Романович

Жив-був у маленькому селі старий дід на ім’я Петро. Життя його було спокійним, навіть занадто спокійним: ранком – каша, вдень – дрімота, ввечері – телевізор, де показували старі радянські фільми. Але одного разу, сидячи на лавці біля хати й дивлячись, як сусідські кури гребуться в городі, дід Петро раптом подумав: “А чому це я все … Читати далі

У маленькому селі жила собі бабуся Ганя. Їй було вже 85 років, і хоч вона мала золоте серце, слух її вже давно підвів. Але це не заважало їй бути найактивнішою бабусею в селі – вона завжди знала всі новини, хоча й чула їх трохи по-своєму. Одного разу бабуся вирішила, що пора йти в ногу з … Читати далі

Дід Демʼян встав сьогодні затемна, ще до півнів. У простий полотняний мішок склав окраєць хліба, кілька яблук, підперезався, взяв у кутку біля дверей свою палицю і, підіперши ворота, попрямував прямо до лісу. Літо добігає кінця, потрібно поповнити запаси трав і корінців цілющих, ягід набрати. Зима довга, а без трав своїх який же він знахар? Йти … Читати далі

Олена тихо плакала, боячись розбудити Сергійка. Але ж їй здавалося, що запас сліз вона вичерпала ще півроку тому, коли аварія забрала в неї чоловіка, Ігоря. Виявляється, ні. Безробіття, безгрошів’я і безнадійність відкрили в Олені нове слізне родовище. «Що робити? Нікому ми не потрібні», – немов стара вінілова платівка, крутилася в мозку одна й та сама … Читати далі

Одного разу в невеличкому селі під назвою Верхні Капці жила собі пара – Ганна й Петро. Вони були разом уже десять років, і все в них йшло гладко, як масло по хлібу. Але ж хто б міг подумати, що одного дня Петро стане героєм справжньої сільської драми? Якось Ганна, повертаючись із базару, почула від сусідки … Читати далі

— А Наталка вже знає? – голос бабусі був сповнений невдоволення і прихованої погрози. — Ні. Не говорили їй нічого. Навіщо дитині такі подробиці? – голос Ніни, сестри батька Наталі, був холодний, як лід, і такий спокійний, немов нічого й не сталося. — А як же тоді? Зникла мати, не дзвонить – не пише, і … Читати далі

Телефон розбудив Валентину о п’ятій ранку. Дзвонили з невідомого номера. — Так, — відповіла Валентина.— Валю? — почула вона гучний і радісний жіночий голос. — Це ти? — Я, — байдуже відповіла Валентина.— А це я, — радісно повідомила жінка. — Ти мене впізнала? — Впізнала, — з ввічливості, щоб не образити, відповіла вона, хоча й гадки не мала, хто їй телефонував. — А я була певна, … Читати далі

Першою не витримала мама. Спочатку вона сиділа тихо, мовчки, наче мишка, дивилася на те, як донька, розпалюючи сама себе, знову впадає в істерику й чіпляється до чоловіка, а потім, коли Михайло тихо вийшов з-за столу, стиснувши зуби сказала: — Наталка, припини зараз же! Знайшла час стосунки з’ясовувати! Зараз то навіщо? При мені, при дітях. Нехай … Читати далі

Гуляло весілля на селі. Усі відчайдушно веселилися. Наречений із нареченою націлувалися на рік уперед – губи червоні, горять, так багато їм бажали щастя. Гостей було чоловік 150, за столом місць не вистачало. Плакали на весіллі тільки від радості, під стіл падали від вульгарних жартів свахи, задихалися від міцних обіймів і нескінченних тостів, ніг не відчували … Читати далі

— Ти не моя мама! Залиш нас із татом у спокої! Іди геть! — чула кожна дівчина, яка побажала ділити дах, хліб і розкладний диван з Антоном. Маленька Аліса злісно кидалася словами і дорогими плюшевими зайцями, а іноді й важким гострим пластиком, варто було кандидатці на роль мачухи переступити поріг їхньої малометражної панельної фортеці. — Ти б до психолога … Читати далі