Романович 
– Нарешті! Ганно, ну де ти ходиш досі? Це перші слова чоловіка, які я почула, щойно переступивши поріг нашої квартири близько дев’ятої години вечора. – Я голодний, злий, нервовий! – вимовляв Ілля. – Тобі дзвоню – слухавку не береш. У чому річ?! Я втомлено опустилася на банкетку в передпокої, не в змозі навіть відповідати на … Читати далі
Коли я виходила заміж за свого Діму, то була вже дорослою дівчиною. Мені було двадцять шість, і про стосунки невістки зі свекрухою я чула різне. Моя старша сестра на той час була одружена вже років сім, і постійно розповідала всякі небилиці з їхнього життя. А жили вони у квартирі свекрів, бо їхня квартира ще не … Читати далі
Дочекавшись, коли мати першою піде на роботу, Олег підійшов до батька і невпевнено сказав: – Тату, можна тебе попросити про одну маленьку позику? Тільки ти одразу не бурчи, гаразд?!– Так зрозуміло… – одразу здогадався Петро. – Гроші потрібні? – Ага… – пробурмотів Олег.– І скільки ж тобі треба? – запитав батько. – Усього пʼятсот гривень! … Читати далі
– Тепер ви – сім’я, і у вас не може бути “мої-твої” гроші, а все має бути спільним, тому, Валентино, ділитися треба, – наказовим тоном заявила мені свекруха. Так закінчилася історія, коли ми маму чоловіка попросили посидіти з дитиною один день, бо ми поїхали до друзів на ювілей, а трирічного сина ми брати з собою … Читати далі
– Ні, – твердо відповів він. – Вирішено. Настя житиме з нами. Аліса звикне.За тиждень Настя переїхала. Тиха, бліда, з погаслими очима. Вона майже не розмовляла, лише кивала у відповідь на запитання. Дзвінок пролунав о пів на дванадцяту ночі. Дарина тільки-но задрімала під рівне дихання чоловіка, і різкий дзвінок телефону змусив її здригнутися. Серце тривожно … Читати далі
Зоя стояла в черзі супермаркету і почувалася дуже незатишно. Вона, прямо таки, спиною відчувала погляд, який обмацував її з довгої черги людей з візками продуктів. Жінці було настільки дискомфортно під цим пильним поглядом, що, розплатившись на касі, вона метушливо закинула продукти до пакета і майже бігом кинулася з супермаркету. Але погляд не відпускав. Навіть коли … Читати далі
– Маму ми забираємо з собою, до речі… – додав він між двома ковтками чаю, порушуючи тишу, яка панувала в їхньому купе весь ранок. Сказав це буденно і просто, наче вони давно обговорили це питання і дійшли одностайного рішення, а тепер він просто нагадував їй про це. Ніна, яка в цей момент готувала бутерброди, спочатку … Читати далі
Зранку Оксана встала, гарно вдягнулася і сіла чекати – Павло запросив її сьогодні до себе в село. Нарешті пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Павло. Він якось дивно глянув на одяг Оксани, але нічого не сказав. Нарешті вони приїхали. Оксана з подивом розглядала стару похилену хатину. – Ну що! Іди перевдягайся в сараї. Там … Читати далі
— Ми, купимо вам квартиру, – сказала нам із нареченим перед весіллям свекруха, – трикімнатну, у гарному районі. Але тільки з умовою, що у вас буде контракт. Сама зрозумій, скільки зараз розлучень, ми будемо вкладатися, а потім що? Неприємно було, ми з Денисом ще й одружитися не встигли, як нас уже розвели, але справедливість слів … Читати далі
– Нарешті! Ганно, ну де ти ходиш досі? Це перші слова чоловіка, які я почула, щойно переступивши поріг нашої квартири близько дев’ятої години вечора. – Я голодний, злий, нервовий! – вимовляв Ілля. – Тобі дзвоню – слухавку не береш. У чому річ?! Я втомлено опустилася на банкетку в передпокої, не в змозі навіть відповідати на … Читати далі