Романович

Тетяна саме збиралася нарешті відпочити після робочого тижня, коли в двері пролунав дзвінок. На порозі стояли свекруха Олена Іванівна та зовиця Галина. Прийшли вони без жодного попередження, ще й з таким діловим виглядом, що одразу ставало зрозуміло: нічого доброго цей візит не обіцяє. Було враження, ніби вони зайшли не просто в гості, а прибули сюди … Читати далі

Баба Параска любила повторювати приказки, ніби розкладала по полицях банки з варенням, кожну на своє місце й на свій час. – Двічі в одну річку не входиться, – казала вона, коли онука Соломія вкотре збиралася на побачення з Данилом. – Що розбилося, те не склеїш, а що склеїш, те все одно тріснуте. – Бабусю, то … Читати далі

Артем ніколи не відзначався особливою оригінальністю. Втім, Яна це зрозуміла ще з самого початку — три роки тому, коли він зробив їй пропозицію в ресторані, збиваючись і плутаючи слова, наче школяр перед іспитом. Тепер, стоячи посеред кухні з чашкою вже холодної кави в руці, він повторював ту саму помилку — говорив штампами, ніби зачитував сценарій … Читати далі

Осіннє сонце ледь пробивалося крізь напівпрозорий старенький тюль, заливаючи кухню тьмяним бурштиновим світлом. Годинник-ходик на стіні відбивав глухий, розмірений ритм: тік-так, тік-так. Віра Степанівна стояла біля плити, помішуючи в емальованій каструлі фірмовий яблучний узвар із корицею. Запах дитинства, свята й затишку розливався всією квартирою — тією самою просторою трикімнатною «сталінкою» з високими стелями в тихому … Читати далі

Я закінчила розмову зі свекрухою, але вона забула покласти слухавку, і це врятувало мене від багатьох проблем. Анна попрощалася зі свекрухою втретє, але та все не вгамовувалася. Слухавка в руці нагрілася, голос Тамари Петрівни шкряботів по нервах, наче нігтем по склу. – Ти мене чуєш? Я питаю, коли вже за другим підете? Денис он як … Читати далі

— Моїй мамі нудно, треба знайти їй нормального чоловіка, бо інакше я сама переїду до неї, а в іншому разі вона просто не дасть нам спокою! Саме такими словами дружина зустріла чоловіка біля дверей спальні, коли годинник показував лише сьому ранку, а з кухні вже долинав божевільний брязкіт кришок від каструль. Олег лише важко зітхнув … Читати далі

«Ці двоє нехай ще сезон повкалують, а дачу я перепишу на Інгу», — сказала свекруха. Тільки голосове вона випадково відправила не доньці, а в родинний чат на 17 людей…  Голосове повідомлення прийшло не мені. Свекруха, як і більшість людей її віку, тицьнула не в той чат. Замість приватної розмови з донькою вона відправила три хвилини … Читати далі

Листопадовий вітер у Соснівці завжди пахнув мокрим піском і гірким димом тополиного листя. Цього року він видавався особливо нещадним: рвав з дерев останню пожовклу глицю, шпурляв у шибки холодну мжичку й притискав до землі старий яблуневий сад, який тридцять років дбайливо підпирав паркан садиби Ганни Василівни. Будинок стояв на самому пагорбі, звідки колись видно було … Читати далі

— Якщо жінка рахує кожен шматок хліба, який з’їв її власний чоловік, то гріш їй ціна як господині! Ольга почула ці слова від свекрухи ще в перший рік шлюбу, але тоді лише ніяково всміхнулася. Їй здавалося, що це просто мамина турбота про дорослого сина. Сьогодні зранку на столі не лишилося ані крихти хліба. На ньому … Читати далі

Того дня, коли я приїхав забрати свою восьмирічну Катрусю з престижного київського ліцею, я й гадки не мав, що мій світ от-от хитнеться. Я побачив її не біля воріт, як завжди, а просто на бордюрі. Поруч сиділа незнайома дівчина в потертій куртці. І найважливіше — моя донька сміялася по-справжньому. Після смерті мами, вже два довгих … Читати далі