Романович

Але ж без любові не життя, а існування. Гроші… Добре, коли вони є, але вони не замінять коханого, на них не купиш щастя.

Автор

Катерина зайшла в офіс, ледь помітно кивнула охоронцю і пройшла повз ліфт до сходів.Йшла вона на п’ятий поверх завжди пішки. Тричі на тиждень ходила в спортзал, частіше не вистачало часу.Навіть у свою квартиру на п’ятнадцятому поверсі вона часто йшла сходами, коли залишалися ще сили наприкінці робочого дня. Її підбори, що чітко відбивали ритм по плитці … Читати далі

Це тобі подарунок, купиш щось собі від мене, – каже свекруха. Я подякувала і прийняла, бо якби я не взяла ці гроші, то цим би маму образила. В конверті було аж 2 тисячі гривень. Мама нічого не залишила собі, а все мені віддала. Тут прийшов мій чоловік. Покликав мене в кімнату, і попросив приміряти черевики, каже, що купив їх мені в подарунок. Я так зраділа, що не описати це словами. Взяла новий черевик, приміряла в коридорі до свекрушиного старого, і зрозуміла, що все чудово. Чоловікові я все пояснила, і він мене підтримав. З коробкою я зайшла на кухню, щоб зробити сюрприз свекрусі

Автор

– Мама сьогодні прийде. Антоніно, приготуй щось смачненьке, – каже мені чоловік. – Добре, – кажу. – А ти куди? – Я по справах, але на обід буду. Так що поквапся. Чоловік поїхав, а я прийнялася до роботи. Знаю, що моя свекруха любить голубці, тож я швиденько стала і накрутила. Заодно ще борщику зварила, салат, … Читати далі

Світлана приїхала в гості до свого батька. Той жив у іншому місті з новою дружиною – Інною. Під час вечері, Інна уважно розглядала Світлану. Від цього дівчині було ніяково. Раптом Інна відвела батька вбік і тихо щось йому зашепотіла на вухо. Світлана зрозуміла – говорять про неї. – Вона що, залишиться у нас на ніч? – почула вона. – І де ми їй постелимо? У себе, чи з хлопчиками? Зовсім не думав, коли до нас її кликав. У нас не готель! Світлана не вірила, що це відбувається насправді

Автор

-Не хвилюйся, доню, все буде якнайкраще! Батько посміхався, жартував, як міг, поки шукали для Світлани відповідну кімнату і перетягували її нехитрі пожитки. Але дочка бачила, як йому неприємно… І їй довелося нелегко… Скільки разів уявляла вона собі їхню зустріч. От батько зустрічає дочку, яка подорослішала, на пероні. Дивується, як вона виросла, як швидко біжить час. … Читати далі

Павло безцільно їздив по місту своєю машиною. Настрою не було зовсім. Додому йти не хотілося. Почався дощ. Павло вирішив зайти в кафе. Поставивши машину на стоянку, він попрямував до входу. Раптом він помітив у гущавині дерев поряд з кафе якусь дівчину. Вона з кимось розмовляла, і, як здалося Павлові, плакала. Він підійшов ближче, й почув дивну розмову: – Ну давай, моя люба, тримайся, я тобі допоможу. Павло підійшов ближче й ахнув

Автор

Павло безцільно їздив по місту своєю машиною. Настрою не було зовсім. Додому йти не хотілося. Почався дощ. Павло вирішив зайти в кафе. Поставивши машину на стоянку, він попрямував до входу. Раптом він помітив у гущавині дерев поряд з кафе якусь дівчину. Вона з кимось розмовляла, і, як здалося Павлові, плакала. Він підійшов ближче, й почув … Читати далі

Свекруха досі ображається! Я, бачите, від гостей відмовилася, а на манікюр потяглася! Слів немає

Автор

Доньці нашій лише два місяці було, коли чоловік почав докопуватись про мій день народження. Маму, тата до нас у гості покличемо, заодно з онукою поспілкуються, торт, чай. Пропонував пошукати щось, на кшталт сімейних кафе, куди з зовсім маленькими дітьми пускають. Я пальцем біля скроні покрутила: яке кафе, які гості, відчепіться все від мене! Все, чого … Читати далі

