Романович

Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, то йди, тримати не буду, – кажу. – Але хоч поясни, що сталося. – Та, власне, нічого і не сталося… Просто я тебе перестав любити, – вже не так бадьоро сказав чоловік. – А кого почав любити? У тебе хтось є? – питаю. Сама не знаю, навіщо я це спитала, адже я ніколи не підозрювала свого чоловіка у зрадах

Автор

– Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, то йди, тримати не буду, – кажу. – Але хоч поясни, що сталося. – Та, власне, нічого і не сталося… Просто я тебе перестав любити, … Читати далі

Антоніна поспішала додому. Їй треба й вечерю приготувати, і в хаті прибрати, і з дітьми посидіти. Жінка проходила повз церкву, як раптом побачила, що звідти виходить її сусідка Ольга. Про Ольгу у них у дворі, чого тільки не говорили. І що гуляща, і одиначка, і що до чужих чоловіків ласа… – І чого це вона до церкви прийшла? – подумала Антоніна. – Давайте допоможу, – наздогнала її Ольга і раптом взяла з рук Антоніни важку сумку з продуктами. Антоніна оторопіла від несподіванки. Вона придивилася й помітила в руці в Ольги якусь дивну річ

Автор

Антоніна поспішала додому, їй треба й вечерю приготувати, і прибрати, і з дітьми поспілкуватися. Потім чоловік з роботи прийде, теж уваги вимагатиме. Ну велика родина, куди ж від цього клопоту подінешся. Жінка проходила повз церкву, куди вона майже не заглядала, хіба що з подругою іноді. Але тут побачила, що з храму Ольга виходить, сусідка, про … Читати далі

Оксана готувала сніданок, коли на кухню зайшов її чоловік Максим. – Оксаночко, я зʼїжджу на дачу, там треба дах підлатати, – заявив він. – А коли ж ти приїдеш? – здивувалась дружина. – Буду завтра! Все, бувай кохана! Максим взяв деякі інструменти і вийшов з квартири. Оксана цілий день була вдома, а під вечір їй стало нудно. – Зʼїжджу-но я до Максима, – подумала вона. – Може допоможу чимось. Через годину Оксана підходила до їхньої дачної хатини. Вона відкрила хвіртку і раптом почула, що з хати лунає гучна музика. Оксана відкрила двері, зайшла всередину й ахнула

Автор

Максим стояв у коридорі перед дзеркалом і планував серйозну розмову з дружиною. Поруч із ним стояв його двадцятип’ятирічний син Степан, який уважно стежив за батьком. Коли щось Степану не подобалося, він поправляв батька і радив йому, як краще все зробити. -Давай, тату, ще раз, стомлено сказав Степан. – Тільки налаштуйся. Дві години вже працюємо, а … Читати далі

Ірина закривала мариновані гриби, як раптом подзвонили у двері. На порозі стояла свекруха. – Здрастуйте. Проходьте, – запросила Іра. – Що це ти надумала? – прямо з порога почала Марія Романівна. – Ви про що? – незрозуміла Ірина. – Не прикидайся. Ти знаєш про що я! – повторила Марія Романівна. – Доречі. Забула вас привітати. З онучкою вас, – раптом додала невістка. – Ти про що? Ти що народила? – здивувалася свекруха. – Ні, не я, – єхидно сказала Ірина. Марія Романівна здивовано дивилася на невістку, нічого не розуміючи

Автор

– Ти добре подумала, Іро? У вас діти. У них перехідний вік, – спробувала відмовити Ірину мама. – Мамо, у них майже завжди вік перехідний. Мені, що чекати доки вони не одружуються, заміж не вийдуть? – відмахнулася дочка. – Ну і як ти їм поясниш? – запитала Галина Вікторівна. – А вони все знають. Зараз … Читати далі

Порозвозивши дітей в школу і садочок, Зоряна набрала свекруху і попросила, щоб та пішла з нею по магазинах. – Мамо, мені тут на осінь треба дещо прикупити, допоможете мені вибрати? Маєте час походити зі мною по торговому центрі? – Добре, донечко, але не довго, бо мені ж ще треба гостину готувати, – каже Валентина Петрівна. І хоч якою б вона зайнятою не була, та невістці вона не відмовить, у неї ж мами немає, нема з ким порадитися, а якщо Господь вже привів її в їхню родину, то Валентина вирішила, що стане для неї не свекрухою, а мамою

Автор

– Зоряно, забув тобі сказати, нас мама в гості запросила. В суботу у неї день народження, так що придумай щось, як її привітати. Ну все, я побіг, поспішаю, – Олег поцілував дружину і пішов на роботу. Зоряна допила свою каву, діти ще спали, але потрібно було старшого відвести в школу, він уже першокласник, а молодшого … Читати далі

