Романович

Першого вересня свекруха подзвонила моєму чоловікові і запитала, чому він не дав їй 4 тисячі гривень, як завжди. Олексій відповів, що більше грошей їй не даватиме і нехай…

Автор

Ще до весілля Олексій переїхав жити до мене. Декілька років тому батьки подарували мені невелику двокімнатну квартиру. Зробили мінімальний ремонт та урочисто вручили ключі, мовляв, тепер можу жити самостійно.  Але ось моя свекруха щоразу, як приходить до нас у гості ще й без попередження, то гидливо дивиться на кожен куточок: – Хіба твої батьки вже … Читати далі

Віктор збирався в гості до батьків дружини, коли пролунав телефонний дзвінок.Дзовнила сестра. – Вітя. Нам треба зустрітись! – схвильовано вигукнула Олена. – Що сталося? Я зараз не можу. До тещі на ювілей йду, – пояснив Віктор. – Дещо сталося! Але це не телефонна розмова, – схвильовано сказала Олена. Завтра після роботи заскочу, – сказав брат. Наступного дня Віктор заїхав до сестри. – Ну, що там сталося? – почав розмову Віктор. – Мені написала жінка. Представилася дочкою нашого батька! Нашою сестрою! – раптом сказала Олена. – Яка ще сестра? І що вона хоче? – Віктор здивовано дивився на Олену, нічого не розуміючи

Автор

У Віктора та Олени не стало батька, чоловік залишивши своїм дітям дві квартири та будинок у селі. Спадкоємців лише двоє, син і дочка. Нещодавно вони поховали матір, а не минуло й півроку батько пішов слідом. Усі жалобні заходи позаду. І навіть минуло майже півроку. Зі спадщиною треба, щось робити. Брат із сестрою у добрих стосунках, … Читати далі

Олена затрималася на роботі та приїхала додому дуже пізно. Вона дуже втомилася і хотіла прийняти ванну, попити гарячого чаю і забратися під ковдру. Але, увійшовши в коридор, Олена побачила чужі чоловічі черевики. – Дивно, хто це до нас так пізно? – подумала вона і  пройшла до зали. На дивані сидів задуманий брат чоловіка, заплакана свекруха а Дмитро ходив по кімнаті не знаходячи собі місця. – Що у вас сталося? – запитала Олена. – Біда у нас сталася, кохана. Біда…, – тихо відповів їй чоловік. – Яка біда? – здивувалася Олена, нічого не розуміючи

Автор

-Ти, Оленко, зі своїм поступливим характером до будь-якої свекрухи підхід знайдеш, – говорила мама, допомагаючи дочці збиратися в дорогу. – І наречених у Києві багато, вибирай з кого хочеш. Олена лише відмахнулася. Ну які наречені? У її голові було лише навчання. Не жарт, з маленького провінційного містечка потрапити в столичний інституту! Ні про яке особисте … Читати далі

У Павла не стало матері. Прилягла Марія Василівна в залі на диван свій старенький відпочити, та більше й не прокинулася… Не надовго її й чоловік Петро Миколайович пережив. Не зміг без неї… Весною на Трійцю і його не стало… Павло через рік пам’ятник батькам поставив і вирішив будинок їх перебудувати. Будинок зовсім вже був занепав. Стали стіни зносити. Павло стару цеглу залишив. Стане в нагоді. А якось придивися Павло, а серед цегли мішечок якийсь лежить лляний. Старий, зітлілий наполовину. Павло розгорнув його і так і присів від здивування

Автор

– Я на це не згодна, не дам наш будинок ламати, його ж батько твій, Петро Миколайович сам будував, коли ми сюди в село переїхали! Стіни аж у три цегли клав, товсті, повік простоїть ще, – Марія Василівна рішуче стукнула сухим кулачком по столу і до чоловіка обернулася. – А ти чого Петре мовчиш, хочеш, … Читати далі

– Мариночко, доню, допоможи мені розібрати речі в шафі! – почувся з кухні голос Ніни Петрівни. – Я там такий безлад розвела! Марина посміхнулася. У свої шістдесят вісім її мати залишалася все такою ж енергійною жінкою, яка не могла сидіти без діла. – Зараз, мамо! – гукнула вона. Підійшовши до шафи, Марина почала перебирати папери. Раптом вона побачила якийсь конверт. – Мамо, а що це за конверт?! – гукнула Марина, але у відповідь почула тільки дзвін посуду. Знизавши плечима, вона дістала конверт. На ньому, батьковим почерком, було написано: «Моїй родині. Відкрити після того, як мене не стане…» Марина відкрила листа, прочитала перші рядки й застигла

Автор

Осіннє сонце повільно хилилося до заходу. Марина стояла біля вікна батьківського будинку, спостерігаючи, як вітер грається листям у дворі. Звичний запах маминої випічки наповнював кімнату, викликаючи ностальгію. – Мариночко, допоможи мені розібрати старі речі в шафі, – почувся з кухні мамин голос. – Я там такий безлад розвела! Марина посміхнулася. У свої шістдесят вісім Ніна … Читати далі

