Романович

Олена прасувала одяг, коли в двері подзвонили. На порозі стояв свекор. – Здрастуйте, Леонід Вікторович! – усміхнулася вона. – А я ось вирішив зайти, глянути як ти тут, – пояснив свекор. – Проходьте. Зараз чайник поставлю, – запросила Олена. Жінка була дещо здивована. Необхідності у візиті свекра ніякої не було, то навіщо він тут? – Не метушись, Олено, присядь. Я прийшов тобі дещо розповісти. Краше щоб ти почула це від мене, – раптом сказав Леонід Вікторович. Олена насторожено дивилася на свекра, нічого не розуміючи

Автор

Місто заливало холодним осіннім дощем. Саме шум дощу по сусідньому даху і висмикнув Олену зі сну. Надворі темно, хоча на годиннику майже сім. Вона дивилася у вікно, лежачи на ліжку. Через велику зливу не було видно вулиці, тільки темні розмиті постаті будинків та дерев. Як відправляти дитину до школи за такої погоди? Може не будити? … Читати далі

Коли Дмитро привіз додому Олю з немовлям, Антоніна Павлівна навіть не вийшла зі своєї кімнати

Автор

Коли Дмитро привів Олю у свій будинок, щоб познайомити з мамою, дівчина чекала на все, що завгодно. Обізнані подруги встигли розповісти, про своїх свекрух. І Оля зрозуміла – гірше свекрухи нічого на світі немає! Однак перед Олею стояла найчарівніша інтелігентна жінка, яка називала її на ви. – Я така рада, що Дмитро вибрав саме вас, … Читати далі

Я була рада, що через збій у розрахунках свекрухи, я позбулася левової частки проблем у житті. З таким синочком на шиї, їй зараз будь-яке добре слово за щастя буде

Автор

– Ніщо не замінить тепла та затишку рідної оселі! – Промовив Грицько, сідаючи на улюблений стілець. – А я тобі давно казала, що тобі Олександра не пара! – З не меншим задоволенням промовила мама Грицька. – Ви, коли ще зустрічатись починали, мені вона вже не подобалася. – Ні, мам, – Грицько підсунув чашку з гарячим … Читати далі

– Торкнешся моєї вишні, повисмикую в тебе всю картоплю! – пригрозила сестра

Автор

– Ой, доню, зібрала я вас не просто так, – багатозначно вимовила Ганна Артемівна й обвела Діану з Інною хитрим поглядом. – Що таке? – сказала старша дочка і помітно підібгалася на стільці. – Сподіваюся, новини добрі? – Так, для мене точно! – Ганна Артемівна стримано посміхнулася. – Хочу відмовитись від дачі. Або продати її, … Читати далі

Микола йшов по супермаркету з важкими пакетами продуктів в руках. Раптом назустріч йому вийшла дуже знайома йому постать, і мовчки застигла перед ним. Микола хотів вдати, що не помічає жінку, але вона так уважно дивилася на нього, що він буркнув: – Здрастуйте… Чоловік зробив крок праворуч, і спробував пройти далі. Але жінка чіпко взяла його за рукав. – Привіт, Миколо! Що, поспішаєш? – єхидно запитала вона. Микола аж оторопів від несподіванки! Такої зустрічі він точно не очікував

Автор

Зустрічі з цією жінкою Микола хотів найменше, але вона таки сталася! Причому зустрівся він з нею випадково, прямо лицем до лиця… …Микола йшов по супермаркету з важкими пакетами продуктів в руках. Раптом з купи людей вийшла дуже знайома йому постать, і мовчки застигла перед ним. Микола хотів вдати, що не помічає жінку, але вона так … Читати далі

Хазяйка квартири прийшла по гроші якраз у той момент, коли Настя з Євгеном, які винаймала у неї житло, відчайдушно й натхненно сварилися. Все в них ішло майже до розлучення! Побачивши Любов Іванівну, молодята замовкли. Хазяйка тільки посміхнулася. – Чого застигли? – запитала вона. – Сваріться, сваріться. А я поки показники лічильників зніму. Ви мене не соромтеся. Я, пам’ятаю, коли з чоловіком побралася, то теж часто з ним сварилася. Поки не порозумнішала. Жінка безтурботно махнула рукою і вирушила на кухню. Молоді застигли від несподіванки

