Романович

У суботу, рано вранці Валя з Сашком приїхали в село. У будинок, який залишився Валі від батьків. Жінка тихенько переступила поріг рідного дому. Акуратно заправлене ліжко, мереживні накидки на ошатних вишитих подушках. Здавалося, мама просто вийшла і зараз повернеться… Тільки пил видавав піврічну відсутність людини. На комоді лежала якась коробка з-під взуття. Валя відкрила коробку і ахнула

Автор

-Сашко, ти збираєшся в село? – якомога спокійніше запитала Валя у брата. -Ні, а що мені там робити? – буркнув Сашко. -Так будинок же ж зовсім розвалиться, якщо за ним не дивитися. -От ти й дивися за тим будинком, мені він не потрібен! – сказав чоловік. – Та й ніколи мені з тими старими речами … Читати далі

Валя повернулася в село з міста, і одразу помітила, що її батьки якось дивно поводяться. А її друг Сашко ходить якийсь радісний. – Ну, Сашко то таке, з ним все давно зрозуміло, – думала Валя. – А ось решта що? – У мене для тебе сюрприз, – раптом сказав Сашко, коли вони разом ішли до городу. – Заплющ очі. Валя засміялася, але послухалась. Вони пройшли ще пару кроків і зупинилися. – Ну ось! – сказав Сашко. – Подобається? Валя відкрила очі й ахнула

Автор

Валя була красунею. Бог дав їй і зовнішність, і розум, і скромність, чим батьки її пишалися найбільше. У селі, де вони жили, на околиці біля лісу, було тихо. Дві вулички зустрічалися біля краю невеликого ставка. Дівчина часто ходила туди помилуватися красою природи. Ще в шкільні роки з’явився у неї залицяльник – місцевий хлопчина Сашко. Він … Читати далі

Аліна мила вікна, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Подзвони до брата, і терміново їдьте до нас, – сказала мама і поклала слухавку. Вже наступного дня вони з братом стояли на порозі батьківської квартири. – Ну нарешті приїхали, – сказала мама. – Що за терміновість така? Ми були на роботі, – запитав син Олексій. Раптом Галина простягла сину та доньці якісь папірці. – Завтра всі збираємося за цією адресою, – сказала мама. Олексій та Аліна не розуміли, що відбувається

Автор

– Ну нарешті приїхали. Зачекалися на вас. Адже просила якнайшвидше, – сказала Галина Леонідівна дітям, що приїхали. – Мамо, що за терміновість така? Ми були на роботі, – запитав син. – Завтра всі збираємося за цією адресою, – мама простягнула синові та дочці заздалегідь приготовлений папірець. – І що там? – Запитав Олексій. – Синку, … Читати далі

За тридцять років нашого спільного життя під одним дахом Ольга Леонідівна вперше дозволила собі зі мною так розмовляти. Я не впізнавала свою тиху, інтелігентну і в усьому і завжди тактовну свекруху. Та не так тон, а сказане нею мене вразило. Вперше наше спільне, щасливе, життя з її сином я побачила під іншим кутом

Автор

За тридцять років нашого спільного життя під одним дахом Ольга Леонідівна вперше дозволила собі зі мною так розмовляти. Я не впізнавала свою тиху, інтелігентну і в усьому і завжди тактовну свекруху. Та не так тон, а сказане нею мене вразило. Вперше наше спільне, щасливе, життя з її сином я побачила під іншим кутом. Коли я … Читати далі

Аліна та Руслан вийшли з полового будинку. – Дякую, кохана за сина! – радісно сказав чоловік, тримаючи маленький пакуночок на руках.. Родичі та друзі почали вітати молодих батьків. – О, а ось і твоя мама приїхала, – сказала Аліна, помітивши, як до них наближається свекруха. – Таки змогла відпроситися з роботи, – додав Руслан. Ольга Іванівна рішуче підійшла до молодих батьків. – Руслане, не роби цього! – несподівано заявила вона. – Ти про що? – здивувався чоловік. – Не приймай цю дитину! Це не твій син! – додала мати. – Мамо, що ти таке кажеш? – Руслан здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається

Автор

Ольга Іванівна дивилася на обраницю сина, намагаючись чути слова Руслана, але нічого не виходило. – Ми з Аліною збираємося одружитися, тож скоро в тебе з’явиться одразу двоє онуків, – радісно розповідав Руслан. – А як давно ви знайомі? – намагалася усвідомити почуте Ольга. – Ми знайомі три місяці, – Руслан не зводив очей із коханою. … Читати далі

Мені вся ситуація не приносить задоволення, але, десь усередині, мене тішить почуття справедливості

Автор

Мені вся ситуація не приносить задоволення, але, десь усередині, мене тішить почуття справедливості. Мій брат зараз лежить у лікарні з переломами, які хоч і не є небезпечними для життя, але вимагають багато зусиль, щоб він став на ноги. Зусиль та грошових вливань. У мене є можливість допомогти, але я зовсім не збираюся цього робити, хоча … Читати далі

Із сестрою чоловіка в сім’ї всі носяться, як із тухлим яйцем

Автор

Із сестрою чоловіка в сім’ї всі носяться, як із тухлим яйцем. Ах, Віка зʼявилася на світ слабенькою, ах, Віка так намучилася, ах, з Вікою треба бути м’якше. Намучилась сестра ще в дитинстві, якого не пам’ятає, а те, що з нею потім поводилися, як із кришталевою квіткою, це вже проблеми свекрів. Розпестили дівчину настільки, що вона … Читати далі

Я завжди була татовою донечкою, мала з ним секрети і ми обоє не любили маму. А навіщо її любити, коли вона вічно нічим не вдоволена – то грошей нема, то я взуття порвала, вічно свариться, а далі хлюпає носом.

Автор

Ми з татом в такі моменти переглядалися і підморгували один одному. Навіть, коли я виросла і почала вже більше розуміти маму, я все одно її любила менше, ніж тата. Але та подія дала мені подивитися на мою родину зовсім з іншого боку, особливо на батька. Я якраз вчилася у випускному класі і мені не було … Читати далі

У мене двоє дітей, дві мої доньки вже створили свої сім’ї і живуть окремо. А ми з чоловіком залишилися самі в нашій трикімнатній квартирі. Тому я і вирішила забрати маму до себе. Але довший час вона на це не погоджувалася, казала, що нізащо не залишить свій дім. Та нещодавно мамі таки довелося переїхати до мене

Автор

– Я не можу щодня до тебе приїжджати, у мене робота, – пояснюю я своїй літній мамі. – Тому потрібно переїжджати. Моїй мамі 76 років. Донедавна вона чудово справлялася з усім господарством, хоч і жила сама. У мами є гарний будиночок в селі, є город, господарка. Вона все це дуже любила, тому їй і не … Читати далі

Одного дня мама просто не повернулася. Вона просто не прийшла ввечері додому та й все

Автор

Сталося це, коли мені було 11 років, а молодшому братові 10. Я, будучи дитиною, не розуміла і просто не могла через вік знати деякі речі. Для мене в нас була щаслива сім’я, все як має бути, люблячі тато, мама, бабусі дідусі. Я і тоді, і зараз не можу зрозуміти, чому все так сталося. Одного дня … Читати далі