Романович

– Привіт, любий мій, – відкривши хвіртку, сказала Лариса. – Ну, як ти тут… Тобто там? Два роки минуло після того, як не стало її чоловіка, але Лариса ніяк не могла змиритися з його відходом… Кожні вихідні вона приходила до нього на цвинтар, приносила квіти, шматочок його улюбленого пирога та його улюблені цукерки. Вона прибирала … Читати далі

– Синку, ну навіщо тобі вона? – суворо казала Раїса Миколаївна своєму синові. – Знаю я таких, тільки й думають, як квартиру нашу привласнити. – Мамо, вона не така, вона хороша, – сперечався з матір’ю Роман. – Ми кохаємо один одного. – Ну яке кохання? – обурювалася Раїса Матвіївна. – Не кажи нісенітниці, їй квартира … Читати далі

Катерина ніяк не очікувала почути від свого Михайла те, що він сказав. Ці слова пролунали як грім серед ясного неба. Жінка сиділа за столом, промиваючи гречку, коли на кухню з похмурим виглядом увійшов чоловік. -Катя, вибач мені! Я йду до іншої жінки… – тихо і якось невпевнено промовив Михайло, опустивши очі у підлогу. Жінка руки … Читати далі

Наприкінці місяця буде рік, як я вийшла заміж. Рік назад я стояла перед коханим у прекрасній весільній сукні. Ми були такі щасливі та закохані. Гості ще довго ділилися з нами приємними враженнями з церемонії, яка була організована ідеально. Я хотіла згадувати кожну деталь того дня, але стрес змусив мене все забути. Весілля пройшло дуже швидко, … Читати далі

Мій батько помер, коли мені було всього 14 років. Для нас з мамою ця трагічна подія стала справжнім шоком. Ніхто й подумати не міг, що такого дужого і веселого чоловіка в один день підведе серце.  – Нам дуже шкода, але ми нічого не встигли зробити, — сумно сказали лікарі швидкої допомоги.  З того часу ми … Читати далі

Я не міг спокійно дивитися, як вона відкрила шафу і з вішаків знімала своє вбрання, складала його у валізу. Я не міг повірити своїм очам. Невже нашому коханню прийшов кінець? Невже та нитка, що більше року пов’язувала нас, розірвалася протягом однієї хвилини? У мене не вистачило мужності спостерігати за цією сценою, і я покинув кімнату. … Читати далі

На кладoвищі було тихо, тільки листя дерев шелестіло на вітрі. Марія поклала на мoгилу коханого букет ромашок. Раніше Богдан дарував їй її улюблені квіти, вона всміхалася, ворожила на пелюстках і остання завжди припадала на слово «любить»… У ту останню зустріч він теж подарував їй ромашки. Великі, красиві, з яскраво-жовтими серединками. «Я кохаю тебе і завжди … Читати далі

Часом люди у похилому віці обертаються у своє минуле і починають жаліти про прожиті якось не так роки. Починають картати себе, що все могло бути значно краще, якби не ряд якихось причин. Що витратили час на якісь непотрібні речі. А потім розуміючи власні помилки, намагаються вберегти від них своїх дітей чи внуків. Але не я. Я … Читати далі

Я люблю на свята приймати гостей. Але тільки тих, яких сама запросила особисто. А от свекруха іншої думки. Вона постійно на всі застілля приходить не сама, а бере всю родину – дві сестри з чоловіками, їх діти, ще тітку з села притягне. Загалом, у нас навіть місця за столом не було і я навіть позичала … Читати далі

Мій друг посварився з дівчиною з якою уже декілька років жив разом. Вони вирішили  розійтись, тому Андрій зібрав речі і переїхав жити на орендовану квартиру. Минуло чотири місяці і чоловік мав їхати до сестри на весілля, а коли він витягнув з шафи парадний костюм, то знайшов там дублікат ключів до квартири колишньої дівчини. Він згадав, що перед сваркою … Читати далі