Романович

Як бабусі не стало, ми всією родиною пішли до нотаріуса, він мав зачитати заповіт. Бабуся Анна мала гарну квартиру, усі багато років мріяли про неї, але коли нотаріус заговорив про спадок, всі затихли

Автор

Моя бабуся Анна Вікторівна, завжди ставилася до мене краще, ніж до інших своїх онуків, я сам добре це помічав. Я завжди знаходився поряд з нею, скільки себе пам’ятаю. Коли я вже підріс, прибігав до бабусі, щоб дізнатися як її справи, я любив з нею спілкуватися, розмовляти про життя. Якось я прийшов, а вона лежить і … Читати далі

Оксана спішила з Італії додому, відпросилася в Україну відсвяткувати своє 50-річчя, хотіла побачити вперше зятя та невістку. Подзвонила дітям і попросила зустріти її, адже на вулиці холодно і сумки важкі. Діти сказали що не приїдуть, у них свої справи. До останнього мати вірила, що вони все відкладуть і зустрінуть її, але її зустріла порожня квартира

Автор

Всі роки свого заміжжя Оксана була за своїм чоловіком як за кам’яною стіною, Петро сім’ю свою добре забезпечував, адже важко працював саме він. Жінка практично ніколи сама не працювала. Коли народилися діти Оксана так і залишилася домогосподаркою, слідкувала за чистотою вдома, смачно готувала і з турботою та любов’ю ростила своїх дітей, навіть коли вони вросли … Читати далі

Олена йшла до мами на роботу. Біля будівлі, на лавці, вона помітила якогось чоловіка, він тут сидів вже не вперше. Вона набралася сміливості і підійшла до нього. – Здрастуйте, мене Оленою звуть, – ввічливо представилася вона. – Микола Семенович, – усміхнувся чоловік. – А у вас тут хтось лежить? – запитала вона, присівши поряд. – Так, син, – тихо відповів чоловік. Дівчина не втрималася: – А чому ви тут, а не поряд з ним? І тут Микола Семенович невитримав і заплакав. Олена не розуміла, що відбувається

Автор

– Мамо, а тобі без чоловіка погано? – запитала восьмирічна Оленка.  Марія сумно усміхнулася: – А тобі, доню, тата хочеться?  Олена задумалася: – І так і ні. Так, бо хочу дарувати йому подарунки на день народження, з днем ​​тата вітати. Щоб на гойдалку мене водив, морозиво купував і багато чого. Ні, тому що переживаю, що … Читати далі

Софія робила з донькою Юлею уроки, коли з роботи повернувся чоловік. Анатолій прийшов, як завжди пізно. – Привіт, я вдома, – привітався він з своїми дівчатками. – Там на кухні, котлетки ще теплі. Вечеряй, якщо хочеш, – сказала Софія. Раптом Юля скочила і підбігла до батька. – Тату, ти почав так пізно повертатися додому, – вигукнула дівчинка. – Це тому, що у тебе з’явилася коханка? Анатолій застиг почувши це, не розуміючи, що відбувається

Автор

Софія Іванівна збиралася із чоловіком на дачу. Видався довгий вихідний і хотілося провести його на природі, тим паче погода стояла чудова для середини осені. Анатолій у джинсових шортах та білій футболці укладав свої вудки, спінінги та інші штучки, а Софія Іванівна займалася запасом продуктів. Нарешті все готове, і вони, завантаживши багажник, виїхали у бік своєї … Читати далі

Ніна готувала вечерю, коли відкрилися вхідні двері. – Дивно, хто б це? – подумала жінка. Витираючи на ходу руки, вона поспішила в коридор. – Олексію? Чому ти так пізно? І чому один, без Віри та Андрійка? Щось сталося? – захвилювалася Ніна, побачивши свого сина. – Мамо, я від Віри пішов. Не можу більше з нею жити, – тихо сказав чоловік. – Я в тебе поки що залишуся. Ніна Василівна перегородила дорогу і сказала: – Ні! Ти тут не залишишся! – Але чому? – Олексій здивовано дивився на маму, не розуміючи, що відбувається

Автор

Ніна Василівна готувала вечерю, коли раптом відкрилися вхідні двері. Витираючи на ходу руки, вона поспішила до коридора. – Олексію? Чому ти так пізно? І чому один? Щось трапилося? – захвилювалася Ніна, побачивши на порозі свого сина. – Мамо, дай поїсти, – з порога сказав Олексій. – Ну звичайно! Ходімо на кухню, там вже все готове, … Читати далі

Сестра все терпіла. Вона виносила крики батька, прочуханки матері і мріяла лише про одне, аби по скоріше народити дитину. Анна не хотіла відмовлятися від дитини. Вона ніколи мені того не говорила, але я все читав по її очах. Але як вона має виховати малюка у її віці?

