Романович

– Христино, ну годі тобі, всі свята просиділа вдома. Давай вийдемо в місто, до центральної ялинки прогуляємося, а то свята закінчуються, а ти її навіть не бачила, – наполягала найкраща подруга Ольга. Та Христина як завжди відмовлялася, вона давно нікуди не виходила, їй подобалося сидіти вдома. Та Ольга була наполегливою, вона купила собі нові зимові … Читати далі

У Наталі Сергіївни було три невістки, проте син був один. Так теж буває. Тричі він одружився. Вона у свої п’ятдесят п’ять років була жінкою сильною, самодостатньою. Вона одна виростила сина Андрія. Він став успішним лікарем-офтальмологом. І ось Андрій привів у дім молоду дружину. Діночка була така ніжна, боязка, не пристосована до життя. Наталя взяла її … Читати далі

– Ну що, Надія Яківно, прощатимемося? – Сказала Алевтина своїй старенькій сусідці. – Ось уже машина під’їхала, завантажуватимемося, переїжджаємо, трикімнатна тепер у нас буде. Діти та онуки в гості приїдуть, є де тепер зупинитись у нас. – Ну, в добрий час вам! – Побажала сусідка Алевтині, спираючись на паличку. – В добрий час! – Ви … Читати далі

Я стояла біля плити, помішуючи свій улюблений борщ, коли відчула рух позаду. Анжела Вікторівна, моя свекруха, тихо увійшла в кухню і, не вимовляючи ні слова, потягнулася до полиці зі спеціями. – Я вже все додала, – сказала я тихим голосом, намагаючись залишатися спокійною. – Ой, Вірочка, – з презирством махнула вона рукою, – ти ж … Читати далі

Ганна «віддячила» матері чоловіка після того, як побачила, в якому брудному кухлі та подає їй чай. — Ой, радість яка, мої рідненькі приїхали! Які молодці! Давайте за стіл! – мати метушилася, бігала з коридору на кухню, не знаючи за що взятися. Аня бачила Тетяну Андріївну до цього два рази в житті. Уперше, коли та приїхала … Читати далі

– Ось тут диванчик на кухні зручний є, я думаю, що кілька днів ти зможеш тут заночувати, – спокійно мені каже син. Я промовчала, бо була дуже втомлена з дороги, адже приїхала додому у відпустку під самий Новий рік, довго стояли на кордоні, я замерзла, хотіла прийняти душ, та й їсти хотіла, тому не стала … Читати далі

– Мамо, ну куди я тебе заберу? Як ти собі це уявляєш? Тісно у нас, чого тобі вдома не живеться, не стара ще, всього шістдесят з маленьким хвостиком. Вірі хотілося якнайшвидше відключити телефон, і припинити цю розмову. Щодня мати дзвонить, та не раз, плаче, просить до себе забрати, сумно їй одній, чи бачите. А куди … Читати далі

– Ти куди збираєшся, Інно? – чоловік здивовано подивився на те, як дружина складала речі в дорожню сумку. Акуратно “по лінієєчці”, нібито вона готувала ці речі на виставку, а не у валізу. Акуратність у всьому була звичайною справою для Інни. Дружиною вона була прекрасною: Леонід завжди ходив на роботу охайним, чистим і пахнув дорогим одеколоном, … Читати далі

– Що ж ти, Марійко, так погано у себе сваху прийняла? – питає мене моя сусідка, з якою я випадково зустрілася біля магазину. А я стою, дивлюся на неї, і не розумію, про що вона говорить. – А звідки ти знаєш, що я сваху не так прийняла? Ти взагалі про що? – здивовано перепитую. Та … Читати далі

– Мій будинок? – голос Олени затремтів. – Мамо, ти серйозно? Я все це робила для вас. А тепер він просто так… Ігореві? Катерина Петрівна витерла крихти зі столу і підняла на дочку стомлений погляд. – Олено, ну годі вже. Ти чого розійшлася? Ігор – чоловік, йому потрібніший. Це логічно. – Логічно?! – Олена майже … Читати далі