Дайте мені найкращий букет, який лише є у вас в магазині, – чоловік років 55-ти неабияк здивував молоду продавчиню в квітковому кіоску. – Так, звичайно, зараз ми вам підберемо найкращий букет, тільки уточніть, для кого квіти, – запитала молода співрозмовниця. – Для дружини. У неї в перший день весни день народження. Та вона і сама на весну схожа. А знаєте, давайте он ті троянди, усі, що є у відрі, – нарешті визначився покупець. – Він коштуватиме 3 тисячі гривень, – здивовано наголосила продавчиня квітів. – Нічого, гроші зараз не проблема, – відповів чоловік, витягнув три купюри по тисячі гривень, узяв красиво упакований букет і пішов. – Пощастило його дружині, такого турботливого чоловіка має, всім би таких, – захоплено вигукнула йому услід одна продавчиня. – Ага, це так романтично, – відповіла інша

– Дайте мені найкращий букет, який лише є у вас в магазині, – чоловік років 55-ти неабияк здивував молоду продавчиню в квітковому кіоску. – Так, звичайно, зараз ми вам підберемо найкращий букет, тільки уточніть, для кого квіти, – уточнила молода співрозмовниця. – Для дружини. У неї в перший день весни день народження. Та вона і … Читати далі

Добрий вечір, тітко Олено! – Привіт. Проходь, сідай. Чай будеш? – Олена постаралася відповісти дружелюбно, хоча дуже стомленою з роботи прийшла. Донька чоловіка присіла на диван. – Ні, дякую, мабуть, я відмовлюся. Не до чаю. Мені потрібно якнайшвидше обговорити з вами дещо важливе. Олена стала хвилюватися, бо дуже добре знала характер Світлани, та відчувала, що та проситиме в неї звільнитися з роботи

Олена вийшла заміж у сорок п’ять років. Олена знала, що не може стати мамою, тому ніколи не наважувалася на такий крок, щоб поруч з нею не засмучувати ще одну людину, яка хоче мати сім’ю. Жінка заявляла про це відразу, і більшість чоловіків відразу посилалися на зайнятість і йшли своєю дорогою, а ті, хто заспокоювали її … Читати далі

– Міло! Не Господь карає, а ми самі себе! Я давно тебе пробачила! За Божену не хвилюйся, не залишимо

В Івана і Дарини шлюб був вінчаний.У день вінчання, коли весільна процесія вже підходила до церкви, несподівано здійнялася літня шалена буря. Вона прилетіла невідомо звідки, безжально зірвала з нареченої фату. Фата здійнялася до неба, наче повітряна кулька, закружляла у вихорі і, знесилившись, опустилася в брудну калюжу. Усі гості встигли тільки ахнути. Раптова буря стихла. Іван … Читати далі

– Стій! Почекай! – кричала Алла Петрівна, побачивши вдалині ту саму циганку з дитинства. Вона бігла по полю, а її довга квітчаста спідниця майоріла на вітрі. Алла не встигала за нею. Вона втомилася

– Ти що? При надії?Ні, не дозволю! – закричала свекруха, побачивши живіт, який невістка, Карина, ретельно приховувала 6 місяців. – Алло Петрівно, моє рішення ніяк не стосується вас, – намагаючись зберегти спокій, сказала Карина. – Ще як стосується! Саме мене воно і стосується! – Алла Петрівна зробила крок до невістки, зі страхом і ненавистю дивлячись … Читати далі

Олена пішла до криниці, щоб принести до хати води. Рання весна виявилася холодною, з мокрим снігом, така сльота на вулиці, що поки жінка відро води принесла з двору, ноги геть промочила. Ще б не промочити, якщо вона ці чоботи носить вже 6-й рік, а купити нові немає змоги. Олена роззулася, щоб занести відро на кухню. 12-річний Андрійко, який робив уроки, глянув на мокрі сліди на підлозі, на мамині старі чоботи, і так йому маму шкода стало, що він запитав у Івана: – Тату, а коли ти мамі нові чоботи купиш? – Коли гроші будуть, тоді обов’язково і купимо, – байдуже відповів Іван. “Значить, ніколи…” – сказав про себе хлопчик. “Ну нічого, я коли виросту, моя мама матиме не лише найкращі чоботи, але і усе найкраще” – пообіцяв собі Андрійко