– Я звільняюся з роботи! – твердо заявила я, дивлячись на чоловіка. – Чого це раптом? – обурився Савелій. – Набридло тягнути вас на собі

Автор

Котрий місяць мій чоловік обіцяв знайти роботу і ніяк не міг. Насправді роботи в місті вистачало. Було б бажання. Однак, він хотів працювати виключно на себе. – Ти ж знаєш, я хочу свій автосервіс! – На це потрібні гроші, і ти це знаєш. На відкриття будь-якого бізнесу, має бути початковий капітал, – сказала я. – … Читати далі

Віктор сидів за столом. Олена  про щось розповідала, але Віктор думав про своє. – Вітя. Ти зовсім мене не слухаєш. Щось сталося? – запитала Олена. – Ні. Все добре, – відповів чоловік. – Давай розповідай. Я ж бачу, – наполягла вона. – Олено, а ти суп вмієш готувати? – раптом запитав Віктор. – Суп? Який? – здивувалася жінка. – Звичайний, борщ чи бульйон курячий з локшиною, – пояснив чоловік. – Так, всім, – відповіла Олена. -Тоді в мене до тебе буде прохання, – почав Віктор. Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Автор

Пакет зі сміттям стояв біля вхідних дверей п’ятнадцятої квартири другий день. Віктор запам’ятав цю деталь, бо мало не зачепився об нього вчора. Сьогодні ж вранці до пакету для сміття додався малесенький кульок. Сміття не видавало неприємного запаху, але вигляд його викликав подив. Раніш такого не було. Будинок новий, зданий рік тому. Бувало, що будівельники виставляли … Читати далі

Ніна взяла тачку, і пішла до сусідів в садок, позбирати яблука. Сьогодні Ганна – сусідка Ніни, переїхала до дочки у місто, тому яблука їй вже ці і не потрібні. – Нічого собі, який урожай, – вигукнула Ніна, побачивши червоненькі та жовтенькі яблука на траві. – Вродили, як ніколи. Жінка взялася за роботу. Через півгоди тачка була майже повна. Ніна стала перепочити, як раптом помітила, що до воріт підійшла якась жінка. Ніна придивилася і застигла від несподіванки

Автор

Ганна Ігорівна стояла у своєму саду і зітхала. Урожай цього року видався небувалим. Бабуся навіть і не намагалася зібрати всі яблука, їсти все одно нікому. Червоні та жовті, з рум’яним бочком, валялися яблука під деревами, і солодкий аромат плив по селі. Народу в їхньому селі залишилося проживати мало. Молодь поїхала до міста, де можна більше … Читати далі

Олена прасувала одяг, коли в двері подзвонили. На порозі стояв свекор. – Здрастуйте, Леонід Вікторович! – усміхнулася вона. – А я ось вирішив зайти, глянути як ти тут, – пояснив свекор. – Проходьте. Зараз чайник поставлю, – запросила Олена. Жінка була дещо здивована. Необхідності у візиті свекра ніякої не було, то навіщо він тут? – Не метушись, Олено, присядь. Я прийшов тобі дещо розповісти. Краше щоб ти почула це від мене, – раптом сказав Леонід Вікторович. Олена насторожено дивилася на свекра, нічого не розуміючи

Автор

Місто заливало холодним осіннім дощем. Саме шум дощу по сусідньому даху і висмикнув Олену зі сну. Надворі темно, хоча на годиннику майже сім. Вона дивилася у вікно, лежачи на ліжку. Через велику зливу не було видно вулиці, тільки темні розмиті постаті будинків та дерев. Як відправляти дитину до школи за такої погоди? Може не будити? … Читати далі

Коли Дмитро привіз додому Олю з немовлям, Антоніна Павлівна навіть не вийшла зі своєї кімнати

Автор

Коли Дмитро привів Олю у свій будинок, щоб познайомити з мамою, дівчина чекала на все, що завгодно. Обізнані подруги встигли розповісти, про своїх свекрух. І Оля зрозуміла – гірше свекрухи нічого на світі немає! Однак перед Олею стояла найчарівніша інтелігентна жінка, яка називала її на ви. – Я така рада, що Дмитро вибрав саме вас, … Читати далі