Романович

Григорій прийшов додому. На кухні сиділа дружина з подругами. Усі веселилися, салати якісь на столі. – Ось і мій красень, – сказала Таня. Він привітався, але ніхто не відповів. Григорій усміхнувся і пішов у вітальню. – Хороший, – почув він за спиною і застиг. – Але Іван краще! – Та тихіше! – зашепотіла Таня. Григорій стояв і не знав, що робити

Автор

Григорій сидів на дивані з дітьми і дивився з ними мультики. Вони завжди так раділи його приходу і не відходили від нього ні на крок. Денису п’ять років, Олесі скоро сім. З кухні долинав аромат борщу. Такий борщ могла готувати тільки Аня. Сюди, у цю квартиру своєї колишньої сім’ї, він приходив не так часто, жив … Читати далі

На курорт? Оце ти собі, мамо, вигадала, – мій син, який приїхав до мене за грошима, не міг зрозуміти, як це я вирішила в такий непростий для всіх час їхати відпочивати. – Так, синку, ти все правильно зрозумів – грошей я тобі не дам, бо купила собі дорогу путівку, – спокійно кажу. – Можу ж я хоч раз в житті відпочити і підправити своє здоров’я, я ж на пенсію вийшла, – нагадала я сину. – А від чоло ти зібралася відпочивати? Хіба пенсія і не є відпочинок? – не міг заспокоїтися Вадим. – Я ці гроші в тебе не просила, мені на роботі премію велику в честь виходу на пенсію виписали, і я вирішила ці гроші на себе і витратити, – стала виправдовуватися я

Автор

– На курорт? Оце ти собі, мамо, вигадала, – мій син, який приїхав до мене за грошима, не міг зрозуміти, як це я вирішила в такий непростий для всіх час їхати відпочивати. – Так, синку, ти все правильно зрозумів – грошей я тобі не дам, бо купила собі дорогу путівку, – спокійно кажу. – Можу … Читати далі

– Про те, що ти, Колян, знахабнів, ми говорити не будемо. І про те, що мати тягне тебе з останніх сил – також. Думаєш, люди цього не бачать?

Автор

На черговій станції в приміську електричку увійшла колоритна пара: невисока, худенька жінка похилого віку з двома значними сумками та високий, добряче пом’ятий чоловік з характерним амбре. Вибравши місця в середині майже порожнього вагона, вони сіли поряд. Ну як поряд? “Дитина” розвалився біля вікна, широко розставивши ноги, а жінка присіла на край сидіння поруч із ним. … Читати далі

Сусідки порадили батькові терміново одружитися. Не минув і тиждень після маминого похорону, а батько ось він – наречений. Порадили батькові люди посвататися до вчительки, казали, що вона добра жінка

Автор

Я осиротіла в шість років. Нас у мами вже було дві дівчинки, а у мами мала з’явитися третя дитина. Я все пам’ятаю, як мама кричала, як зібралися сусідки, плакали, як змовкав мамин голос. Чому не викликали лікарів, не відвезли маму в лікарню? Досі не можу цього зрозуміти. Чому? Далеко було до селища? Дороги перемело? Я … Читати далі

– Матусю, а ти що на збори не підеш? – запитала її донька Ганнуся. – От дідько! Це сьогодні? – Так, за десять хвилин почнуться. А ти лежиш. Ти не захворіла?

Автор

Ліда щойно прийшла з роботи. Вона втомилася, ще й не виспалася сьогодні. Цілий день тільки й мріяла, як повернеться додому, ляже на диван і займатиметься своєю улюбленою справою – нічого не робити! Хоча б півгодини. Їй потрібен був відпочинок, але вона дещо про що забула. – Матусю, а ти що на збори не підеш? – … Читати далі

– Тамаро, Михайло сказав, що дівчину приведе завтра, – сказав Петро дружині. – Радість яка.. Треба готуватися, – заметушилася Тамара. Жінка до блиску прибрала квартиру, зробила салати і накрила на стіл. Чоловіка вона вбрала в костюм, а сама одягла найкращу сукню. Пролунав дзвінок у двері. Жінка відкрила і застигла на місці. Поруч з її сином стояла зовсім не дівчинка, а жінка років сорока

Автор

– Ну все! Дочекалися! Радій, Тамаро. Михайло сказав, що дівчину приведе завтра. – Треба прибратися гарненько, – заметушилася Тамара Василівна. – А ти, Петро, в магазин біжи. Потрібно чогось смачненького купити. – Ти, Тамара, мені список напиши, а то я щось не те куплю, а ти знову на мене образишся, – забубнив чоловік, згадуючи, як … Читати далі

– Дочка, я тебе не люблю, і нічого не можу з цим вдіяти, – сказав батько

Автор

– Дочка, я тебе не люблю, і нічого не можу з цим вдіяти, – сказав батько. Від його слів у Поліни защеміло серце. – Ти ж казав, розкаявся, що покинув мене, і тепер хочеш бути із сім’єю. – Я брехав, дуже ти, дочко, зручна і багата. ***Тато Поліни Андрій Романович пішов, коли їй виповнилося десять. … Читати далі

– Олексій! Синочок мій, – розносився на всю вулицю голос Петрівни. Вона йшла вулицею і плакала. Із найближчої хати вибігла подруга Галини, Наталя: – Галю, що трапилося? Ти чого плачеш? – Олексій мій! Сказав, що наречену привезе з райцентру. А я ж мріяла, щоб він і твоя Оленка… Михайлівна здивовано глянула на подругу

Автор

-Олексій! Синочок мій! Олексій! Ой, ой! – розносився на всю вулицю голос Петрівни. Вона йшла вулицею, низько опустивши голову, голосно кричала і плакала. Із найближчої хати вибігла подруга Галини Петрівни Наталя Михайлівна: -Галю, що трапилося? Ти чого так кричиш? -Олексій мій! Одружитися надумав! Михайлівна здивовано дивилася на подругу. -Та ну тебе! Я вже думала, трапилося … Читати далі

Наталя поверталася додому. Вікна не світилися. – Вадим ще не прийшов? – подумала дівчина. – Коханий, я вдома, – з порога вигукнула вона. Тиша. Наталя пройшла на кухню, щось не так. Дівчина відчинила дверцята шафи, речей Вадима немає і її плаття, яке днями купили. Наталя просунула руку в ящик столу, де лежали їхні заощадження: – О, Господи! І їх забрали, – подумала дівчина

Автор

Наталя переглядала сайти весільних суконь. Цього разу Вадим точно зробить їй пропозицію. Три роки разом живуть, побут налагоджений. Квартиру зібралися в іпотеку купувати, на початковий внесок накопичили. Вадим усі дні якийсь задумливий ходить, так ласкаво дивиться, що у Наталки все всередині застигає. Наталка недавно зайшла на кухню, він сидів у ноутбуці і розглядав кільця, Наталка … Читати далі

Надворі вона не була вже тиждень, погано було. Але тепер йшла. Через біль зі сльозами. Що робити, Господи? Молилася подумки, щоби сили дав. Нема кому допомогти, крім неї, бабусі хворої! Внучок же рідний, та собака цей…

Автор

Пенсіонерка Лілія (або як усі її звали, Ліля) Дмитрівна, важко зітхнувши, насилу перевернулась на інший бік. Хворіли суглоби, сильно опухли ноги. Вона замучилась ходити лікарнями, втомилася від лікування. Жила одна, заміжня ніколи не була, син народився давно, від першого кохання. І тут пролунав дзвінок у двері. Насилу дошкандибавши, відкрила. На порозі стояли син із невісткою. … Читати далі