Романович

Ірина вирушила за покупками в магазин. На виході з під’їзду її зустріла якась жінка. – Ірина Віталіївна? – запитала вона. – Так, – підтвердила Ірина. – Ось значить яка ти! – посміхнулася незнайомка. – Ви взагалі хто? І що вам потрібно? – насторожилася Ірина. – Не прикидайся. Він сам все розповів, – говорила жінка. – Та що, і хто розповів, – не розуміла Ірина. Після цих слів незнайомка дістала телефон. – На дивись. Так зрозуміліше? – сказала вона. Ірина глянула  і застигла від здивування. – Але цього не може бути, – тільки й сказала вона

Автор

У неділю зранку Ірина вирушила за покупками в магазин. На виході із під’їзду на неї буквально налетіла жінка. – Ірина Віталіївна? – Запитала вона. – Так, – підтвердила Ірина. – Так от значить яка ти! – Вибачте, – насторожилася Ірина. – А що вам власне потрібно? – А на вигляд така культурна жінка, – продовжувала … Читати далі

Валентина смажила на кухні гриби. Її зять Василь лежав у кімнаті, а дочка Таня побігла в аптеку. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Таня ключі забула, чи що? – подумала Валентина і побігла у коридор. Вона відкрила двері і застигла від здивування. На порозі стояли якісь не молоді вже чоловік і жінка. – Здрастуйте, а Василь тут живе? – запитав чоловік. – А ви хто? – здивувалась Валентина. – А ми його батьки, – сказала жінка. – Ось і знайшли ми нашого синочка-втікача! – Як це втікача? – ахнула Валентина. Жінка не розуміла, що відбувається. А далі почалося неймовірне

Автор

-Тетянка твоя скромна, як вона так швидко заміж зібралася? Чи після зальоту? Не приховуй Валя, я ж по-сусідськи, якщо це правда, то все одно скоро видно буде, – випитувала у Валентини сусідка цікаву новину. -Та йди ти, пліткарка, тобі яке діло? – обурилася Валентина. Але з самого рання весь будинок обговорював, що у Вальки, яку … Читати далі

— Ну, ось перша пішла, – сказав батько після сватання, будучи вже “під мухою”. І з іншими також вийшло. Як помітить провожатого біля воріт, так хвіртку навстіж: – Заходь, зятем будеш! Наречений спочатку сахається від такої пропозиції, потім освоїться, придивиться і з Михайловичем – як кращі друзі. Так він всіх чотирьох заміж видав

Автор

— Ну, що, Михайловичу, знову дівка? І як це у тебе виходить… п’ята і знову донька … або ж ти спеціально… — Ага, прям мріяв, – буркнув Михайлович з незадоволеним виглядом. — Та постривай, Грицько, дай хоч привітаю, – сусід Микола квапливо підійшов до Григорія Гришко, сорокарічного батька п’ятьох дочок. — З чим вітати? – … Читати далі

Отримавши сповіщення про те, що її адресу прямує посилка Маринка аж закружляла кімнатою. Подумати тільки – 40 кілограмів. То ж скільки усього сестра наскладала зі своєї Канади? Там же може бути все що завгодно. А гроші, гроші теж будуть?

Автор

Отримавши сповіщення про те, що її адресу прямує посилка Маринка аж закружляла кімнатою. Подумати тільки – 40 кілограмів. То ж скільки усього сестра наскладала зі своєї Канади? Там же може бути все що завгодно. А гроші, гроші теж будуть? Щасливі думки витісняли одна одну. Дівчина щогодини зазирала в додаток відслідковуючи посилку. В голові роїлись здогадки, … Читати далі

— А я все одно Людку вижену, – сказав Сергій, – будинок мій, мати мені його підписала, тож із ким хочу, з тією і живу. Олег кашлянув, не знаючи, що заперечити у відповідь. Він подивився у вікно. Там, під вікнами, на призьбі, сиділа Людмила і плакала. Олег чомусь одразу визначив, що вона плаче. Серце чомусь стиснулося. Хоч і в одному селі живуть, але Олег не знав її життя, та й не цікавився, різниця в них у віці десять років, не його ровесниця. — Слухай, запитав Олег Іванович, – а йти їй є куди? — А мені до одного місця, куди вона піде