Автор

— Вже пройшло багато років. Думаю, я можу тобі розповісти. – Неочікувано промовила Анна. Ми святкували шосте День народження моєї племінниці. За святковим столом сиділи тільки я і моя молодша сестра. Родичі відмовилися від моєї сестри, коли їй було п’ятнадцять років. Батьки, час від часу, дзвонять, але з кожним роком дзвінки рідшають. Тоді Анні було … Читати далі

Лариса відкрила хвіртку і підійшла до памʼятника своєму чоловіку. – Привіт, любий, – сказала жінка. – Ну, як ти тут?.. Два роки минуло, як не стало її коханого Олексія. Кожні вихідні Лариса приходила до нього на цвинтар, приносила квіти, шматочок його улюбленого пирога й цукерки. Вона прибирала біля памʼятника і розмовляла з коханим. Поговоривши з чоловіком, Лариса пішла додому. Назустріч їй, по доріжці, йшла заплакана жінка вся у чорному. Раптом незнайомка підбігла до Лариси! – Та як ти посміла сюди прийти?! Ах ти ж безсоромна! – закричала вона. Лариса очі вирячила від здивування

Автор

– Привіт, любий мій, – відкривши хвіртку, сказала Лариса. – Ну, як ти тут… Тобто там? Два роки минуло після того, як не стало її чоловіка, але Лариса ніяк не могла змиритися з його відходом… Кожні вихідні вона приходила до нього на цвинтар, приносила квіти, шматочок його улюбленого пирога та його улюблені цукерки. Вона прибирала … Читати далі

Раїса одружувала сина. Весілля гуляли в дорогому ресторані. Свято було в самому розпалі, настав час дарувати подарунки. Раїса з чоловіком гордо підійшли до молодят та вручили пухкенький конверт. Прийшов час батьків нареченої дарувати подарунки. Вони вийшли з порожніми руками. – Ну що з них взяти. Село! – тихо шепнула Раїса до чоловіка. Свати привітали молодих, зачитали побажання. Раїса Миколаївна тільки посміхнулася. Раптом батько Каті, Андрій Борисович, діставши з кишені якусь коробочку, відкрив її і всі застигли від несподіванки

Автор

– Синку, ну навіщо тобі вона? – суворо казала Раїса Миколаївна своєму синові. – Знаю я таких, тільки й думають, як квартиру нашу привласнити. – Мамо, вона не така, вона хороша, – сперечався з матір’ю Роман. – Ми кохаємо один одного. – Ну яке кохання? – обурювалася Раїса Матвіївна. – Не кажи нісенітниці, їй квартира … Читати далі

Катерина сиділа за столом і промивала гречку, коли на кухню з зайшов чоловік. – Катю, вибач мені! – тихо промовив Михайло, опустивши очі. – Та я вже забула про це молоко, – усміхнулася жінка. – Та я не за молоко вибачення прошу, – сказав Михайло. – А за що тоді? – здивувалася Катя. – Я йду до іншої жінки…, – раптом промовив чоловік. Катя застигла. Вона повільно підвела очі на чоловіка. – Тепер все зрозуміло! Все стало на свої місця, – спокійно сказала жінка. – Ти про що? Що стало зрозуміло? – Михайло здивовано глянув на дружину, нічого не розуміючи

Автор

Катерина ніяк не очікувала почути від свого Михайла те, що він сказав. Ці слова пролунали як грім серед ясного неба. Жінка сиділа за столом, промиваючи гречку, коли на кухню з похмурим виглядом увійшов чоловік. -Катя, вибач мені! Я йду до іншої жінки… – тихо і якось невпевнено промовив Михайло, опустивши очі у підлогу. Жінка руки … Читати далі

Якби хтось сказав в день мого весілля, рік тому, що я розлучусь через 12 місяців, я б, мабуть, розсміялася йому в обличчя. З Іваном ми зустрічалися цілих сім років. Погодьтесь, це зовсім не мало. Ми розуміли один одного з пів слова. А як за нас раділи батьки, адже ми стільки часу до цього йшли. В своїх мріях я вже бачила нас з Іваном і з маленькими дітками поруч. Все розвалилося в один “прекрасний” день

Автор

Наприкінці місяця буде рік, як я вийшла заміж. Рік назад я стояла перед коханим у прекрасній весільній сукні. Ми були такі щасливі та закохані. Гості ще довго ділилися з нами приємними враженнями з церемонії, яка була організована ідеально. Я хотіла згадувати кожну деталь того дня, але стрес змусив мене все забути. Весілля пройшло дуже швидко, … Читати далі