Романович

— Ти хоч на мить задумалася, що ти наробила?! — Богдан з кинув ключі від машини на дубову консоль у передпокої. Зв’язка з гуркотом відскочила й залетіла під тумбу для взуття. Вікторія стояла біля вікна, дивлячись на нічний Київ, що мерехтів вогнями за склом. На ній була та сама смарагдова сукня, яку чоловік обрав для … Читати далі

Бабусю привезли до нас у вівторок, коли я ще був на роботі. А повернувшись додому, побачив її, що сидить на дивані і дивиться чергову бразильську мильну оперу. Вона, як і завжди, тримала в зморшкуватих руках хустинку, розшиту польовими квітами, і з легкою посмішкою стежила за приголомшливим, з екрану, виром почуттів. Бабусю привезли з лікарні. Вона … Читати далі

“– Собаку вашу я продала! Простіше порося прогодувати, ніж такого слона, – заявила бабуся У Каті найщасливішим днем у житті став звичайний четвер. Мама поїхала за кормом для рибок – цих нудних золотих створінь, які тільки й уміли відкривати рота в акваріумі. – Мамо, ну чому не можна собачку? – всоте нила Катя. – В … Читати далі

“– Ганнусю, я вже все вирішила! Новий рік зустрінемо вдома. Запросила Тамару, Світлану, сестру з чоловіком та ще чотирьох. Усього вісім гостей. Ти ж накриєш стіл? Ти все одно вдома сидиш! – Видала свекруха Ганна гойдала Мишка на руках і слухала свекруху. Людмила стояла на порозі дитячої та говорила радісним голосом. – Ганнусю, я вже … Читати далі

Іра була найнепримітнішою гостею на дні народження Марини. Дівчата навчалися разом у коледжі. Марина широким жестом запросила всіх, хто зможе прийти, але багато дівчат виїжджали на вихідні додому по селам. Іра, скромна і тихенька, наважилася скористатися пропозицією. Вона ж нікуди не ходить, а їй теж недавно виповнилося вісімнадцять, як і Марині. Ось тільки відзначати із … Читати далі

“– Як так? Бабуся завжди казала, що подбає про мене! — вигукнула Оля, стоячи перед родичами Павла та Ольгу виховувала бабуся, Катерина Василівна. Жінка освічена і статна, з характером, якому могли б позаздрити багато чоловіків: вона була непохитна. Події її молодості були сповнені викликів та нестабільності, і це навчило її бути обачною та часом жорсткою. … Читати далі

“Не може мати сина так просто невідомо кому віддати! Я ж неосвічена, лінива, поїсти люблю. Хіба для такої, як я вона, Вітю виховувала? Мабуть, мріяла за піаністку якусь заміж видати. А ось я. Та будь-яка б мене зі світу в перший місяць звела. А ця – я вибір сина поважаю, якщо він тебе любить, то … Читати далі

Олена їхала вечірньою електричкою додому в засмученому настрої і думала: “Чорт мене підштовхнув поїхати сьогодні на дачу, адже я не хотіла, але всупереч своїй інтуїції, зібралася і поїхала”. А інтуїція Олену ніколи не підводила, ще коли збиралася на дачу, інтуїція їй підказувала, що потрібно залишитися вдома. Не прислухалася… Не поїхала б, і нічого не побачила … Читати далі

– Ти коли збираєшся з’їжджати, Мариночко? Мама стояла в дверях кухні, спершись на одвірок. У її руках – чашка з чаєм, а в голосі – байдужість, змішана з чимось майже зневажливим. – У сенсі… з’їжджати? – Марина повільно відвернулася від ноутбука, який грів їй коліна. – Мамо, я ж тут живу. Я… працюю. – Працюєш? – перепитала … Читати далі

— Ліза, ми не візьмемо багато. Запакуй нам у дорогу свій фірмовий пиріг і пару баночок варення, — ліниво потягнувся Гліб з посмішкою на обличчі. Ліза дивилася на гостя, не вірячи в таку нахабність. Як він міг так безсоромно просити? У голові у неї крутилися думки про те, як вона старалася, щоб цей пиріг вийшов … Читати далі