Автор Романович
– А раптом вона не розлучниця, а така сама жертва? – пробурмотіла Олена, розглядаючи адресу в блокноті. Промоклий осінній вітер тріпав її волосся, поки вона стояла перед непоказною багатоповерхівкою на околиці міста. Два місяці тому її життя завалилося. Роман зник… Продовжити читання →
– Тобі що, ковбаси шкода? – кричала Ангеліна на невістку. – Мені не шкода ковбаси, мені шкода, що в мене така рідня! – відповідала їй Олеся. Із самого початку в Олесі не було вибору. Якщо вона виходить заміж за Юрія,… Продовжити читання →
– Кириле, а ти на мій ювілей із ким прийдеш? З дружиною чи… – голос Олега, партнера чоловіка, Антоніна почула випадково. Вона під’їхала на парковку перед офісом, де домовилася зустрітися з чоловіком трохи раніше, і забарилася, не одразу вийшовши з… Продовжити читання →
– Мариночко, ти уявляєш, який чудовий будинок я бачила на Озерній! – Берта Павлівна говорила квапливо, немов боялася, що її переб’ють. – Саме те, що потрібно для нашої сім’ї. – Для якої ще нашої сім’ї? – Марина підняла очі від… Продовжити читання →
Дружина весело щебетала всю зворотну дорогу додому. Будувала плани, згадуючи приємні моменти сьогоднішньої зустрічі з Галиною, сміялася без приводу. Микола насилу стримував роздратування, у нього боліла голова, але це не було приводом приховувати правду. Ось зараз, ще хвилина…і він розповість… Продовжити читання →
Коли всі гості роз’їхалися після весілля доньки, і у квартирі настала, нарешті, тиша, Злата плюхнулася в крісло, витягнувши втомлені ноги. – Невже все? Думала, це ніколи не закінчиться. Звідки в нас стільки родичів? – Сподіваюся, Поліна не надумає вдруге виходити… Продовжити читання →
– Це що за цирк, Ілле? – Марина стояла в центрі кімнати, тримаючи в руках три подарункові пакети. Її голос тремтів не від сліз, а від злості. Чоловік відірвався від телефону і здивовано подивився на дружину. – У сенсі? –… Продовжити читання →
Дружина весело щебетала всю зворотну дорогу додому. Будувала плани, згадуючи приємні моменти сьогоднішньої зустрічі з Галиною, сміялася без приводу. Микола насилу стримував роздратування, у нього боліла голова, але це не було приводом приховувати правду. Ось зараз, ще хвилина…і він розповість… Продовжити читання →
Коли всі гості роз’їхалися після весілля доньки, і у квартирі настала, нарешті, тиша, Злата плюхнулася в крісло, витягнувши втомлені ноги. – Невже все? Думала, це ніколи не закінчиться. Звідки в нас стільки родичів? – Сподіваюся, Поліна не надумає вдруге виходити… Продовжити читання →
– Тетянко, люба, проходьте, роздягайтеся, – Лідія Василівна обмахнулася рушником, витираючи мокрі руки. У передпокої пахло хвоєю, мандаринами і чимось смаженим. – Дякую, – Таня обережно поставила свою витончену сумочку на полицю для взуття, оглядаючи тісну, але затишну квартиру. Її… Продовжити читання →