Романович

Як можна було прийти на ювілей з тисячею гривень? – обурювалася моя сваха, розпинаючись перед своїми родичами, і думаючи, що я їх не чую. – А ти добре дивилася? Може там ще які євро є? – Якби не так. Немає там нічого. Просто тисячу гривень. Як на сміх. Теж мені заробітчанка. Я швиденько повернулася за стіл і зробила вигляд, що нічого не почула. Та мені так прикро стало, що я майже відразу сказала, що у мене розболілася голова і я їду додому

Автор

– Як можна було прийти на ювілей з тисячею гривень? – обурювалася моя сваха, розпинаючись перед своїми родичами, і думаючи, що я їх не чую. – А ти добре дивилася? Може там ще які євро є? – Якби не так. Немає там нічого. Просто тисячу гривень. Як на сміх. Теж мені заробітчанка. Я швиденько повернулася … Читати далі

Мама твоя, отже і тобі жити з нею, – заявила мені донька. – Поки ти в Італії собі жила, я доглядала бабусю, а тепер, коли ти повернулася, це вже твій клопіт. Додому я приїхала всього два тижні тому. А до того я була в Італії 22 роки. Поїхала я туди від безвиході, але за словами доньки так виглядає, що я туди відпочивати подалася. Зараз Зоряна, моя донька, злиться на мене через те, що я купила квартиру, і планую в ній сама жити. А донька хоче, щоб це житло я віддала їй

Автор

– Мама твоя, отже і тобі жити з нею, – заявила мені донька. – Поки ти в Італії собі жила, я доглядала бабусю, а тепер, коли ти повернулася, це вже твій клопіт. Додому я приїхала всього два тижні тому. А до того я була в Італії 22 роки. Поїхала я туди від безвиході, але за … Читати далі

Христино, навіщо тобі стільки ковбаси? – питає чоловік у дружини, яка у свій продуктовий візочок поставила кілька видів не дешевої ковбаси. – Що ти задумала? Дружина лише посміхнулася, і сказала, що він зрозуміє пізніше, тому поки-що нехай просто довіриться їй. Максим, який знав, що Христина, якщо вже щось задумала, то від свого не відступиться, попрямував за нею вслід. Вони набрали повний кошик продуктів і пішли на касу

Автор

– Христино, навіщо тобі стільки ковбаси? – питає чоловік у дружини, яка у свій продуктовий візочок поставила кілька видів не дешевої ковбаси. – Що ти задумала? Дружина лише посміхнулася, і сказала, що він зрозуміє пізніше, тому поки-що нехай просто довіриться їй. Максим, який знав, що Христина, якщо вже щось задумала, то від свого не відступиться, … Читати далі

Катрусе, ти? Оце так зустріч! – Олег підійшов до сусіднього столика в кафе, щоб привітатися з жінкою, з якою вони не бачилися майже 20 років. – Тепер я Катерина Іванівна. І не розумію, чому ти так радієш нашій зустрічі, після всього, що ти зробив? – спокійно допиваючи свою каву, відповіла Катерина. – Катрусю, облиш, це ж коли було? Я і справді дуже радий тебе бачити! Не дочекавшись запрошення, Олег підсів за столик до молодої жінки, і з цього моменту почалася друга серія їхніх стосунків

Автор

– Катрусе, ти? Оце так зустріч! – Олег підійшов до сусіднього столика в кафе, щоб привітатися з жінкою, з якою вони не бачилися майже 20 років. – Тепер я Катерина Іванівна. І не розумію, чому ти так радієш нашій зустрічі, після всього, що ти зробив? – спокійно допиваючи свою каву, відповіла Катерина. – Катрусю, облиш, … Читати далі

Ганна приїхала до доньки, натиснула на дзвінок. – Мамо, ну навіщо ти нам стільки привезла? – здивувалася Оксана, побачивши на порозі маму з двома важкими пакетами у руках. – Та ось, вирішила гостинців привезти, – відповіла Ганна. Жінки зайшли на кухню. – Ти сідай, а я зараз Світланку покличу, – сказала Оксана і пішла в кімнату доньки. Ганна Юріївна вирішила зайти у ванну, помити руки. Вийшла в коридор і почула розмову доньки з внучкою, говорили явно про неї. Ганна прислухалася і застигла на місці

Автор

Ганна Юріївна сіла на лавку. Важкі сумки стояли поруч. Доньці привезла гостинців зі свого городу. А як же по іншому? Що вони тут у місті їдять? Дочка не готує, купує заморожене або напівфабрикати. Вона зітхнула. Гаряче. Півдня у дорозі, сумки втомили руки. Ніхто її не зустрів, та вона й не чекала. Напередодні зателефонувала Оксані, сказала, … Читати далі