Автор

Коси Люда зберегла довгі. Якось звикла до них, і не хотіла розлучатися навіть у заміжжі, хоч і важко доглядати. До того ж турбот побільшало: дім, чоловік, донька підростає… Люда все для дому старається, хватка виявилася дівчина. До тридцяти років довгу, темну косу заплітала і скріплювала шпильками, але чоловік Сергій все одно, за нагоди, міг легко … Читати далі

– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася і поспішила по тротуару далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! – не вгавав чоловік. Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її за плече. – Ганнусю, ну ти чого?! Це ж я, Віктор! Ганна, зібравшись із силами, різко обернулася, і не вірячи своїм очам, прошепотіла: – Господи, Вікторе… А я думала, мені твій голос ввижається. Але… Як же ж так? Цього не може бути! Тебе ж давно не стало… Віктор аж очі вирячив від здивування

Автор

– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася, втягла голову в плечі, і, боячись обертатися, поспішила тротуаром далі. – Ганнусю, та зупинись ти! Це ж точно – ти! Ганна додала ходу, але чоловіча рука торкнулася її за плече. – Ганнусю, ну ти чого?! Це ж я, Віктор! Ганна, зібравшись із силами, … Читати далі

Якщо не хочете мене приймати у себе, то купіть мені квартиру, – заявила мама нам з братом. Ідея непогана. Але чи заслужила мама своєю поведінкою протягом життя, щоб ми їй квартиру купували? А з іншої сторони – другого виходу у нас просто немає

Автор

– Якщо так, Надійко, то мені доведеться жити з тобою, – заявила мені мама. Я дещо здивувалася такій постановці питання, тому перепитала, чому мама так вирішила. Я заміжня, маю чоловіка і двох дітей, живемо ми в своїй трикімнатній квартирі. Місця, начебто, і багато, але куди ще моя мама? Мама приїхала з Італії, де вона жила … Читати далі

Марія повернулася додому вся в сльозах. – Що сталося? – схвильовано спитав у неї Юрко. – А ти не знаєш? Нічого не хочеш розповісти мені? – схлипнула дружина. – Що ти маєш на увазі? – перепитав чоловік. – Може розповіси про те, як ти зрадив мені вчора? – Марія глянула в очі Юрку. – Що? – здивувався чоловік. – Не прикидайся. Я все знаю, – вигукнула дружина. – Марія, ти про що говориш? Хто тобі розповів це? – здивовано сказав Юрко, нічого не розуміючи

Автор

– Ти дивися, втретє дзвоню, трубку не бере! – нервово сказала Таня. – Ну і що? Ти бачила час? Перша година дня він на роботі. Не може він постійно бути на телефоні, – відповіла Марійка. – Так, звісно, ​​працює він! Перекидається там зі своєю! – Та з чого ти взяла? – Я от вчора в … Читати далі

Марія йшла додому та плакала. Як життя цікаво влаштоване. Рідні люди поводяться як не рідні, а зовсім чужі, стають ближчими і ріднішими

Автор

– Все, мої любі! Можете сміливо переїжджати до хати бабусі! Я вступила у спадок! Зоя Львівна сиділа у нас в орендованій квартирі і смакувала каву. – Мамо, ми тут з Машею поживемо. По-перше, ремонт зробили, по-друге, до роботи близько, а по-третє, нам подобається. – Якщо ви платитимете за орендоване житло, вам ніколи не побачити свого! … Читати далі

Ліля сиділа на кухні за столом і про щось думала, мама якраз готувала вечерю. Вікторія одразу помітила, що з донькою щось не так. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Мамо, мені вже декілька днів сниться тато. Він питає, чи передала мені мама його останній подарунок? – раптом сказала Ліля. Вікторія аж змінилася на обличчі. – Мамо, ти щось знаєш про це? – здивувалася Ліля. – Зачекай, – сказала жінка, вийшла з кухні і повернулася з коробкою в руках. – Ось, тримай! Ліля взяла коробку, відкрила її і ахнула

Автор

– Чому ви розлучилися з татом? Можеш хоч тепер мені розповісти? – Навіщо тобі це, для чого ворушити минуле? Все позаду не хочу нічого згадувати. Тата вже нема на цьому світі, його недобре тепер обговорювати! – Вікторія здивовано подивилася на дочку. – У мене багато проблем, мамо. Ти ж сама бачиш, я що не почну … Читати далі