— Ти чого тут вилупилася? – голос пролунав, немов нізвідки, лякаючи Іринку, – ану пішла звідси, наглядаєш щось, поцупити хочеш? — Здрастуйте, я ваша листоноша, будинки обходжу, ось вам газеток принесла, щоб ви подивилися, та почитали, може, щось випишете. — На біса вони мені, йди звідси, поки ціла! – жінка підняла палицю, бажаючи нею замахнутися на дівчину. — Кажуть, ви танцювали раніше і співали так, що всі заслуховувалися, – Іринка не злякалася і не відійшла в той момент, коли Лідія замахнулася

— Матвіївно, я чула, тобі листоноша потрібна, Іринку мою візьми, – Галина Борисівна брала свою квитанцію зі стійки, та здачу складала в гаманець, – хороша вона дівка, тобі помічницею буде. — Чула я, що внучка до тебе завітала, та з дитиною, подейкують? – Антоніна з цікавістю подивилася на єдину клієнтку поштового відділення в суботній ранок. … Читати далі

– Ти мене підставила, мала зробити нормальні роботи, а сама просто скопіювала дані! Я тепер сесію завалю, бо нічого не встигну

Підвищення Володимира святкували в ресторані, де зібралися рідні, друзі та колеги. Коли говорили тости, його найкращий друг виголосив: – Кажуть, за кожним великим чоловіком стоїть жінка. То піднімемо келихи за його дружину Марію! Володимир розреготався так, ніби приятель виголосив неймовірно смішний жарт, Марію це засмутило, і ввечері вона запитала: – Чому ти так засміявся, коли … Читати далі

– Та там у дворі Анюта знову, – зітхнула Олена, – Темно вже, а вона все сидить, замерзла вся. – Ну зрозуміло, у Маринки знову “гості”, – насупився чоловік, – Ні, ну це вже ні в які ворота. Ладно влітку дівчинка цілими днями вулицями вешталася, але зараз зима! Завтра ж поговорю з нею!

– Ти куди на ніч зібралася? – Павло здивовано дивився на дружину, що поспіхом натягала куртку. – Та там у дворі Анюта знову, – зітхнула Олена, – Темно вже, а вона все сидить, замерзла вся. – Ну зрозуміло, у Маринки знову “гості”, – насупився чоловік, – Ні, ну це вже ні в які ворота. Ладно … Читати далі

– Кішка залишається. І грошей я більше давати не буду. На продукти, речі для сина і предмети першої необхідності, комуналку скидаємося. Решта – на особистий розсуд

– Мамо, там у двері дзвонять. Піцу, напевно, привезли… – семирічний син, Кирило, заглянув до Наталі. Та потягнулася до гаманця, але згадала, що на картці було всього три тисячі – недоторканний залишок “до зарплати”. Витрачати ці гроші було не в її правилах, а готівки в гаманці не виявилося, що було доволі дивно… Тому що Наталя … Читати далі

– Тетяно, я тут прийшов. Будинок ніби разом будували, спільний він, наш, а живеш ти в ньому одна, як королева, а ми в кімнатці тулимося. – Що, на квартиру попроситися хочете? Так не гарно буде, якщо ми всі втрьох тут житимемо

Федю, Федю? А що у тебе на роботі? Все гаразд? – Нормально. Як завжди. – Федю, Федю, а підемо вечеряти! Я пельмені наліпила, як ти любиш. Ходімо, га? – Не голодний я. – Федю, Федю, ну як же так, га? Я тебе на вечерю чекала, без тебе не сідала. – Слухай, Тетянка, ну що ти? Ось як причепишся, їй богу! … Читати далі

Наталя цілий день працювала, а коли прийшла до хати, лягла на ліжко і одразу заснула.  Вночі жінка прокинулась і тихо пішла на кухню набрати води. Проходячи мимо кімнати свекрухи, почула дивний шепіт. Зупинившись поруч почула, що Баба Зіна чи то молилася, чи просто розмовляла сама з собою. Наталя прислухалася до слів свекруху і з очей її потекли сльози

– Бабо! Накривай на стіл, голодний я! – Закричав командним голосом Дмитрик, ледве забігши в двір. Він чув як батько, повертаючись додому, просив вечерю у баби. За ним і повторював. – Вже стоїть все Дмитрик, давно тебе чекає, все вже готово, – баба Зіна витирала руки об фартух, кваплячись обслужтити онука. Зінаїда Олексіївна вже сім … Читати далі

Весілля закінчилося і Віктор з Оленою поїхали додому. Молодята почали розглядати подарунки, як у двері подзвонили. На порозі стояли батьки Віктора. – Ми за грошима! – оголосила свекруха. – За якими? – здивувалася дівчина. – Як за якими? Вам же дарували! – Але як же так? – мало не плачучи вигукнула Олена

– Та годі тобі! Ну мого ти? Ну, з ким не буває? – Віктор винно дивився на Олену. – Це було лише один раз! Обіцяю, ніколи більше цього не повториться! Дівчина байдуже дивилася убік. Ну, не могла вона пробачити таке! З Віктором вони зустрічалися рік. Їх називали найкрасивішою та закоханою парою. З першого дня вони … Читати далі

– А чому їй все, а мені нічого?! – верескливо завів свою звичну пісню Андрій, але замовк, усвідомивши перспективи. – Гаразд, ви ж все одно не відстанете

– Віддавай мені будинок, бабуся так хотіла! – гаркнув на Олену її брат Андрій і презирливо скривив губи. – Щоб завтра з’їхала звідси з речами! – Ще чого! – Олена примружила очі і подивилася на брата. – Поділимо як належить за законом. У Олени та Андрія до недавнього часу ще жива була бабуся, мама їхнього … Читати далі

– Ти пробач мені, якщо щось не так роблю. У мене дітей не було, можливо, я чогось не знаю, не вмію. Але я маму твою кохаю і тебе люблю

Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив і навіть більше, він його зненавидів. Мама, нервово перебираючи пальці на руках, сказала того вечора восьмирічному синові: – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко. Ми разом працюємо, а тепер вирішили, і жити разом. Дімка насупився, нічого не розуміючи. Це що ж значить, цей чужий дядько житиме тут із ними? – … Читати далі

Мамка жаліла доньку, от і відпустила до занедужалої тітки з умовою, що та допоможе їй у місті здобути освіту. Будинок притих, усі чекали розвитку подій

Цікава та тепла історія. У Сашиному під’їзді жила одна малоприємна літня жінка Ангеліна Вікторівна. Висока і худа. Весь будинок від неї страждав, катком могла проїхатися по будь-кому. І я не виняток, і в мене час від часу летіли отруйні стріли безглуздих звинувачень. Тільки я пані стримана, загартована спілкуванням із прискіпливими клієнтами в ательє, у конфлікт … Читати далі