Романович

— Ти не моя мама! Залиш нас із татом у спокої! Іди геть! — чула кожна дівчина, яка побажала ділити дах, хліб і розкладний диван з Антоном. Маленька Аліса злісно кидалася словами і дорогими плюшевими зайцями, а іноді й важким гострим пластиком, варто було кандидатці на роль мачухи переступити поріг їхньої малометражної панельної фортеці. — Ти б до психолога … Читати далі

— Не загуби дитину! — казав батько.— Чому я маю його загубити?! — обурювалася мама. Мене шестирічного вона везла на море. — Тримай маму за руку, і не відпускай. А ти, не зводь з нього очей!— Чому я маю зводити?! Тато хвилювався. — Загубишся, і тобі кінець! — кричав він мені. — Заберуть цигани, і … Читати далі

Вероніка соромилася свого діда. До сліз соромилася, до червоних щік. У всіх діди, як діди, пристойні на вигляд люди похилого віку, а в неї що? Дід двірником працює! І добре б десь у закутках ходив зі своєю мітлою та лопатою, там, де ніхто його не знає. Ні ж, у самому центрі міста, у всіх на … Читати далі

— Галю, у тебе теж світла немає? – Світлана Іванівна важко піднялася сходами на веранду сусідської дачі. — Що? – Галина Сергіївна виглянула з кухні й усміхнулася сусідці. – Що ти, Свето? — Свето, кажу, є в тебе? — Ні, зранку як вимкнули, так досі й не дали. — Ясно. – Світлана опустилася в продавлене … Читати далі

Бабця перехрестилася і знову вклонилася в підлогу. Вона вже цілу годину стояла на колінах і ревно молилася, просила Бога за свою дочку. Вона не розуміла чому, але, відтоді як донька поїхала жити до чоловіка в сусіднє село, жодного дня в бабці серце не було спокійним. Так, дівка в неї засиділася, вже й заміж ніхто не … Читати далі

Антоніна жила сама, але готувала собі повний обід: суп, котлети або курку, гарнір. І навіть пекла пироги. Вона любила готувати і смачно поїсти. Часто ділилася їжею зі старенькою з нижнього поверху, яка теж жила сама, але через старість уже рідко виходила на вулицю. Антоніна роздумувала: подрімати після обіду чи, як завжди, віднести банку супу сусідці, … Читати далі

— Мамо, ти що?! Що ти робиш? – Олена мало не плакала, дивлячись, як мати викидає з шафи нехитрі її пожитки. Червона сукня в горошок, її улюблена, недбало кинута на вниз, одразу привернула до себе увагу молодшого брата, який сидів на підлозі. Павлик вхопив край пояса і сунув до рота. – Не треба, Павлику! Віддай! … Читати далі

— От же, – плюнув Василь, – взяв її, називається, заміж, а вона ні приготувати як треба, ні випрати толком не може. Василь сидів на колоді біля сусідської хати і з сумом поглядав на свою хату. Де спала ще, його молода дружина. Друг, Микола, що живе по сусідству, крутив щось гайковим ключем у мотоциклі: — … Читати далі

— І каструльки! Каструльки теж навпіл ділити треба! У вас вони он які модні, а значить, грошей коштують і підлягають розміну! – Марина розпоряджалася розподілом речей брата і його дружини з таким виглядом, ніби все життя тільки тим і займалася. — Діставай каструлі. Там якраз чотири! – похмуро промовив Ілля, намагаючись не дивитися в очі … Читати далі

Антоніна жила сама, але готувала собі повний обід: суп, котлети або курку, гарнір. І навіть пекла пироги. Вона любила готувати і смачно поїсти. Часто ділилася їжею зі старенькою з нижнього поверху, яка теж жила сама, але через старість уже рідко виходила на вулицю. Антоніна роздумувала: подрімати після обіду чи, як завжди, віднести банку супу сусідці, … Читати далі