Романович

Я сиділа, слухала свою майбутню свекруху і поглядала на свого нареченого. Скільки ми зустрічались? Здається років із десять. Цікаво стало, ось ця ідея їм у голову прийшла нещодавно, чи вони чекали, доки я все зроблю, аби от таке втнути? — Мариночко, – зранку сказав Валерій, – Я зовсім забув але ми із мамою запрошуємо тебе … Читати далі

– Якщо хочеш – розлучайся, тримати не буду. От тільки ти нічого не отримаєш, так що сама вирішуй, – заявив мені чоловік. Я дізналася про те, що він мені зрадив, а він зрадів навіть, бо тепер без проблем міг піти до своєї нової пасії. Мені було так прикро, як ніколи, хоч в житті я зазнала … Читати далі

Рік тому ми винайняли з чоловіком квартиру, а до цього жили з моїм татом. У тата з’явилася жінка, наш будинок ще добудовували, тому ми пішли на орендовану. Своїх меблів та побутової техніки у нас майже не було, самі все докупили на різних барахолках. Батьки Антона якраз поміняли пральну машину. Машинка робоча, але подекуди поржавіла. Антон … Читати далі

— Доброго дня, тут Олексій живе?— Так… А ви з якого питання?— Ви його мама?— Я?! Дружина! Дівчино, ви що хотіли?— Він зараз у лікарні, і я не знаю про його стан, мені нічого не кажуть – не належить. Тільки родичам. – верхня губа незнайомки затремтіла. – Можна мені увійти. — Ну проходь. Не розумію, а … Читати далі

— А що із домом робитимемо, – запитую я у сестри і вже й дихнути лячно, бо від її відповіді залежить так багато. Я продавати його не хотіла, а утримувати не могла б. Та й половину за нього сестрі виплатити, де кошти узяти? Аня підвела свої заплакані очі і протягнула здивовано: “Продавати?”. Коли мама їхала … Читати далі

“Он який будинок великий. Разом веселіше” – заспокоював мене чоловік після новини про те, що він забирає свою маму жити до нас. Я й собі зраділа, бо й справді у такому великому будинку потрібна була допомога. Та й поратись на кухні я не любила, тож з радістю віддала б ту “святу” жіночу місію свекрусі. Валентина … Читати далі

“Обирай з ким залишишся”, – сказав батько того дня. Мама ледь із ліжка підвелась і все просила мене піти із татом, бо у тій родині мені буде краще. “Ну то залишайся тут” – обвів поглядом нашу квартиру з явною зверхністю, – “Ще тричі згадаєш моє добро, та пізно буде”. Для мене малої тато був завжди … Читати далі

Лариса Петрівна дуже засмутилася, коли син переїхав назад до неї у квартиру. -Валерію, а що трапилося? – тривожно запитала вона, коли він оголосив їй про те, що з Катею, його дівчиною, вони розійшлися. -Ой, навіть не питай, мамо… Не хочу про це й говорити, – махнув рукою син. Катя Ларисі Петрівні подобалася. То була перша … Читати далі

Вони таємно від батьків взяли паспорти та подали заяви до ЗАГСу. Їх особливо не хвилювало, чи будуть батьки згодні чи ні. Погодяться, куди подінуться? Їм просто хотілося швидше. – І так, Світлано, першу частину плану виконано. Ідемо знайомитися з батьками. Спершу з моєю мамою. – Ой, Дмитре, переживаю, щось я! – Я ж тобі казав, … Читати далі

-Ну, чому мені завжди так не щастить? Ні, мамо, ти тільки не ображайся, я вас з татом дуже люблю. Ти скажеш, що знову… А що робити?! Не знаю навіть, як тобі сказати, ну є ж у тебе заощадження. Ні, мамо, я ваші прибутки не рахую, ну ти що. Але ти просто сама казала, що до … Читати далі