– Звідки я тобі візьму гроші? Ти ж бачиш, що я не можу роботу собі знайти, – Іван байдуже відмахнувся від дружини, коли та сказала, що у них зовсім не залишилося грошей на життя, і навіть нема в кого позичити. Олена важко видихнула, і пішла в погреб, малий Андрійко залишався писати уроки за столом. – … Читати далі

Якщо тобі щось не подобається, я тебе не тримаю, можеш іти куди хочеш, – Марта відчинила двері і дала зрозуміти чоловікові, що її терпінню прийшов кінець. – Невже тобі було важко приготувати вечерю? Ти ж знала, що я прийду з роботи втомлений і голодний, – в свою чергу висунув свої звинувачення Павло. – А чому маю готувати я? Я так само працюю і втомлююся. Інших жінок чоловіки в ресторан водять, а я вже й забула, коли ми з тобою останній раз в кафе каву пили, – висунула чергові звинувачення чоловікові Марта. Павло раптом зрозумів, що перед ним стоїть абсолютно чужа людина, яка його зовсім не розуміє, яка не дбає про нього і якій він став байдужим. – А знаєш що, ти права, це кінець! Я йду від тебе

– Якщо тобі щось не подобається, я тебе не тримаю, можеш іти куди хочеш, – Марта відчинила двері і дала зрозуміти чоловікові, що її терпінню прийшов кінець. – Невже тобі було важко приготувати вечерю? Ти ж знала, що я прийду з роботи втомлений і голодний, – в свою чергу висунув свої звинувачення Павло. – А … Читати далі

– Ох, онучко, це я в усьому винна, – говорила Алевтина Ігорівна, коли телефонувала Ангеліні. – Треба було пересилати гроші особисто вам, а не передавати їх через Ксюшу

– Сашко, учора мама дзвонила. Вона запросила нас на вихідні, щоб відзначити Восьме березня… – Ангеліна нервово поправила волосся, а потім кинула на чоловіка такий погляд, ніби благала його відмовитися. – Запросила, значить, поїдемо. – Олександр ніколи не вмів зчитувати емоції дружини. – Вважаєш, що потрібно? – Не зрозумів. Ти не хочеш? – чоловік зі … Читати далі

– Чи можете прихистити мене на кілька днів? Така історія… чоловік вигнав. – Історія як історія. – байдуже кинула Зоя Федорівна. – Приїжджай ближче восьмої вечора, адресу надішлю

– Я з тобою розлучаюся. Іди з моєї квартири. Так заявив мені чоловік, одного разу прийшовши додому за північ. Нічого не віщувало, і я здивувалася. Адже я навіть не працювала! Шість років ми прожили у шлюбі. Рік тому Ігор змінив роботу – за знайомством влаштувався на гарне місце. Тоді він і сказав: – Коли я … Читати далі

– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив

– Дві новини,- сказав Юра,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якого почати? – Почни з хорошої, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив. Скільки ми не бачилися? – Три тижні, – не довго думаючи, відповіла Ліда. – … Читати далі

– Час вам дізнатися правду! – жінка була явно схвильована. – Я більше не можу мовчати. Андрій – батько мого сина

Того вечора все було як завжди. Галина домивала посуд після вечері, наспівуючи собі під ніс старенький шлягер. Андрій, її чоловік, дрімав у кріслі перед телевізором – звична картина після трудового дня. На кухонному годиннику був початок дев’ятої. Затишна, домашня тиша, яку порушувало тільки мірне цокання годинника та приглушене бурмотіння телевізора з вітальні. Двадцять три роки … Читати далі