Романович Я звикла вставати рано, без будильника. До підйомів разом із сонечком мене привчила заводська лабораторія: реактиви не чекають, аналізи не переносяться на потім. Я вже кілька років, як на пенсії. Але про те, щоб поспати довше, і мови немає. Тепер у мене онуки… Щоранку я сідаю в автобус і їду через все місто до дочки, … Читати далі
— Дочко, хіба ти сама не бачиш? З нього ж ґазда, як із сухого полину тин! Він же за все життя лопати в руках довше п’яти хвилин не тримав! Ганна стояла посеред світлиці, стиснувши губи, і вперто розчісувала густе темно-русяве волосся. Зубці дерев’яного гребеня з тихим шурхотом ковзали по пасмах. Мати, тітка Марта, сиділа край … Читати далі
— Шановні пані, які мають малолітніх дітей. А навіщо вам на допомога на дитину? Ви всі працюєте, отримуєте заробітну плату, і достойну. — промовив він із ноткою глибокого філософського розчарування. Того ранку був звичайний понеділок. Офіс гудів, як розлючений вулик: усі намагалися розібратися з новими звітами, здати цифри за минулий місяць і не потрапити під … Читати далі
— Добрий день, а ви до кого? Господар казав, що прибирання вже закінчилося, і наступні люди будуть лише о другій годині. Я стояла посеред власного подвір’я з важкими торбами в руках і дивилася на незнайому жінку. Вона сиділа на нашій дерев’яній гойдалці, тримала в руках горнятко з кавою й почувалася так вільно, ніби прожила тут … Читати далі
— Відсьогодні ковбасу на хліб кладу лише я, а ти обійдешся, бо ти цими днями не заробляєш. Мирослава навіть ложку над полив’яною мискою втримати не змогла. Вона просто завмерла на місці, кліпаючи очима, і дивилася на свого чоловіка Назара. Спершу майнула думка, що це такий дивний, незграбний жарт після довгого робочого дня. Назар часом міг … Читати далі
Тарас Мельник жив на краю села, де ґрунтова дорога впиралася в старий смерековий ліс. Йому було п’ятдесят вісім, і з них сорок п’ять років він ходив по гриби. Односельці казали, що Тарас знає ліс краще, ніж власну хату. Він міг з заплющеними очима сказати, де під горбком ховається кущ лисичок, де на північному схилі після … Читати далі
— Ти мені ніколи не була рідною, але стіл на мій ювілей накрити мусиш, бо що люди скажуть. Саме з цих слів почався той ранок, коли моє терпіння нарешті тріснуло, наче суха гілка під ногами. Я сиділа на табуретці біля холодної батареї. На мені був старий теплий халат, у руках ледве трималася кружка з липовим … Читати далі
У переповненому маршрутному таксі о пів на сьому ранку вільних місць ніколи не буває. Лариса вже багато років щодня долала цей маршрут, знаючи кожну зупинку, кожну вибоїну на дорозі. Біля коледжу заходила галаслива юрба студентів з однаковими рюкзаками. На зупинці «Ринку» постійно пробивався до передніх дверей старенький чоловік у кепці, щось невдоволено бурмочучи водієві. