Романович 
– Мамо, а давай ти спробуєш на свою пенсію жити?! – Голос Лариси звучав різко і голосно, перекриваючи шум киплячого чайника. Ніна Сергіївна обернулася, тримаючи в руках ополоник, немов готова захищатися не лише словами. Її обличчя виразило суміш подиву та образи. – Мати з дочкою – як серце з душею. Якщо одне болить, інше не … Читати далі
Ольга відчинила двері квартири й увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, ти? Давай ввечері в клуб зганяємо? Тільки малу відвези батькам!, – крикнув він, не виходячи звідти. – Матуся прийшла! Привіт!, – з кімнати вибігла п’ятирічна Марійка й обійняла її за ноги. – Ти як? Ви поїли?, – Ольга пройшла на … Читати далі
– Стій, постривай, та зупинись ти! Не впізнав, чи що?! – Олександра, помітивши машину чоловіка, водія у районному ДАІ, відчайдушно махала, закликаючи зупинитись. Зляканий Віктор навіть вийшов із машини:– Шура, ти чого? Що таке сталося? Ловиш мене, як порушника… – Вітю, терміново… прямо зараз їдемо до батька! – Навіщо? Я ж на роботі! Побачать, що … Читати далі
– Мамо, відкрий! Це я! Агата Володимирівна відклала книгу та підвелася з дивана. За дверима лунали приглушені голоси та шарудіння. Вона глянула в вічко: на майданчику переступала з ноги на ногу Поліна, а поряд маячила незнайома чоловіча постать. – Поліна? – Агата відчинила двері. – Ти чого без попередження? Дочка протиснулася до коридору, тягнучи за собою … Читати далі
Ксенія вже спала, коли пролунав дзвінок телефону. Крізь сон промайнула думка: “Хто ж це серед ночі?”, а потім хвилювання: “чи не сталося щось у батьків”. Але в слухавці почувся голос Рити: – Ксюха, це я… Уявляєш, ми знову посварилися з Валерою. І я пішла від нього. – Слухай, а ти знаєш котра зараз година? – … Читати далі
Дмитро звик після кожної наради перевіряти телефон і відповідати на повідомлення дружини. Під час планерки він завжди ставив телефон у режим польоту, знаючи, що саме в цей час в Алли напевно з’явиться маса запитань і пропозицій. Як завжди невчасно. Така вже в неї була натура невгамовна. Дмитра це не дратувало, навпаки, навіженість дружини та її … Читати далі
– Синочок, вареники остигають… – голос матері в слухавці тремтів, як осінній лист на вітрі. – Я з ранку наліпила, з вишнею, як ти в дитинстві любив. Я думала, може приїдете з Наталкою сьогодні. Пам’ятаєш, як ми з тобою на табуретці сиділи, я тобі тісто давала, а ти… – Мамо! – Ігор закотив очі, й … Читати далі
– Нам поговорити треба, мамо. Коли ти плануєш переїзд? – каже мені донька, а я дивлюся на неї і не розумію, про що вона? Нещодавно я вийшла на пенсію. Наталка сама запропонувала гучно відзначити цю подію. – Мамо, ти стільки років працювала, у тебе є так багато друзів, давай замовимо ресторан і відсвяткуємо як годиться, … Читати далі
– Отут біг, а тут поріг! – свекруха, Антоніна Петрівна, вказала на двері невістці та своєму синові. – Мамо, ти чого? – здивувався Костя, озираючись на дружину, яка відвертала голову, щоб не зустрічатися ні з ким поглядом. – Віка, що трапилося? – Нічого, – дружина нарешті повернулася до нього, – твоя мати виставляє нас із … Читати далі
Він зателефонував через десять років. Номер здався їй знайомим, і Алла взяла слухавку. Хіба мало, забула чийсь номер перенести, коли купила новий телефон. Справді, забула. Колишнього чоловіка, який зрадив їй із найкращою подругою. – Привіт. Це Борис, – про всяк випадок уточнив він, хоча від його “привіт” серце вже пішло в п’яти – навіть через … Читати далі