Романович

Ігор прийшов додому раніше. Його дружина Люба в червоному халатику метушилася по квартирі й складала свої речі у велику рожеву валізу! Ігор аж рота розкрив від здивування. – Невже це й справді відбувається зі мною?! – подумав він. Ігор підійшов до Люби й обійняв її. – Ну пожартували і досить, – сказав чоловік. Ігор думав що Люба поступиться. Вона всі п’ять років йому поступалася. А так дружина і повинна поводитись! Чоловік в домі головний! Але Люба раптом різко відсторонилася від нього! Ігор так і застиг від несподіванки

Автор

Ігор аж почервонів! Може він не дочув? Це його Люба говорила? -Ігоре, я вирішила, що нам треба розлучитися, ввечері я зайду за речами, – повторила Люба, розвернулася й пішла. Вона вирішила його покинути? Та яке вона має право чоловіка кидати, що вона про себе таке надумала! Як вона могла так повестися з тим, що було … Читати далі

Поліна сиділа у себе на роботі й пила каву, як раптом у двері постукали. На порозі зʼявився її знайомий Сергій, з яким вони не бачились кілька років! В руках у нього був букет бордових троянд і якийсь пакет. – А Поліну Аркадіївну… – почав він, глянув на Поліну і застиг на півслові. – Ти?! Цього не може бути… Він якусь мить помовчав, а потім сказав: – Я зайшов сказати спасибі… Сергій якось дивно посміхнувся і простяг їй букет. Він просто не вірив своїм очам

Автор

Поліна вийшла з під’їзду. Біля входу на неї чекала новенька червона машина – її перше авто, про яке вона довго мріяла і яким дуже пишалася. Вона відчинила дверцята і підняла очі на вікна квартири. Як Поліна й очікувала, мама посміхалася і махала їй рукою. Поліна теж помахала у відповідь і сіла за кермо. Вона не … Читати далі

Віктор прокинувся рано, поснідав, і почав збиратися на роботу. Раптом пролунав дзвінок телефону. Дзвонила сестра Неля. – Привіт, Вітя. Ти зміг би сьогодні, на могилку до мами з’їздити? Там майстрі приїдуть, квітник ставити, – попросила сестра. – Добре. Заїду на роботу, скажу, що мене не буде. І поїду, – сказав він. За дві години, Віктор вже був на цвинтарі, підійшов до могилки матері, поглянув на пам’ятник і застиг. – Що це таке? – тільки й вигукнув він

Автор

Сестра Неля продовжувала метушитися, приводила до будинку лікарів, просила хоч якось допомогти, але мама йшла на очах. Старість, що тут поробиш. Неля крадькома, аби Віктор не побачив, молилася в куточку маминої кімнати. -Досить, Нелю, – морщився Віктор Данилович, матері під дев’яносто вже, всі ми там будемо. І ніхто не має влади над цим. І нічого … Читати далі

Тамара цілий день поралася на кухні. По всій квартирі розносилися смачні аромати свіжої випічки. – Мамо, привіт! Я вдома! – почувся з коридору голос її синочка Володі. – Привіт, – гукнула Тамара. – Ходімо, не переживай… – прошепотів комусь син. Тамара зрозуміла, що він не сам. Вона швидко витерла руки і визирнула в коридор. – Мамо, це Катя… – сказав хлопчик. – А це моя мама, Тамара Ігорівна, можна просто тітка Тома. – Мамо, цей… – продовжив Володя. – Ми з Катею… Вирішили одружитися! Тамара застигла з чашкою в руках. Вона не вірила своїм вухам

Автор

Тамара цілий день поралася на кухні. По всій квартирі розносилися смачні аромати свіжої випічки. -Ма-а-мо! Привіт! Я вдома! – раптом почулося з коридору голос її синочка Володі. -Привіт, Володю, – гукнула Тамара. -Ходімо, ходімо, не переживай… – з коридору чувся шепіт сина. Тамара зрозуміла, що син не сам. Вона швидко витерла руки і визирнула в … Читати далі

Витрачати такі шалені гроші на ресторан? Геть не мудро! – заявила мені донька, коли я її запросила в ресторан на свій ювілей. – Невістка її підтримала: – Ви б краще нам з Олегом ці гроші дали, ви ж добре знаєте, що нам ще кілька років кредит виплачувати. – 25 гостей! Та це ж весілля невелике. Що ти собі лише думаєш, в такий важкий час грошима розкидатися, святкування якісь влаштовувати, – продовжувала мене картати донька. – Гроші твої? Твої. Ти їх у когось просила? Ні. Ти щось комусь винна? Теж ні. Ірино, кажу тобі, ти варта, щоб такий красивий ювілей хоч раз в житті відсвяткувати! Не кожного разу життя виставляє дві п’ятірки нам, – моя рідна сестра переконує мене в тому, що я маю по-людськи відсвяткувати свій ювілей