Ганна повернулася додому з роботи. На кухні її чекав чоловік, Сергій виглядав схвильовано. – Коханий, щось сталося? – одразу запитала Ганна. – Мама дзвонила, – невдоволено промовив він. – Вона мені розповіла, що ти зробила! – Ти про що? – здивувалася Ганна. – Я був кращої думки про тебе, – продовжив Сергій. – А ти так підло вчинила зі мною, і моєю сімʼєю! Як ми після такого зможемо жити разом! – Сергію, я тебе не розумію? Що я поганого зробила? – Ганна здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Автор

Ганна витерла руки об фартух і стомлено присіла на стілець у кутку кухні. Робочий день у кафе добігав кінця, і вона нарешті могла перевести дух. Останні відвідувачі вже розплатилися, а офіціантки закінчували прибирання зали. Телефон у кишені завібрував – дзвонила свекруха. – Ганно, як справи? – голос Валентини Петрівни звучав підозріло лагідно. – Здрастуйте, Валентино … Читати далі

Марина приготувала вечерю, і чекала на чоловіка. Але пройшла година, потім друга, а Андрія вдома все не було. – Невже щось сталося? – почала було хвилюватися Марина. Жінка взяла свій телефон, набрала номер Андрія. – Привіт, коханий! Ти де? – сухо спитала вона у слухавку. – Тут така справа… Я маю тобі дещо сказати, – почав було Андрій і зупинився, не наважуючись продовжити. – Щось сталося? – захвилювалася дружина. – Я в Олега якийсь час поживу, – на одному подиху сказав чоловік. – В сенсі у Олега? Ти вирішив піти від мене? – здивовано запитала Марина, не розуміючи, що відбувається

Автор

– Алло! Марино, ти вдома? Ми їдемо… – почувся у слухавці голос Андрія. – Звісно, ​​вдома. Давайте, приїжджайте швидше… Чекаю з нетерпінням! – лагідно промовила Марина. – Марино, ми скоро приїдемо! – почувся голос Віри, дванадцятирічної доньки Андрія. Марина награно засміялася і натиснула на телефоні кнопку закінчення виклику. Жінка сердито кинула мобільний на диван, подивилася … Читати далі

Людмила прасувала одяг, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сестра. – Люда, біда. Мами не стало, – крізь сльози промовила Ліда. – Скоро буду, – тільки й сказала Людмила, поклала слухавку і за декілька годин була біля батьківського будинку. Для сестер це був важкий період. Все організували, провели в останню путь маму. Оговталися після прощання. Потрібно було щось вирішувати з будинком: вирушили до нотаріуса. Він оголосив останню волю Ганни. Сестри послухали, що зачитав нотаріус і застигли від здивування. – Як вона могла, – тільки й промовила Людмила

Автор

Ганна відчувала, що з кожним днем її сили покидають. Найважче вранці вставати з ліжка. Виходити на подвір’я стала рідше. Мабуть, настав час поєднати свою душі з чоловіком, якого поховала три роки тому.  Ганна частіше почала думати про заповіті. Будинок після рук чоловіка все ще міцно стояв на фундаменті. Великий, просторий, будувався на велику родину, але … Читати далі

Олег ніжно тримав Ірину за руку та посміхався. Але замість тепла та спокою Ірина відчувала тривогу. – Що ти хочеш? – Запитала Ірина, тремтячим голосом. Олег мовчки торкнувся рукою її щоки. Ірина здригнулася і прокинулася. Олег був чоловіком Ірини, його не стало близько десяти років тому

Автор

Олег ніжно тримав Ірину за руку та посміхався. Але замість тепла та спокою Ірина відчувала страх і тривогу. – Що ти хочеш? – Запитала Ірина, тремтячим голосом. Олег мовчки торкнувся рукою її щоки. Ірина здригнулася і прокинулася. Олег був чоловіком Ірини, його не стало близько десяти років тому. – Оля, він знову мені сьогодні наснився. … Читати далі

Іван спав, як раптом почув звук ключа в замку. Потім відчинилися двері. – Знову твоя мати приперлася! Дістала вже! – сказав він дружині. – Що? – сонно пробурмотіла Тетяна, встала і вийшла до матері. – Ось, тримай! Оладки я смажила, візьми до чаю. – Я й сама можу приготувати, – пробурчала дочка, але оладки взяла. – Невже? І що ж у вас є, крім води? А оце вже була зухвалість

Автор

Іван спав, коли почув звук ключа в дверному замку. Потім обережно відчинилися і зачинилися двері… -Знову твоя мати приперлася! Дістала вже! – сказав Іван дружині. -Угу… Що? – сонно прогуділа Таня. Так цей… Сашка, мабуть, до школи. Яка година? Іван ледве відкрив очі і глянув на годинник. Повз вітальню проплив силует тещі, в сторону спальні … Читати далі