Аліна забігла в гості до мами. – Ну, як там підготовка до весілля просувається? – запитала мама, ставлячи на плиту чайник. – Добре. Вже майже все готово, – усміхнулася Аліна і раптом сумно подивилася на маму. – Що сталося? – захвилювалася жінка. – Я перед тим, як до тебе приїхати, забігла до батька на роботу, – почала пояснювати Аліна. – Він сказав, що не прийде на моє весілля! – Як не прийде? Чому? – здивувалася мати. І Аліна передала слова батька матері. Мама вислухала доньку і застигла від почутого

– Якщо ти її запросиш на весілля, я не прийду, – висунув ультиматум батько. – Тоді приходь без своєї мадам, – відповіла тим же Аліна. – Вона не мадам, вона моя дружина. Як ти можеш таке казати батькові. Я вас один виростив, працював не покладаючи рук, а ти тепер мені умову ставиш, – «сів на … Читати далі

Андрій закипʼятив чайник і зробив собі канапку з ковбасою. На душі в хлопця було неспокійно. Він все згадував матір. Як вона там сама в селі? Рідко Андрій її навідував останнім часом… Чоловік набрав телефон матері, але вона не відповідала. Поки Андрій пив чай, то ще разів п’ять набрав номер матері. Не відповідає! Андрій подзвонив сусідці бабі Зіні. – Бабо Зіно, це Андрій, – сказав він. – Який, який? Ваш сусід, бабо Зіно, забули, чи що? Мамі ніяк не додзвонюся. Що бабо Зіно? Як це – «все»?! Андрій застиг з телефоном в руках

Андрій крізь сон почув якийсь шурхіт. Він вчора був з друзями допізна і, ну ніяк не міг прокинутися! Гульбанили вчора на дачі у друзів добряче. Андрій ледь пам’ятав, як додому добрався. Шурхіт повторився, але в Андрія сил не було відкрити очі. Рано ще, темрява, пізня осінь, не розвиднілося ще… Але коли Андрій почув якісь човгаючі … Читати далі

Валя, дуже переживаючи, набирала номер телефону своєї матері, Тамари Іванівни. – Матусю, Маринка знову заслабла… – сумно сказала вона в слухавку. – Ти приїдеш? Посидиш із нею?.. І Тамара Іванівна вкотре за осінь поспішала з села до доньки в місто. Ну й звісно ж до улюбленої малечі – своєї онучечки Маринки! – Ох, Маринко. І що нам робити з тобою? – гладила бабуся дівчинку по голівці. – Слухай, Валю, – раптом обернулася вона до дочки. – Не знаю, як ти до такого поставишся, але в мене є одна пропозиція… Валя здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

– Матусю, Маринка знову заслабла… – сумно сказала вона в слухавку. – Ти приїдеш? Посидиш із нею? Бо на мене на роботі вже скоса поглядають. З лікарняного на лікарняний. А що я зроблю?! Тамара Іванівна вкотре за осінь поспішала з села до доньки в місто. І звісно ж до улюбленої малечі – своєї онучечки Маринки! … Читати далі

Алла повернулася додому, переодягнулася і відразу взялася за приготування вечері. Жінка якраз чистила картоплю, коли на кухню зайшла її свекруха. – Алло, ну що ти вирішила? – раптом сказала вона. – Ви про що? – жінка здригнулася. – Не прикидайся. Це мій син нічого не бачить, а мене не обманеш. То що, ти тепер покинеш мого сина? – несподівано сказала свекруха. – Покину? Чому я його маю покидати? – Алла здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

Які ж були щасливі батьки Алли, коли вона вийшла заміж! Зять їм дуже подобався. Жили вони у невеликому містечку в області, а нова родина доньки знаходилася у самому центрі великого міста. Алла переїхала до чоловіка. Жили вони разом зі свекрухою тихо і мирно, доки вона не закохалася. Її чоловік був людиною доброю, порядною, чесною. Всі … Читати далі

У Зої не стало мами. Вона сиділа в хаті на кухні й чекала, коли закипить вода в чайнику. В мами завжди була ідеальна чистота на своїй кухні. А тепер на підлозі були плями, сліди, крихти… – Кому ця чистота твоя потрібна тепер? – Зоя встала і витерла стіл. – Треба вирішити, що робити з будинком, – подумала вона. У місті все можна купити цілий рік, а сюди не наїздишся. В цю мить гримнули вхідні двері. Зоя прислухалася, але кроків не почула. Раптом хтось зайшов у кімнату. Зоя обережно визирнула з-за грубки й застигла від побаченого

Останнім автобусом Зоя повернулася з міста в село. Цілий день вона бігала то в лікарню – отримувала необхідні довідки й документи, то в похоронне. Потім знову в лікарню – віддати пакет з одягом для мами… Мама наперед приготувала його сама… Зоя сіла на стілець біля столу. Вона дуже втомилася. Будинок охолонув, треба було б піч … Читати далі

