Романович

Олена затіяла прання. Жінка клала речі в пральну машину, попередньо вивертаючи кишені. Раптом, в задній кишені штанів чоловіка Олена виявила листок з номером телефону та підписом Жанна. – Так, спокійно, – подумала Олена. Цей телефон міг належати будь-кому. Олена взяла телефон чоловіка, який лежав на тумбочці, і набрала цей номер

Автор

Віктор прийшов з роботи, переодягнувся і як звичайно скинув у кошик з білизною одяг, щоб дружина його випрала до завтрашнього дня. Звичайний день, звичайні рутинні справи і нічого не віщувало лиха, але рівно до того моменту, поки Олена не затіяла прання. Перед тим, як завантажити речі в барабан пральної машини, Олена, як і багато господинь, … Читати далі

– Олег, поїхали швидше до матері, там з нею щось трапилося, – пролунав у трубці, хлодний, голос дружини. – Їдь одна, мені ніколи, – як завжди відмовився Олег. – Ти не розумієш, там щось серйозне, – раптом сказала Олена. Довелося їхати. Увійшовши до квартири, Олег ахнув. Від тієї жінки, що він знав – не залишилося і сліду

Автор

Олег допив каву на балконі, вилаявся про себе і впевнено ступив у кімнату. Час із цим покінчити, твердо вирішив він. Коли він вперше побачив Олену, серце застигло. – Не буває такої краси, – подумав молодий чоловік. Вона була ідеальною. Сяюча шкіра без жодної цятки, гарне правильне обличчя, довгі ноги, струнка, підтягнута постать. Жодної вади, а … Читати далі

Тетяна Миколаївна приготувала шикарну вечерю і вже виставляла її на стіл. Вона дуже хвилювалися, адже сьогодні син познайомить її зі своєю нареченою. Пролунав дзвінок у двері. Першим у квартиру зайшов син, а за ним явно ніяковіючи стояла майбутня невістка. Тетяна глянула на її обличчя і в неї від подиву округлилися очі

Автор

Батьки Максима були приємно схвильовані, адже сьогодні син приведе в їхній дім знайомитися свою наречену! Особливо раділа мама, нарешті, у неї з’явиться та людина, якій вона зможе передати весь свій досвід та дати важливі поради. А ще вона так мріяла про онуків, але син із цим якось не поспішав. Максимові вже було 32 роки і … Читати далі

Оля приїхала прибрати в будинку батька. Раптом біля хвіртки вона зустріла сусідку. – Оля, ти чого тут? – здивувалася та. – Та поприбирати хочу. – Невже жити тут будеш? Ти ж маєш свою квартиру, – сказала тітка Віра. – Яку ще квартиру? – здивувалась Оля. – Так батько ж на тебе переписав. Чи мати тобі не сказала? Оля не вірила своїм вухам

Автор

Оля прийшла додому на сумна. -Ну, що за люди?! – думала вона. – Лізуть у її життя і на матір всяке говорять! Нехай вона не ідеальна мати – та іншої немає. У неї взагалі нікого немає. Батька рік тому не стало… Оля тата любила. Він був святом і промінцем світла в цьому житті… Мама пішла … Читати далі

Оля приїхала прибрати в будинку батька. Раптом біля хвіртки вона зустріла сусідку. – Оля, ти чого тут? – здивувалася та. – Та поприбирати хочу. – Невже жити тут будеш? Ти ж маєш свою квартиру, – сказала тітка Віра. – Яку ще квартиру? – здивувалась Оля. – Так батько ж на тебе переписав. Чи мати тобі не сказала? Оля не вірила своїм вухам

Автор

Оля прийшла додому на сумна. -Ну, що за люди?! – думала вона. – Лізуть у її життя і на матір всяке говорять! Нехай вона не ідеальна мати – та іншої немає. У неї взагалі нікого немає. Батька рік тому не стало… Оля тата любила. Він був святом і промінцем світла в цьому житті… Мама пішла … Читати далі