Автор

Хазяйка квартири прийшла по гроші якраз у той момент, коли молоді чоловік і дружина, які винаймала у неї житло, відчайдушно й натхненно сварилися. Сварка тривала мабуть вже більше години… І діло в них, здається, наближалося майже до розлучення! Побачивши Любов Іванівну, молодята, звичайно ж, замовкли, на що та тільки посміхнулася. -Чого застигли? Сваріться, сваріться. А … Читати далі

Ольга закривала лечо, коли з роботи повернувся чоловік. – Я вдома, – гукнув Сергій, зайшов на кухню і застиг. – А це що таке? – Як що? Ось лечо, готую. Ти ж сам просив, – усміхнулася Оля. – Я питаю що це? – Сергій обвів рукою кухню. – Ти про що коханий? Можеш пояснити, – здивувалась жінка. – Не прикидайся. Ти все прекрасно зрозуміла, що я маю на увазі, – вже обурено сказав він. Ольга здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Автор

– Оля, ти повернулася? Я так радий тебе бачити! – з надією в голосі сказав Сергій, коли його співмешканка прийшла додому. – Ні, я прийшла забрати речі, що залишилися! Я тобі вже сказала, що між нами все скінчено! – Але як же так? Адже я люблю тебе! Я не хочу розлучатися. Ти мені потрібна. Я … Читати далі

– Васильку, завтра раненько, йди на нашу ділянку! – сказала ввечері мати до Василя. – Настав час траву косити. Корівці нашій взимку корм треба. Брата свого теж поклич. – Та нащо Івана турбувати?! – відповів Василь. – У нього теж сінокіс, а мені не важко. Сам впораюся! Василь викосив майже всю траву. Тільки кут лишився недокошений. Жарко… Вирішив він води попити, як раптом почув ззаду якийсь голос! Василь озирнувся і ахнув

Автор

Як відомо нерішучий чоловік довго залишається самотнім, а можливо, і назавжди. І якщо не знайдеться спритна жінка, не підштовхне його, то все – сам не наважиться. Таким нерішучим щодо дівчат і жінок був Василь. З дитинства він такий, скромний і боязкий, а брат його Іван навпаки, спритний веселун. Душа компанії, скрізь себе почуває впевнено, постійно … Читати далі

Якось Анну до себе покликав свекор, який, як їй здавалося, завжди жив своїм життям і не втручався в їхні справи. Та цього разу батько чоловіка неабияк здивував. Він витягнув згорток, в якому було багато грошей, і передав всі гроші невістці. – Нічого мене не питай. Просто бери їх і втікай, – сказав Михайло Тарасович. Анна зрозуміла, що це єдиний шлях для неї хоч щось змінити, і зробила так, як порадив свекор. Грошей, які він дав, Анні вистачило на перший час. А потім її життя дуже змінилося – вона і роботу знайшла, і ще раз заміж вийшла

Автор

– Олексію, мені в село треба поїхати. Може підвезеш? – несміливо запитала Анна свого чоловіка. Той відразу насупився: – А чого тобі туди їхати? Що, минуле не відпускає? – з ноткою ревності запитав він. – Не злися, але туди і справді треба поїхати. Михайла Тарасовича треба провідати. – А що з ним? – Ще не … Читати далі

Як можна було прийти на ювілей з тисячею гривень? – обурювалася моя сваха, розпинаючись перед своїми родичами, і думаючи, що я їх не чую. – А ти добре дивилася? Може там ще які євро є? – Якби не так. Немає там нічого. Просто тисячу гривень. Як на сміх. Теж мені заробітчанка. Я швиденько повернулася за стіл і зробила вигляд, що нічого не почула. Та мені так прикро стало, що я майже відразу сказала, що у мене розболілася голова і я їду додому

Автор

– Як можна було прийти на ювілей з тисячею гривень? – обурювалася моя сваха, розпинаючись перед своїми родичами, і думаючи, що я їх не чую. – А ти добре дивилася? Може там ще які євро є? – Якби не так. Немає там нічого. Просто тисячу гривень. Як на сміх. Теж мені заробітчанка. Я швиденько повернулася … Читати далі