Романович

Галина накривала на стіл. Сьогодні до них з Андрієм у гості прийшла свекруха. – Ой, Галю, поки ти тут клопочешся, ми з Андрійком вийдемо на балкон, подихаємо свіжим повітрям, – сказала Тамара Олександрівна і встала з-за столу. – Пішли сину! Андрій слухняно попрямував за матірʼю, і за секунду вони були на балконі. Галина ніколи навіть подумати не могла, щоб підслуховувати чужі розмови. Проте, здалося дивним, що її свекруха, Тамара Олександрівна, покликала сина на балкон, усамітнитися. Жінка підійшла навшпиньки до віконця в кухні. Прислухалася до розмови чоловіка з свекрухою і остовпіла від почутого

Автор

Галина ніколи навіть подумати не могла, щоб підслуховувати чужі розмови. Хоча тут люди були не чужими їй, але все одно, у них має бути особистий простір, Галина це розуміла. Проте, здалося дивним, що її свекруха, Тамара Олександрівна, покликала сина на балкон, мовляв, повітрям подихати, доки Галя на стіл накриває. Та й прийшла свекруха якось несподівано, … Читати далі

Марина повернулася з роботи і одразу зайшла на кухню. – О, а ти чому в темряві сидиш? – жінка ввімкнула світло і побачила чоловіка. – Марино, нам потрібно серйозно поговорити, – тихо сказав Андрій. – Коханий, щось сталося? – Марина помітила, що чоловік дуже схвильований. — Наша родина була помилкою. Я довго закривав очі на все, але будь-якому терпінню приходить кінець. Нам потрібно розлучитися! – несподівано заявив чоловік. – Андрію, ти жартуєш? – спробувала перевести на жарт жінка. – Я не жартую! Я йду! – викарбував Андрій. – Чому ти так вирішив? Що сталося? – Марина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Автор

— Наша родина була помилкою. Я довго закривав очі, але будь-якому терпінню приходить кінець. Вибирай, яке майно собі залишиш, та й пішли подавати документи на розлучення, — Андрій виглядав серйозним, а тон для розмови підібрав найпафосніший, на який тільки був здатний. Проте дружина театрального жесту не оцінила. Солодко потягнувшись, вона підвелася з дивана, опустила ноги … Читати далі

Віра прийшла у гості до батьків. – Ну, що ти хотіла нам розповісти? – усміхнулася мама, коли вся сімʼя сіла за стіл. – У нас з Ігорем буде дитина! – радісно заявила Віра. Мати з батьком здивовано переглянулися між собою. – Ви що, за нас не раді? – помітивши реакцію батьків запитала донька. – А чому тут радіти?! – вигукнув батько вставши за столу. – Доню, ти про нас хоч би подумала, – тихо додала мати. – Мамо, тату, чому ви так говорите? – Віра здивовано дивилася на батьків, не розуміючи, чому вони так відреагували на цю прекрасну новину

Автор

– Ви нам допоможете? – Віра невинно дивилася на рідних, широко розплющеними очима. Батько з матір’ю промовчали, а молодша сестра Наталка не витримала: – Ні! Ніхто більше не допомагатиме вам! – Як? Ми ж сім’я! – в голосі Віри пролунав подив. – І що? Тепер ми повинні утримувати вас до кінця своїх днів? Присмокталися до … Читати далі

 То ми для вашої донечки картоплю збирали? Я вирішила провчити родичів. Будуть знати, як зазіхати на чужий труд!

Автор

Моя свекруха живе в селі. Ми все зі Степаном їздимо їй допомагати поратись з картоплею. І щороку з Оленою Василівною закрутки робимо. Огірки, помідори, кетчуп, аджику – все домашнє. Зовиця ж рідко приїжджає в гості, все зсилається на якісь невідкладні справи. Вона знаний перукар у містечку, навіть у вихідні має вдома клієнтів.  Цього тижня подзвонила … Читати далі

Лишень влітку свекрусі привезли машину дров, чоловік тиждень колов щовечора. Та зараз вона дзвонить і каже, що нічим топити

Автор

Ми з чоловіком у шлюбі вже 16 років, живемо в місті. А от свекруха на околиці. Ми часто їй допомагаємо, привозимо все, що треба, адже пенсія в неї зовсім не велика. І ось днями Валентина Микитівна дзвонить і мало не плаче.  – Дрова майже закінчилися, як зимувати?  – Як? Ми ж у червні взяли машину.  … Читати далі

