Романович

Я завжди була татовою донечкою, мала з ним секрети і ми обоє не любили маму. А навіщо її любити, коли вона вічно нічим не вдоволена – то грошей нема, то я взуття порвала, вічно свариться, а далі хлюпає носом.

Автор

Ми з татом в такі моменти переглядалися і підморгували один одному. Навіть, коли я виросла і почала вже більше розуміти маму, я все одно її любила менше, ніж тата. Але та подія дала мені подивитися на мою родину зовсім з іншого боку, особливо на батька. Я якраз вчилася у випускному класі і мені не було … Читати далі

У мене двоє дітей, дві мої доньки вже створили свої сім’ї і живуть окремо. А ми з чоловіком залишилися самі в нашій трикімнатній квартирі. Тому я і вирішила забрати маму до себе. Але довший час вона на це не погоджувалася, казала, що нізащо не залишить свій дім. Та нещодавно мамі таки довелося переїхати до мене

Автор

– Я не можу щодня до тебе приїжджати, у мене робота, – пояснюю я своїй літній мамі. – Тому потрібно переїжджати. Моїй мамі 76 років. Донедавна вона чудово справлялася з усім господарством, хоч і жила сама. У мами є гарний будиночок в селі, є город, господарка. Вона все це дуже любила, тому їй і не … Читати далі

Одного дня мама просто не повернулася. Вона просто не прийшла ввечері додому та й все

Автор

Сталося це, коли мені було 11 років, а молодшому братові 10. Я, будучи дитиною, не розуміла і просто не могла через вік знати деякі речі. Для мене в нас була щаслива сім’я, все як має бути, люблячі тато, мама, бабусі дідусі. Я і тоді, і зараз не можу зрозуміти, чому все так сталося. Одного дня … Читати далі

За кордон я поїхала всього 5 років тому, і за цей час я ще вдома не була. Я не встигла виробити документи, і лише тепер, коли отримала пермессо, стала планувати поїздку додому, бо вже дуже скучила і за чоловіком, і за сином. – Ніхто без попередження додому не їде. Валентино, зателефонуй чоловікові, і скажи, нехай разом з сином тебе зустрічають, – радили мені жінки-заробітчанки. І якби я їх тоді послухала, то все могло б бути зовсім по-іншому, а тепер я просто не знаю, що мені робити

Автор

– Ніхто без попередження додому не їде. Валентино, зателефонуй чоловікові, і скажи, нехай разом з сином тебе зустрічають, – радили мені жінки-заробітчанки. І якби я їх тоді послухала, то все могло б бути зовсім по-іншому, а тепер я просто не знаю, що мені робити. За кордон я поїхала всього 5 років тому, і за цей … Читати далі

Довго мене носили по селі, що я таке з чоловіком учинила, але я не мала сили більше чути поговір за спиною, тому те, що я зробила, то найменше з того, що хотіла. Чи сумувала я за дітьми – аякже, але ні за чим не шкодую.

Автор

Ми з Олегом познайомилися в профтехучилищі, я сирота, тому дуже хотіла аби у мене була родина, чоловік і багато дітей. Олег запевняв мене, що він так само хоче створити родину і ми одружилися на другому курсі. Його сім’я мене прийняла нормально, може, вони хотіли якусь багачку, але ніколи мені не відмовили в допомозі. Я так … Читати далі

Мені мама в Італію зателефонувала обурена. Вчора моя донька прийшла до неї на позички, бо вже немає на хліб: “Ти на грошах спиш. а дитина з простягнутою рукою йде? Чи так я тебе виховувала?”. Однак. я нічого не стала пояснювати, де вона зрозуміє, що те лиш на благо моїй дитині

Автор

Мені мама в Італію зателефонувала обурена. Вчора моя донька прийшла до неї на позички, бо вже немає на хліб: “Ти на грошах спиш. а дитина з простягнутою рукою йде? Чи так я тебе виховувала?”. Однак. я нічого не стала пояснювати, де вона зрозуміє, що те лиш на благо моїй дитині. Я їхала за кордон, бо … Читати далі

Ми жили у щасливому шлюбі, поки я не познайомилася з його мамою, та трьома старшими сестрами. Ось уявіть собі, що у вас погані стосунки зі свекрухою. А в мене таких свекрух четверо одразу

Автор

Я сиділа біля багаття зі слізьми на очах. Недаремно кажуть, завжди можна дивитися на вогонь, воду та на те, як тебе виганяє чоловік із дому. У 25 років я вийшла заміж, як мені здавалося, за гарного, розумного, уважного чоловіка. Ми жили у щасливому шлюбі, поки я не познайомилася з його мамою, та трьома старшими сестрами. … Читати далі

– Діду, я одружуюся, – радісно вигукнув Сашко, зайшовши в будинок. – А ​​що за наречена. Із наших? – запитав Михайло. – З райцентру. Оленою звуть, – усміхнувся внук. – А батьки хто? Може, я знаю, – продовжував дід. – Бондареко, її пізвище, – відповів Сашко. – Бондаренко… – Михайло задумався, наче згадав щось. – А як батька твоєї Олени звати? – Павло Миколайович. А що? – здивувався Сашко. Михайло змінився на обличчі, промимрив ім’я і застиг. – Все збігається, – тільки й промовив він

Автор

– Діду, у мене новина, і ти першим дізнаєшся: одружуся я, – Сашко застав вдома тільки діда і першому похвалився про весілля. Він стояв у кремовій сорочці, засмаглий, легкий вітер трохи тріпав його волосся, схоже за кольором на стиглу пшеницю. У діда Михайла в молодості був такий самий колір волосся. Михайло відклав ручну пилку, поруч … Читати далі

Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. – Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! – Ну, привіт, – сказала вона. – Петре, ходи сюди! – гукнула Тетяна чоловіка. – Ігорчик наш наречену привіз. Іди знайомитись. Петро вийшов у домашній піжамі. Він побачив Жанну і відкрив рота від здивування

Автор

Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. -Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! Коли син два дні тому повідомив про свій приїзд і ще й не один, Тетяна дуже зраділа. Хлопцю вже під тридцять, пора і сім’ю заводити. … Читати далі

Нарешті, на початку червня я таки приїхала додому. Я усього могла сподіватися, але лише не того, що побачила. Коли я під’їхала до своїх воріт, то спочатку подумала, що я щось переплутала – замість моєї старої хати стояв не дуже великий, але дуже красивий будиночок. Бачу, донька мене на подвір’ї зустрічає. – Подобається, мамо? – питає і посміхається. А у мене сльози на очі набігли, я слова не можу сказати, так мені дух перехопило від несподіванки

Автор

– Мамо, зараз не приїжджай, давай почекаємо до червня, – відговорювала мене донька, коли я сказала, що хочу на Великдень додому приїхати. Я тоді неабияк засмутилася, бо зрозуміла, що донька просто відтягує мій приїзд. “Не хочуть молоді з батьками жити…”, – подумала я тоді собі. За кордон три роки тому я їхала з великою неохотою. … Читати далі