Світлана збирала чоловіка в дорогу. Вже завтра Олексій їде на заробітки. Жінка якраз складала в дорожню сумку речі, їжу і як би ненароком запитала: – Дружина що, тебе зовсім там не годує? – Годує, звичайно, – задоволено сказав Олексій, а потім схаменувся. – Яка дружина? Ти про що? – Ну твоя, інша дружина, – єхидно сказала Світлана. – Що ти таке говориш? – округлив очі чоловік. – Не прикидайся! Я все знаю! – раптом видала дружина. – Що знаєш?! – Олексій здивовано дивився на Світлану, нічого не розуміючи

Світлана з Олексієм одружилися рано навіть за мірками минулого століття. Хлопець тільки з служби повернувся, 20 років! А Світлані вже майже двадцять п’ять. Заміж час, ось тільки гідного кандидата на шляху ніяк не траплялося. А тут Олексій. Молодий, вродливий, в ансамблі співає, танцює чудово. Світлана також ще ого-го, ось у них і закрутилося. А коли … Читати далі

Іван Петрович прокинувся рано. Він поснідав і пішов на зупинку. Чоловік сів на автобус і поїхав на дачу. Ось уже пів року, як не стало його дружини Зіни. Старий вирішив продавати дачу… Йдучи по стежці, він почув дзвінкий спів птахів, відчув свіже повітря. – Як же ж добре, – прошепотів Іван Петрович, згадуючи минулі роки. Тоді вони з дружиною поспішали на дачу, несучи сумки з розсадою й провізією. Сьогодні Іван Петрович ішов без нічого. – Подивлюся, посиджу трохи, і додому, – вирішив він. Чоловік підійшовши до своєї ділянки і прямо остовпів від побаченого

Іван Петрович понуро сидів на лавці біля дачного будиночка. Незважаючи на сонячний квітневий ранок і подих весни у старого був поганий настрій. Ось уже пів року він не міг оговтатися після раптового відходу дружини… Зіна була раніше ініціатором усіх посадок на дачі. Вона любила це місце по-особливому, мабуть, зберігаючи пам’ять про сільське дитинство, і намагалася … Читати далі

– У Валюші складна життєва ситуація. Ти про це прекрасно знаєш – казала свекруха і чекала, що я кинусь допомагати зовиці, але мені вже набридло.

Свекруха вирішила, що я маю робити закрутки на зиму не лише собі, а й зовиці. Та я так не вважаю. Вчора я закривала огірки та помідори на зиму. Того й того закатала по 7 баночок. На нашу сім’ю якраз вистачить. Живемо ми втрьох – я, чоловік та 4-річний син. Раніше, коли ми жили зі свекрами, … Читати далі

Марія прийшла з роботи, зайшла в квартиру. Її чоловік Микола чомусь уже був удома. Він сидів на дивані, і про щось напружено думав… – Микольцю, ти чому це сьогодні раніше прийшов? – стурбовано запитала Марія. – Та так… – буркнув той. – Втомився я щось. Сиджу ось і думаю… У твоєї мами ж скоро день народження? – Так, – посміхнулася Марія. – Але мій день народження набагато раніше! – Ну, з твоїм все ясно… – сказав Микола. – А ось із днем народженням тещі – не дуже. – А що ж не так? – Марія здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Марія прийшла з роботи і відкрила двері своїм ключем. Коли вона зайшла в квартиру, її чоловік Микола чомусь уже був удома. Він сидів на дивані, і про щось напружено думав. – Микольцю, ти чому сьогодні раніше за мене прийшов? – стурбовано запитала дружина. – Та так… Втомився я щось, взяв на пів дня відгул. Сиджу … Читати далі

Наталя лежала на ліжку й відпочивала. Вона була вже старенькою, та й слаба постійно, тож підводилася вона рідко. Допомагала Наталі її двоюрідна внучка Катруся, яка жила разом із нею… Раптом у коридорі пролунав дзвінок домофона. Внучка одразу кинулася туди і підняла слухавку. – Хто там? – запитала вона. – Дід Петро, – твердо сказав чоловічий голос. – Відкривай! – Який ще дід Петро? – не зрозуміла Катя. – Катрусю, відкривай! – раптом пролунав з кімнати голос Наталі. Дівчина натисла кнопку, відкрила замок. Тут і старенька з’явилася, і прямо втупилася поглядом у двері. Катя не розуміла, що відбувається

Дід Іван із кимось говорив по телефону добрих пів години. Потім він з ностальгійною усмішкою на обличчі сидів і дивився в одну точку. – Тату, хто там дзвонив? – підійшла до нього дочка. – Петро. – Дядько Петро, чи що?! – Так, – на обличчі батька засвітилася радісна посмішка. – У гості мене запрошує. – … Читати далі