Знайомство зі сватами закінчилося великим скандалом. Зустрічала їх хлібом-сіллю, а проводжала віником

Автор

Я й гадки не мала, що знайомство зі сватами закінчиться таким скандалом. Якби знала, що так буде – взагалі б не пустила їх до квартири! Отож, у мене з чоловіком є єдиний син Петро. Він хлопець хороший, зараз йому 23. Він закінчив магістратуру та живе поки у нас. З роботою як може – так і крутиться. … Читати далі

Першого вересня свекруха подзвонила моєму чоловікові і запитала, чому він не дав їй 4 тисячі гривень, як завжди. Олексій відповів, що більше грошей їй не даватиме і нехай…

Автор

Ще до весілля Олексій переїхав жити до мене. Декілька років тому батьки подарували мені невелику двокімнатну квартиру. Зробили мінімальний ремонт та урочисто вручили ключі, мовляв, тепер можу жити самостійно.  Але ось моя свекруха щоразу, як приходить до нас у гості ще й без попередження, то гидливо дивиться на кожен куточок: – Хіба твої батьки вже … Читати далі

Віктор збирався в гості до батьків дружини, коли пролунав телефонний дзвінок.Дзовнила сестра. – Вітя. Нам треба зустрітись! – схвильовано вигукнула Олена. – Що сталося? Я зараз не можу. До тещі на ювілей йду, – пояснив Віктор. – Дещо сталося! Але це не телефонна розмова, – схвильовано сказала Олена. Завтра після роботи заскочу, – сказав брат. Наступного дня Віктор заїхав до сестри. – Ну, що там сталося? – почав розмову Віктор. – Мені написала жінка. Представилася дочкою нашого батька! Нашою сестрою! – раптом сказала Олена. – Яка ще сестра? І що вона хоче? – Віктор здивовано дивився на Олену, нічого не розуміючи

Автор

У Віктора та Олени не стало батька, чоловік залишивши своїм дітям дві квартири та будинок у селі. Спадкоємців лише двоє, син і дочка. Нещодавно вони поховали матір, а не минуло й півроку батько пішов слідом. Усі жалобні заходи позаду. І навіть минуло майже півроку. Зі спадщиною треба, щось робити. Брат із сестрою у добрих стосунках, … Читати далі

Олена затрималася на роботі та приїхала додому дуже пізно. Вона дуже втомилася і хотіла прийняти ванну, попити гарячого чаю і забратися під ковдру. Але, увійшовши в коридор, Олена побачила чужі чоловічі черевики. – Дивно, хто це до нас так пізно? – подумала вона і  пройшла до зали. На дивані сидів задуманий брат чоловіка, заплакана свекруха а Дмитро ходив по кімнаті не знаходячи собі місця. – Що у вас сталося? – запитала Олена. – Біда у нас сталася, кохана. Біда…, – тихо відповів їй чоловік. – Яка біда? – здивувалася Олена, нічого не розуміючи

Автор

-Ти, Оленко, зі своїм поступливим характером до будь-якої свекрухи підхід знайдеш, – говорила мама, допомагаючи дочці збиратися в дорогу. – І наречених у Києві багато, вибирай з кого хочеш. Олена лише відмахнулася. Ну які наречені? У її голові було лише навчання. Не жарт, з маленького провінційного містечка потрапити в столичний інституту! Ні про яке особисте … Читати далі

У Павла не стало матері. Прилягла Марія Василівна в залі на диван свій старенький відпочити, та більше й не прокинулася… Не надовго її й чоловік Петро Миколайович пережив. Не зміг без неї… Весною на Трійцю і його не стало… Павло через рік пам’ятник батькам поставив і вирішив будинок їх перебудувати. Будинок зовсім вже був занепав. Стали стіни зносити. Павло стару цеглу залишив. Стане в нагоді. А якось придивися Павло, а серед цегли мішечок якийсь лежить лляний. Старий, зітлілий наполовину. Павло розгорнув його і так і присів від здивування

Автор

– Я на це не згодна, не дам наш будинок ламати, його ж батько твій, Петро Миколайович сам будував, коли ми сюди в село переїхали! Стіни аж у три цегли клав, товсті, повік простоїть ще, – Марія Василівна рішуче стукнула сухим кулачком по столу і до чоловіка обернулася. – А ти чого Петре мовчиш, хочеш, … Читати далі