Людмила прасувала одяг, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сестра. – Люда, біда. Мами не стало, – крізь сльози промовила Ліда. – Скоро буду, – тільки й сказала Людмила, поклала слухавку і за декілька годин була біля батьківського будинку. Для сестер це був важкий період. Все організували, провели в останню путь маму. Оговталися після прощання. Потрібно було щось вирішувати з будинком: вирушили до нотаріуса. Він оголосив останню волю Ганни. Сестри послухали, що зачитав нотаріус і застигли від здивування. – Як вона могла, – тільки й промовила Людмила
Ганна відчувала, що з кожним днем її сили покидають. Найважче вранці вставати з ліжка. Виходити на подвір’я стала рідше. Мабуть, настав час поєднати свою душі з чоловіком, якого поховала три роки тому. Ганна частіше почала думати про заповіті. Будинок після рук чоловіка все ще міцно стояв на фундаменті. Великий, просторий, будувався на велику родину, але … Читати далі