Ніна вирішила здати кімнату. Квартирант знайшовся одразу. Молодий хлопець – Андрій. Якось Андрій зайшов до Ніни і запитав: – Можна до мене гості приїдуть? Поживуть тут трохи. Ніна погодилася. Через три дні хлопець з’явився з невисоким чоловіком. Ніна Іванівна відчинила двері і вже хотіла піти до своєї кімнати, як раптом… –  Ніно, це ти? – запитав незнайомець. Ніна обернулася, і застигла від здивування

Автор

Ніна Іванівна ніколи й подумати не могла, що зважиться здавати кімнату у своїй квартирі. У її розпорядженні була двохкімнатна квартира в сорок квадратів. Гарний район, сонячна сторона, середній поверх… Але кімнати лише дві, та й ті дуже маленькі. А кухня зовсім крихітна – п’ять метрів. Ну куди тут пускати людей? Але… Сусідка знизу, Маргарита Михайлівно, … Читати далі

Людмила і незнайомий хлопець показалися у дворі. – Ідуть! – гукнула Наталка і підбігла до вікна. – Відійди від вікна, побачить ще, – гукнула мати. – Знайомтеся, це Сергійко, – Люда ніяково глянула на нареченого. – А це моя сестричка, Наталка, – сказала Люда. Сергій якось дивно глянув на дівчину

Автор

-Люда у нас першою заміж вийде, от прямо відчуваю, – бабуся Ганна, дивлячись на онучок, несподівано видала свій прогноз щодо заміжжя. -Це чому ж? – світловолоса, блакитноока, молодша сестра Наталка з подивом подивилася на бабусю. -Ну, так старша ж. Двадцять один рік. -А мені дев’ятнадцять учора виповнилося. -Ну, так і чекай свого часу, молодша ти … Читати далі

— Ох, Наталю, і не пощастило ж тобі з матір’ю! Вертихвістка скажена вона, ось що! І татусь у тебе такий самий! Що одному, що іншому – гулянки тільки й потрібні! А що літечко коротке – про те їм і знати не хочеться! Та й минуло вже воно! Дитя по двору бігає, а їм все одно – волю подавай! Я, ось, що тобі скажу, Наташко! Просися до тітки! Нехай Нінка тебе забере! У неї хоч сита будеш! А якщо з батьком залишишся, то нічого доброго на тебе не чекає! Так і знай! У нього будинків – як у зайця теремів! Він уже, он, нову сім’ю собі пригледів! А тебе куди? Його коханка тебе не прийме. У неї своїх – семеро по лавках! Зайвий рот ні до чого! Зрозуміла

Автор

— А Наталка вже знає? – голос бабусі був сповнений невдоволення і прихованої погрози. — Ні. Не говорили їй нічого. Навіщо дитині такі подробиці? – голос Ніни, сестри батька Наталі, був холодний, як лід, і такий спокійний, немов нічого й не сталося. — А як же тоді? Зникла мати, не дзвонить – не пише, і … Читати далі

– Мені довелося починати все з нуля, поступово збираючи себе по крихтах! – Так що, вдруге я на подібні граблі не полізу! Хочеш жити разом – житимемо. Не хочеш, тебе щось напружує – йди. Але свого кровного, на що я витратила багато сил, часу та грошей, я більше нікому і ніколи не віддам

Автор

– Не розумію, – Ігор помітно нервував, – з якого дива ти зібралася оформляти квартиру тільки на себе? – А на кого ще? – здивувалася Кіра. – На мене. Чи я тобі ніхто? Ми таки третій рік живемо разом. – Так, але ж ми не одружені. Хто дасть гарантію, що через місяць, чи через рік, … Читати далі

Аня повернулася з роботи, як раптом побачила свекруху, яка сиділа на кухні і плакала. – Тамаро Віталіївно, що сталося? – запитала Аня. – Ой, дитино, – заголосила вона, – пішов від мене мій Василь! – Як же так? – здивувалася Аня. – Сказав, що я йому набридла, – ще сильніше заплакала свекруха. І тут Аня побачила на кухні декілька сумок

Автор

Андрій і Юра були рідними братами з різницею у віці 7 років. Дорослі хлопці жили вдвох у трикімнатній квартирі, а їхня мати — по сусідству з вітчимом. Брати працювали, хоча зарплата була не великою, щоб відокремитися один від одного, та й мати не дозволяла поки що ділити житло. Прийшов час їм одружуватися і якось так … Читати далі