щоб дорогою обміркувати все докладно. Його колишня дружина Марія приїхала з Канади, цього разу сама, без свого Сергія, з яким вона відбула за кордон два роки тому після розлучення. … Читати далі

Наталя прибирала зі столу у літній альтанці, як раптом дзенькнув телефон її чоловіка Дмитра. Втомився сьогодні її чоловічок! Після ситної вечері він солодко спав прямо на гойдалках у саду. Наталя взяла телефон Дмитра в руки… Повідомлення надійшло від абонента з дивним ім’ям – Мрія. Наталя відкрила повідомлення і аж присіла від несподіванки. «Коханий, дякую за чудові слова, за твою ласку, та ніжність», – прочитала вона. Жінка не вірила своїм очам

Автор

Наталя прибирала зі столу у літній альтанці після вечері, як раптом дзенькнув телефон її чоловіка Дмитра. Втомився сьогодні її чоловічок, останнім часом його бізнес розвивався семимильними кроками. З роботи чоловік приходив дуже виснажений. Ось і зараз після ситної вечері він солодко заснув просто на гойдалках у саду їхнього величезного будинку. – Бідненький мій, – з … Читати далі

Надія мила вікна, коли в дверях зʼявився її чоловік Віктор. В руках у нього була велика картата сумка. Віктор прямо в черевиках зайшов у кімнату і почав збирати свої речі. Надія очі вирячила від здивування! Вона стояла і дивилася на все це, витираючи мокрі руки кухонним рушником. Віктор брав футболки, шкарпетки й штани з полиці і, не дивлячись кидав у сумку. – Вікторе, та скажи хоча б що трапилося?! – не витримала вона. Надія не розуміла, що відбувається

Автор

Надія мила вікна, коли в дверях зʼявився її чоловік Віктор. В руках у нього була велика картата сумка. Віктор прямо в черевиках зайшов у кімнату і почав збирати свої речі! Надія очі вирячила від здивування! Вона стояла і дивилася на це все, витираючи мокрі руки кухонним рушником. Віктор брав футболки, шкарпетки й штани з полиці … Читати далі

Таня поверталася додому з повними сумками продуктів. Завтра до них мають приїхати гості. Жінка відкрила двері своїм ключем і зайшла в квартиру. – Мамо, нарешті ти прийшла, – донька зустріла її в коридорі зі сльозами на очах. – Там тато… – Що тато? – захвилювалася Таня. – Я не знаю, що відбувається. Тобі краще самій все побачити, – схлипнула донька. Тетяна поставила сумки, і не роззуваючись кинулася у спальню. Жінка відкрила двері, побачила Андрія і застигла на місці. – Що відбувається? – тільки й промовила Тетяна

Автор

Таня поверталася додому з повними сумками. Попереду Новий рік, купа вихідних, гості. Треба ще всім родичам чоловіка купити маленькі подарунки, суто символічні дорослим та солодкі дітям. Треба звичайно раніше готуватися, але як завжди немає часу. Усі ми залишаємо на потім. Своїх родичів у Тані не було, мами не стало два роки тому, брата не стало … Читати далі

Федір прокинувся рано, дуже хотілося пити. – Віра, кохана, дай води, – гукнув чоловік. Відповіді не було. -Віра, не чуєш чи що? Дай води! – повторив Федір. І знову мовчання. -Ну, Віра, що тобі шкода чи що? – вже жалісливим голосом сказав чоловік. Знову тиша. Федір підвівся з ліжка і поплентався на кухню. Налив собі води, почав пити, як раптом помітив, що на столі лежала якась записка. Чоловік підійшов до столу, взяв листок, прочитав і застиг. – Боже, що я наробив, – тільки й вигукнув він

Автор

Федір прокинувся з важкою головою, дуже хотілося пити. -Віра, дорога, дай води, – гукнув чоловік. Відповіддю йому була тиша. -Віра, не чуєш чи що? Дай води! – повторив Федір, не отримавши відповіді. І знову мовчання. -Ну, Віра, що тобі шкода чи що? Мовчить… Федір насилу підвівся з ліжка і поплентався на кухню. Налив собі води, … Читати далі

Оля лежала на дивані і гірко плакала, стільки всього звалилося на неї. Раптом пролунав дзвінок у двері. Жінка пішла відкривати. На порозі стояв неприємний сусід з першого поверха. – Тільки його не вистачало. Зараз почне сваритися, що Володя у дворі з м’ячем грається, – подумала Оля. Сусід мовчки відсунув її, зайшов у квартиру, сів на табуретку. – Давай номер своєї карти, – не вітаючись, сказав він. – Навіщо? – здивувалася Оля. – Номер картки давай! – більш рішуче повторив він. Оля здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Автор

Оля з дитинства була впевнена, що люди чітко поділяються на дві категорії – погані та хороші. І якщо людина добра, то вона не здатна на погані вчинки. І навпаки, поганий ну ніяк не здатний на добре. Поступово, дорослішаючи, розуміла, що не все і не завжди вкладається в цю струнку систему: найкраща подружка Ірина, яка не … Читати далі

Настя повернулася додому, у рідний будинок. Її зустріла мачуха. – О, Настя! Чому не попередила, що приїдеш? – здивувалася Таїса. – Я не планувала, якось раптово вирішила, – відповіла Настя і пройшла у квартиру. – Знімай пальто, будемо обідати. Я якраз борщ зварила, – запропонувала Таїса. – Я вже в дорозі поїла, – сухо відповіла дівчина і пройшла до себе в кімнату. Настя поставила сумку на стілець і важко опустилася на диван. Вона оглянула кімнату і тут її погляд зупинився на стіні навпроти. Настя придивилася і не повірила своїм очам

Автор

Настя навчалася в одинадцятому класі, коли батько привів у будинок нову жінку. Мами не стало два роки тому, і дівчині здавалося, що ніхто і ніколи не замінить її, веселу, гарну і таку кохану. Настя ніяк не могла зрозуміти, як після мами батько зміг позаратися на цю «дивакувату жінку», як вона про себе називала Таїсу, нову … Читати далі

Ірина святкувала день народження. Вона наготувала купу смаколиків, накрила шикарний стіл. Її мати з батьком старенькі вже, але приїхали на своєму «запорожці». Батьків її чоловіка Мишка давно не стало. В гості прийшли, подруги, діти, сестра з чоловіком, брат з дружиною. Дуже гарно посиділи, і поспівали, і посміялися. А ввечері сталося несподіване. Коли всі розійшлися, Мишко сказав, що йому раптово треба на роботу. Він зібрався й поїхав на таксі. Вранці Ірина прокинулась, а чоловіка немає! І телефон поза зоною. Ірина не розуміла, що відбувається

Автор

Ірина сиділа в темряві, незручно притулившись до дивана. Вона спеціально поїхала на дачу, подалі від усіх… – Хоча кому я потрібна, – гірко посміхалася жінка. – У всіх свої турботи, справи, все рухається, одна я стара, занудна і слаба. – П’ятдесят шість, – Ірина витерла сльозу. – П’ятдесят шість… Вона згадала як відзначала минулого року … Читати далі