– Будинок він захотів! Рік носа не казав, чекав, коли батько богові душу віддасть, палець об палець тут не вдарив, а тепер дім йому потрібен! – Ні будинку, ні саду, ні п’яді землі тобі тут не обломиться

Автор

– Ох ти, скільки вас! – Степан Ілліч розкинув руки, ніби бажаючи обійняти всіх одразу. – Та ось, батьку, вирішили на вихідні до тебе приїхати, – син, Андрій, висаджував з машини своїх дітей, Лілю та Антона, та сина друзів, який їхав своєю машиною слідом за ними, Ромку. Дружина, Настя, випурхнула з інших дверей. – Здрастуйте, … Читати далі

Олена вийшла з ванної кімнати, закрутила рушником волосся й пішла поставити чайник. Вдома вона була сама. Олена зайшла на кухню й застигла на порозі! На столі стояла хлібниця з нарізаним хлібом, у мийці лежала брудна тарілка й ложка з виделкою, а на плиті стояла каструля! Олена підійшла, доторкнулася – ще тепла… Раптом вона почула звук телевізора, який хтось увімкнув. – О, Господи, – прошепотіла дівчина. – Тут хтось є… Олена побігла у ванну і тільки й встигла накинути халат, як у двері хтось постукав. Олена аж застигла від несподіванки

Автор

Нарешті закінчився робочий тиждень. Вечір п’ятниці, як маленьке свято, а попереду вихідні, які мали бути чудовими! Оленка потяглася – засиділася на роботі. Всі вже пішли, пора і їй додому. Вона вимкнула комп’ютер, перевзулася і тільки взялася за сумочку, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Оленка глянула на екран. Це була власниця квартири, яку вона орендувала – … Читати далі

Родина родиною, а гроші грошима, – пояснюю я своєму чоловікові. – До чого тут твоя сестра? Хіба вона нам хоч чимось допомогла за 35 років нашого сімейного життя? Микола просив у мене, щоб я позичила його сестрі 4 тисячі євро. Гроші у мене були, я з заробітків з Греції лише нещодавно повернулася, звичайно, що не з пустими руками. Його родичам там на щось не вистачає 4 тисячі євро, і мій чоловік просить, щоб я позичила, адже за його словами вони у нас і так просто так лежать, а ми могли б зараз родичці допомогти. Нічого давати зовиці я не хочу, я собі ці гроші заробила, нехай мені лежать. Звідки вона їх потім віддавати збирається

Автор

– Родина родиною, а гроші грошима, – пояснюю я своєму чоловікові. – До чого тут твоя сестра? Хіба вона нам хоч чимось допомогла за 35 років нашого сімейного життя? Микола просив у мене, щоб я позичила його сестрі 4 тисячі євро. Гроші у мене були, я з заробітків з Греції лише нещодавно повернулася, звичайно, що … Читати далі

Оля прокинулася рано, приготувала сніданок, провела чоловіка на роботу. – Потрібно по продукти з’їздити, – подумала жінка, одягнулася, і поїхала у торговий центр. Після покупки продуктів, жінка захотіла купити собі якесь вбрання. Зайшла в один з магазинів, вибрала красиву сукню і зайшла в примірочну. Раптом Оля, почула дивні голоси з сусідньої кабінки. Жінка прислухалася і застигла від несподіванки. – Невже це правда? – тільки й подумала вона

Автор

Було пізно. Оля, вклавши дітей спати, пішла на кухню. Закип’ятила води в чайнику, налила собі чаю і вмостилася за стіл. Чоловіка Івана все ще не було – в останні тижні він мав багато роботи, доводилося затримуватися. Дружині було шкода його, вона намагалася вберегти чоловіка від домашніх турбот, оточити його турботою і ласкою. У їхній сім’ї … Читати далі

Марія приїхала додому ввечері. Біля під’їзду вона глянула – а у вікнах її квартири світла немає! Жінка дуже запереживала й швидко помчала в підʼїзд. Марія підійшла до дверей квартири, тихенько відчинила своїми ключами два замки і зайшла всередину. Тихо вдома… Не чути її Миколи… – О, Господи, невже з ним щось сталося? – подумала вона. Марія увімкнула в коридорі світло й зайшла у вітальню. Вона глянула на диван і аж присіла від побаченого

Автор

-Дітей виховали, і як тільки вона вийшла на пенсію, то одразу і втекла від мене, уявляєш?! – скаржився сивий чоловік у капелюсі своєму партнеру по грі в шахи. Осінь тільки-но почала розкидати своє золоте листя у дворі. Погода стояла чудова. Дихалося легко й вільно. Так уже повелося, що влітку пенсіонери проводили весь час у парку … Читати далі