Романович

Коли Марта звернула з траси на вузеньку дорогу до дачного масиву під Львовом, вона вже уявляла свій вечір до найменших дрібниць. Залишити машину під навісом, відчинити двері на терасу, скинути незручні туфлі, зробити собі холодного лимонаду й хоча б годину посидіти в тиші. Останні два тижні в її студії дизайну інтер’єрів були такими напруженими, що … Читати далі

— Сьогодні мені зробили пропозицію руки і серця. Людина, від якої я цього чекала майже два роки. І я сказала “ні” — це було найважче “ні” в моєму житті. У стосунках має бути добре обидвом, а якщо тобі краще наодинці, ніж із цією людиною, такі стосунки точно не варто продовжувати. Київ повільно занурювався в сутінки, … Читати далі

— Оксано, тільки не смійся, але твоя свекруха щойно запитала мене, о котрій годині в суботу приїжджати до вас на новосілля. Я спочатку подумала, що вона мене з кимось переплутала, а потім вона сказала, що буде чоловік тридцять і треба приїхати раніше, бо біля вашого будинку всім машин не стане. Оксана завмерла посеред кухні з … Читати далі

Дощ того листопадового вечора не просто йшов — він шматував місто, змиваючи з вулиць залишки осіннього тепла. Софія сиділа за столиком у своїй улюбленій кав’ярні на Подолі, відгородившись від усього світу панорамним вікном. На столі перед нею лежав розгорнутий планшет із кресленнями нового житлового комплексу, а поруч холола друга чашка еспресо. У свої двадцять дев’ять … Читати далі

Тихий і зелений львівський передмістя завжди дихав спокоєм, поки на одній зі старих вуличок не розгорілася справжня родинна драма. Ця ділянка дісталася Мар’яні та Андрію у спадок від батьків дівчини. Згадка про минуле була скоріше символічною: величезний занедбаний город, зарослий бур’янами, та напівзруйнована дерев’яна хатина з провислим дахом і вибитими шибками. Коли батьки Андрія дізналися … Читати далі

– Ти ці коробки акуратніше став, не дрова вантажиш! Оксана завмерла на сходовому майданчику, так і не діставши ключа з кишені плаща. Вхідні двері їхньої квартири були відчинені навстіж. З передпокою долинав гучний, начальницький голос свекрухи і шарудіння щільного картону. – Мамо, та куди я їх поставлю? – глухо озвався з глибини коридору Олексій. – … Читати далі

«Їж, Миколо, а то ж вистигне!» — сестра сунула мені тарілку так завзято, що чайна калюжка миттю розлилася по клейонці. Шматок пирога з капустою виглядав пишно і переконливо. Тісто товсте, рум’яне, щедро змащене смальцем. Я взяв його, надкусив. Капуста була пріснувата, зате цибулі Наталя точно не пожаліла. — Смачно, — мовив я, пережувавши. — Кажи … Читати далі

– Наступного разу, коли станеш на бік своєї сестри, можеш одразу шукати собі нову дружину, – Віра подалася вперед, не відриваючи пронизливого погляду від обличчя чоловіка. Антон завмер, наче громом уражений. За п’ятнадцять років шлюбу він уперше чув від дружини подібнt. У їхній затишній квартирі, де зазвичай панувала атмосфера взаєморозуміння, тепер зависла тяжка напруга. – … Читати далі

Подарунок від Максима на День святого Валентина спершу здавався Олені справжнім дивом, ніжним променем давно забутої романтики. Вона тримала в руках вишуканий флакон і щиро вірила, що дванадцять років шлюбу просто переходять на новий, глибший рівень. Якби ж вона тільки здогадувалася, який холодний, розрахований та цинічний підтекст ховався за цим дорогим жестом. Вони познайомилися ще … Читати далі

— Іване, ти маєш оплатити весілля сестри. І навіть не починай розповідати, що у вас немає грошей, бо я чудово знаю, скільки ви відклали, — Галина Степанівна поставила чашку на кухонний стіл так рішуче, що ложечка дзенькнула об край. — Олеся в тебе одна-єдина сестра. Невже для неї шкода? Марина повільно відсунула від себе тарілку … Читати далі