У Алли скоро День народження. Жінка вирішила зробити собі подарунок. – Зайду до Олі, підберу якийсь браслетик, – подумала Алла і попрямувала до ювелірки, у якій працювала її подруга. Підібрали браслет, Оля красиво все запакувала, і Алла поклала пакетик собі у сумку. – Дякую, – жінка попрощалася з подругою і вийшла з магазину. Алла була майже на вулиці, як раптом почула, що хтось гукає її. Вона обернулася, побачила якусь жінку, придивилася і застигла на місці. – Цього не може бути, – тільки й сказала вона 

Автор

У Алли незабаром День народження. Вона сиділа, дивлячись у вікно, і байдуже розглядала перехожих, що снували туди-сюди. І кожен дратував. Здавалося, всі вони раді цьому довгоочікуваному літу, сонцю, будують плани, і тільки в неї жодних планів не було. – Усі відпочивають. Окрім мене… Настрою – немає, тільки рутина-рутина-рутина! День у день те саме: нескінченні потоки … Читати далі

Через тиждень мені зателефонувала Світлана, і сказала, що хоче приїхати до мене в гості. Коли я доньці сказала, що у нас гості будуть, вона так забігалася, заметушилася, каже, треба людину гарно прийняти. Світлана до мене приїхала і очам не повірила, що всього за три роки зять з дочкою таку красу навели. А коли ми ще за столом душевно посиділи, подруга мені зізналася, що не вірила, що такі добрі діти бувають. – Я коли додому приїжджаю, в мене діти все до останнього євро забирають, – зізналася мені Світлана. – От лише користі від цього мало, бо за 20 років будинок я так і не збудувала, – зітхнула вона. Під кінець вечора Світлана віддала мені ті 5 тисяч євро, які я їй зичила, чим вона мене ще більше здивувала

Автор

– Тамаро, позич мені 5 тисяч євро, – каже мені моя подруга Світлана, яка зі мною разом в Італії працює, і з якою ми вже встигли неабияк здружитися за ці 4 роки, що я тут. На чужині ми всі стаємо ближчими одне до одного, тож Світлана мені стала сестрою, якої в мене не було. Я … Читати далі

Віра відчинила шафу у своїй кімнаті і почала вибирати одяг. Одягла чорну пряму спідницю та чорний светр. – Куди це ти вбралася? – До кімнати зайшла мама. – На поминки чи що? – Ні, мамо, мене запросили на день народження, – сказала донька. – І хто запросив? – здивувалася мама. – Тобі краще присісти, – раптом сказала Віра. Мама здивовано дивилася на доньку, нічого не розуміючи

Автор

Віра стояла перед дзеркалом у коридорі і невдоволено і прискіпливо розглядала себе. Нічого цікавого. Звичайна дівчина. Так, фігура струнка у її тридцять п’ять, ні грама зайвого. Волосся русяве, трохи кучеряве, не густе. Але при неяскравому світлі коридору здається тьмяно-сірими. Мама економила електроенергію та вкручувала слабкі лампочки. Віра завязала волосся в хвіст, розтягла тонкі губи в … Читати далі

Валя прокинулася рано, і вирішила пиріг спекти з баклажанами та куркою. Взялася, а борошна немає. – Треба в магазин швидко зїздити, – подумала жінка, одягнулася, взяла ключі від машини Ігоря, і вийшла з квартири. Завела машину, щоб прогрілася, а сама в цей час вирішила протерти вікно. Полізла в бардачок, у чоловіка там ганчірка лежить. Раптом щось випало на підлогу. Валя глянула і застигла на місці. – І як це розуміти? – тільки й подумала вона

Автор

Валентина нічого не могла з собою вдіяти. Вона немов шкірою відчувала, що чоловік їй зраджує. Вона переживала від невизначеності. Якось навіть наважилася відверто з ним поговорити. Запитала, так це чи ні, але він лише відповів: – Ти що? Ми вже десять років одружені! Яка коханка? Мені й тебе вистачає! Здавалося б, говорив Ігор чесно, щиро. … Читати далі

Таїсія повернулася додому з магазину. – Я вдома, – гукнула вона. В коридор вийшла свекруха, з маленькою Оксаною на руках. – Як там моя донечка не вередувала? – запитала жінка. – Ні, була слухняна, – усміхнулася свекруха. Таїса переодягнулася, і вирішила трохи навести порядок у кімнаті. Витерла пил, підмела і взялася мити післогу. Раптом під диваном вона помітила якийсь лист, написаний почерком чоловік. Таїса відкрила його, прочитала, і застигла на місці

Автор

Таїсія змахнула сльозу від спогадів, що набігли раптом звідкись. А винна у цьому донька Оксана, повідомила матері несподівану новину: – Мамо, радій, твоя донька нарешті заміж виходить, тож треба готуватися до весілля. Ми з Миколою подали заяву і за місяць гуляємо. – Доню, ти що жартуєш? І чому нарешті то? Ти думаєш, я сплю і … Читати далі