Автор

– Витрачати такі шалені гроші на ресторан? Геть не мудро! – заявила мені донька, коли я її запросила в ресторан на свій ювілей. – Здивувала ти нас мамо. Ми недавно донечці 5 років святкували, вдома чудово посиділи, і не пнулися з ресторанами ніякими. Невістка її підтримала: – Ви б краще нам з Олегом ці гроші … Читати далі

Кілька місяців тому я з чоловіком повернулася з-за кордону, де ми були кілька років. Ми поїхали разом, бо хотіли собі на квартиру заробити. Нам це вдалося, удвох справа просувалася вдвічі швидше. Ми приїхали, купили трикімнатну квартиру, вже ремонт зробили, і обставляємо її. Гарно у нас все вийшло, затишно дуже, та й модно, сучасно. Одним словом, я дуже задоволена. Але в мене таке враження, що чогось важливого не вистачало. Я довго не могла зрозуміти чого саме, поки до мене в гості не прийшла моя подруга

Автор

Кілька місяців тому я з чоловіком повернулася з-за кордону, де ми були кілька років. Ми поїхали разом, бо хотіли собі на квартиру заробити. Нам це вдалося, удвох справа просувалася вдвічі швидше. Ми приїхали, купили трикімнатну квартиру, вже ремонт зробили, і обставляємо її. Гарно у нас все вийшло, затишно дуже, та й модно, сучасно. Одним словом, … Читати далі

Чого ти так поспішаєш, ще встигнеш приїхати, – сказала мені донька по телефону, коли я їй повідомила, що додому хочу. – Ти ж в Італії, в Римі, і літо надворі, так що відпочивай, – каже мені Соломія. Настанови доньки мене дещо засмутили, адже я три роки додому не приїжджала, скучила за ними, а вона все відтерміновувала мій приїзд, весною казала – приїдеш літом, а влітку вже відтягнула до осені. Я все розумію, діти не хочуть з батьками жити. Тому Соломія і хотіла, щоб я подовше залишалася в Італії, не хотіла, щоб я їй заважала

Автор

– Чого ти так поспішаєш, ще встигнеш приїхати, – сказала мені донька по телефону, коли я їй повідомила, що додому хочу. – Ти ж в Італії, в Римі, і літо надворі, так що відпочивай, – каже мені Соломія. Настанови доньки мене дещо засмутили, адже я три роки додому не приїжджала, скучила за ними, а вона … Читати далі

Розуміючи, що ситуація в родині стає напруженою, Оксана згадала прохання матері і вирішила діяти. – Василино, ходи в хату, допоможеш мені голубці заправити, бо вже підійшли на плиті, – раптом гукнула вона сестру. Василина ліниво піднялася з-за столу, і попрямувала на кухню. А Оксана, тим часом, вийшла на двір, і попросила брата дозбирати у відро горіхи, бо за три дні їх уже чимало нападало. – Збери, Павлику, щоб не пропадали. Продаш, будеш мати гроші, – каже. Ніхто і не зрозумів, що діяла Оксана згідно з проханням матері – за будь-яку ціну зберегти мир в родині

Автор

– Оксано, нам поговорити треба, – якось покликала мама свою середню доньку до себе на серйозну розмову. Марія відколи провела чоловіка у засвіти, зрозуміла, що таки поки був живий Михайло, то і порядок в родині був, батька не міг ослухатися навіть Павло, який був вічним бунтарем. Вони з чоловіком трьох дітей народили і виростили. Жили … Читати далі

Не думала я, що в свої роки попаду в таку ситуацію, та мені аж ноги тряслися, коли я йшла до сусіда, язик прилип до піднебіння – слова не можу сказати, а все перед очима ті фільми з дев’яностих, хто таке перед своїми вікнами захоче побачити?

Автор

Я живу з мамою на першому поверсі, мама вже пенсіонерка, у неї завжди під вікнами ціла клумба, все цвіте від ранньої весни до пізньої осені. Я самотня, не трапилося у мене міцної родини, як і дітей. Чомусь так Бог дав, а я й змирилася, бо маму хто буде доглядати? А так обоє собі тихо та … Читати далі

Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. Пояснити їй хоч щось я не змогла, бо вона слухати не хотіла. Образилася дуже за те, що її дитині довелося викласти півтори тисячі гривень за готельний номер. – Не пробачу я тобі цього ніколи. До мене більше не приїжджайте, – випалила і поставила слухавку

Автор

– Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. Пояснити їй хоч щось я не змогла, бо вона слухати не хотіла. Образилася дуже за те, що її дитині довелося викласти півтори тисячі гривень за … Читати далі