Романович

Семен насилу підняв відро з молоком.—Ну, все, Зорько, на добраніч. Корова, ніби теж прощаючись на ніч, лизнула шорстким язиком його куртку.— Не балуйся! Обслюнявиш, прати потім прийдеться. Порошок дорогий. Він закрив хлів і поспішив до хати. Тільки за ручку дверей узявся, як почув:— Семене, подоїв уже Зорьку? Я ж казала, прийду, допоможу. Це була їхня … Читати далі

Якось увечері Катя відкрила сторінку чоловіка на фейсбуці. Несподівано. Просто переплутала закладку на комп’ютері. Хотіла закрити, але раптом побачила, що до Кості в друзі проситься якась Мері Петтерс. «Дивно, – подумала жінка, – хто б це міг бути? Може, помилилися?» Знаючи, що в друзі Костя приймає тільки тих, кого знає по життю, Катя відхилила запит. … Читати далі

Трасою Київ-Рівне мчав автомобіль. У ньому їхали троє: батько, мати та син. Троє, але не сім’я. Вони майже не розмовляли, лише перекидалися фразами у справі. — На заправку треба, — сказав водій.— Давай. І в туалет якраз, — кивнула жінка, що сиділа поруч. Вона одягла чорні окуляри. — Я б поїв, і коли б …, — розвалившись ззаду, мріяв молодик. Одягнений … Читати далі

— Синку, купи квіточки!— Дякую, не треба. Назар стояв на зупинці,— чекав автобус. І все було добре, рівно до того моменту, як звідкись з’явилася бабуся з айстрами. Поставила відро з оберемком квітів, сіла на складний стільчик і, мабуть, занудьгувала: на зупинці нікого не було, та й автобуси давно не під’їжджали. — Купи квіточки, дівчині подаруєш! — Бабуся не відставала. … Читати далі

Про старий, занедбаний будинок, що стояв на краю села, говорили різне. Найбезглуздішою чуткою було те, що в ньому колись мешкав двоюрідний брат самого «графа Дракули», а після його зникнення оселилися примари, які й досі там живуть. Насправді ж це був звичайний старезний кам’яний будинок маловідомого купця, побудований ним у дев’ятнадцятому столітті. За другій половині двадцятого … Читати далі

Віра озирнулася на матір, та спокійно сиділа на вокзальній лавці й роздивлялася перехожих. «Я куплю тобі пиріжок із чаєм», – збрехала вона й пішла, сама завернула в бік вбиралень і вибігла через інший вхід, там, де був вихід на платформи. Усе йшло за планом, у цьому місті Віра була проїздом взимку і встигла вивчити всі … Читати далі

— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи … Читати далі

В шлюбну агенцію звернулася жінка 58 років. «Свахі», як називали працівників цієї установи, було не більше тридцяти п’яти, і Катерина Василівна засумнівалася. У її уявленні, сваха має бути не молодше п’ятдесяти, засмучена життям і пройшла купу труднощів на розумінні створення чужих сімей. Катерину Василівну цікавила саме сім’я, щоб серйозно і до кінця днів. Вона намагалася … Читати далі

Над Катрусею в класі хлопці сміялися. Вже дуже була смішною ця дівчина: ходила на навчання з косою, завʼязаною внизу звичайною гумкою, тоді як інші шестикласниці вже робили модні стрижки, взимку приходила до школи у звичайних сірих валянках, перевзуваючись у роздягальні в змінні сірі туфельки. Жила Катя зовсім близько від школи, і виходила з дому буквально … Читати далі

Першого вересня Юля йшла з подружкою зі школи і скаржилася: — Бачила нашу нову класну керівницю, Марію Федорівну? — Ну, – шмигнула носом Марічка. — Ой Марійко. Нічого то ти не знаєш, усе пропустила поки гостювала літо в бабусі. Ця тітка тепер живе з нами, бо тато одружився з нею. Дівчинка ахнула і подивилася на … Читати далі