– Я не просила їх розмножуватися! Навіщо вони на це зважилися без свого кутка – ти в свого сина запитай, а не в мене. Квартира мого батька тут ні до чого

– Мамо, я твій син! Я, а не Гнат! Син крутив у руках телефон, чим неймовірно дратував матір. Але зараз це не було важливо. – Льоша, я це пам’ятаю. Але як це має вплинути на моє рішення? – Як? Та просто. Ти продаєш будинок тут, з’їжджаєшся з дядьком Гришею! Щоб що? Жити ближче до його … Читати далі

Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не порадилася зі мною? Ну як можна було квартиру продати? – питаю і не розумію, що маю тепер робити. Ситуація вийшла не з найкращих. Моя дочка продала квартиру, бо знайшлися покупці, які готові були нормально за неї заплатити, і сподівалася, що я приїду додому з грошима, додам їй необхідну суму, і вона швиденько купить собі нове більше житло

– Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не порадилася зі мною? Ну як можна було квартиру продати? – питаю і не розумію, що … Читати далі

– Ось саме: нас багато, а ти пропонуєш збагрити маму чужій людині. Може, ще запропонуєш відправити її в будинок для літніх людей

– Марію, коли маму випишуть з лікарні, вона буде жити у нас, – сказав Олексій дружині за вечерею. – Як це у нас? Чому? – округлила очі Марія. – Тому що мама вже в тому віці, коли жити одній і важко, і небезпечно. Вона літня і нездорова людина і потребує турботи. Тому я прийняв рішення, … Читати далі

Ольга Іванівна підвела голову. – Мабуть, довго не протягну, – виирішила жінка і набрала номер сина. – Не стане мене скоро, Миколо, – тихо сказала Ольга. – Що трапилося? Ти погано почуваєшся? – запитав Микола. – Ні, все добре. Відчуваю просто, що прийшов мій час, – жалібно промовила Ольга. – Ну, якщо все добре. То я пішов працювати, – відповів син і поклав слухавку. А у понеділок Микола вже не зміг додзвонитися до мами

Ольга Іванівна підвела голову. Жовті вогники в кутку кімнати згасли. – Ой, мабуть, довго не протягну, – виирішила Ольга Іванівна. – Та й не гріх. Пожила своє. Вже з тиждень Ольга Іванівна прокидалася посеред ночі. У темряві кімнати їй бачився якийсь силует, наче хтось хоче про щось попередити. Звичайно, це могла б бути стара плямиста … Читати далі

Люся з самого ранку гриміла посудом на кухні. Степан зрозумів – дружина не в настрої. Передчуваючи недобре, він встав і поплентався на кухню. Степан сів за стіл. Дружина з гуркотом поставила перед ним тарілку. – А тихіше не можна? – запитав Степан. – Тихіше?! А ти вчора, як прийшов думав про тишу?! – крикнула Люся. Степан зітхнув. Він зрозумів у чому справа

По тому, як Люся гримить зранку посудом, Степан одразу зрозумів, що вона не в настрої. Ще б пак – він вчора повернувся вже за північ, та ще й ціле відро риби приніс. А Люся дуже не любила її чистити. Передчуваючи неминучу сварку, Степан встав і поплентався на кухню, звідки йшли апетитні запахи яєчні. Сім’я вже … Читати далі

-А чому це твоя мама житиме у нас, якщо приїхала допомагати Наталі? Це ж просто смішно? – обурилася жінка, – Логічно, щоб вона жила там, де потрібна допомога

Коли Олексій поклав слухавку, Олена запитала:-Тобі сестра дзвонила? Що хотіла? -Так, це була Наталя. Нічого особливого не хотіла, чоловік якось дивно зам’явся, і Олена зрозуміла, що Наталя щось дійсно хотіла і говорити про це чоловікові не особливо приємно. -Добре, давай розповідай, – посміхнулася вона тому, що так добре знає характер свого чоловіка, – Я ж … Читати далі

– Ти Юльку на таксі відправ, за тиждень он скільки всього переробити можна, велика кобила вже, нічого в телефоні сидіти. Тільки ти її одну відправляй, без Андрія. Який з нього помічник, тільки під ногами плутатиметься, шумітиме, та Юльку від роботи відволікатиме. А сама у вихідні приїдеш, роботи на всіх вистачить

– Оленка привіт. Ну, як ви там? Як живете, як дітлахи?– Вітаю, Марино Вікторівно. Так, нормально, я працюю, діти на канікулах. Ви там як? Не чекала на ваш дзвінок. – Ой, Олено, і не питай! Погано, зовсім погано. Хворію ось, з болячок ніяк не виберуся, то одне, то інше. Зараз ось ногу зламала, лежу, ходити … Читати далі

– Квартира спільна, треба продавати!- Ні, – я відмовилася продавати квартиру твердо та спокійно. – Це мій дім! Реакція брата поставила мене в глухий кут

– Ти ж розумієш, що це не правильно, – Андрій постукував пальцями по столу, і цей звук віддавався у мене у скронях. – Квартира спільна, треба продавати! Я дивилася на його випещені руки з акуратним манікюром, і не впізнавала у цьому залітному гості свого молодшого брата. Двадцять років тому він поїхав до Львова, залишивши мене … Читати далі

– Що сталося? Невже всю ніч тут просидів? – я почав озиратися в пошуках господаря собаки, але поблизу нікого не було. Точніше людей навколо було достатньо, але всі поспішали у своїх справах, і лабрадор, що сидів добу на морозі, нікого не цікавив

Тетяна ростила двох доньок абсолютно одна. Коли її чоловік почав спілкуватися з іншою жінкою, вона не стала підлаштовуватися під обставини, з’ясовувати причину і намагатися пробачити його. Вона одразу подала на розлучення. Хоча чоловік щомісяця переказував належні за законом кошти, їй було дуже важко. Та Тетяна працювала, працювала і працювала. І по дому все встигала, мити, … Читати далі

– Надько, виселяй зі своєї квартири квартирантів, тітка Галя приїжджає на три місяці! – заявила свекруха

– З якого дива я повинна когось виселяти? – обурилася у відповідь Надя. – Галя – рідна тітка твого чоловіка, май совість, стався до неї шанобливо! – Почала напружувати Марія Павлівна. – Як на вашу думку пов’язана моя повага до вашої сестри, й той факт, що я маю забезпечити її житлом на три місяці? – … Читати далі