Романович

– Ой, Оля, яка ж ти гарна наречена, – захоплено промовила одна з подруг. – Тобі так личить сукня. Твій Сергій просто затанцює від щастя, коли тебе побачить. – Добре, дівчатка, – схаменулась Ольга. – Треба поспішати. Весілля чекати не буде. Вже за півгодини. Оля разом із подружками готова була вийти надвір. Весілля грали у … Читати далі

На вихідні Алла, як завжди, приїхала до матері. Матері вже було вісімдесят років і вона давно жила одна. За два дні дочка встигала зробити в неї в будинку прибирання, попрати одяг. Все руками. Машинки пральної, як і води в будинку не було. А влітку ще й город. -Переїжджала б до мене, вже буде легше тобі, … Читати далі

– Що, знову? – мати зустріла Аліну запитанням, стривожено вдивляючись у заплакане обличчя дочки. Аліна, схлипнувши, опустила очі:– Знову… Інна Львівна важко зітхнула, відчинила ширше двері, впустивши доньку у квартиру. Аліна повільно пройшла, несучи в руці свою легку спортивну сумку. Вона стала частим гостем у будинку Інни Львівни. – І як довго ти це терпітимеш? … Читати далі

– Люся, ти своєму футболку брати будеш? Ти що, бери, не губися, реально гарні знижки. Бавовна сто відсотків, а якість відмінна, я своєму дві взяла! Давай разом по дві замовимо, тоді знижка буде ще більшою, – умовляла Люсю приятелька з роботи, Надя. – Твоєму Сашкові точно підійде, ми з тобою минулого року джемпера однакові чоловікам … Читати далі

– На курорт? Оце ти собі, мамо, вигадала, – мій син, який приїхав до мене за грошима, не міг зрозуміти, як це я вирішила в такий непростий для всіх час їхати відпочивати. – Так, синку, ти все правильно зрозумів – грошей я тобі не дам, бо купила собі дорогу путівку, – спокійно кажу. – Можу … Читати далі

Іван вкотре їхав в гості до доньки. Як завжди, дві великі сумки гостинців, кілька тисяч гривень, які він відкладав спеціально для цього випадку, і особлива місія, яка не давала йому спокою. Цього разу він хвилювався більше, ніж зазвичай, бо не знав, чим усе закінчиться. Він давно вдівець, живе сам у селі, тримає велику господарку. Роботи … Читати далі

– Ти чого такий похмурий? – Запитав у друга Сергій, – пів години їдемо, а ти все мовчиш і мовчиш. Сталося що? – Лєнка на розлучення подала! – Кинув у відповідь Стас. – З чого раптом? У вас все ж нормально було, начебто. – Через тещу. – Так, гаразд! Ти ж завжди казав, що тобі … Читати далі

На черговій станції в приміську електричку увійшла колоритна пара: невисока, худенька жінка похилого віку з двома значними сумками та високий, добряче пом’ятий чоловік з характерним амбре. Вибравши місця в середині майже порожнього вагона, вони сіли поряд. Ну як поряд? “Дитина” розвалився біля вікна, широко розставивши ноги, а жінка присіла на край сидіння поруч із ним. … Читати далі

Тася, витерла на сльози, що заливали очі, швидко збирала сумку – часу залишалося в обмаль. Зараз Кирило довезе її до вокзалу, і за добу вона опиниться вдома. Але це не радісний візит. О п’ятій ранку їй зателефонувала Раїса – друга дружина батька – і сказала, що тата більше немає. Тася не відразу зрозуміла, в чому … Читати далі

“Суд закінчився. Квартира твоя. Ключі забереш завтра.” Ольга Сергіївна перечитала повідомлення вп’яте. У горлі пересохло, а пальці, що тримали телефон, помітно тремтіли. П’ять років боротьби, безсонних ночей, та нескінченних розмов з адвокатами, вмістилися в ці сухі рядки. – Що, мамо, знову у своєму телефоні? – Олексій поставив перед нею кухоль з чаєм. – Новини якісь? … Читати далі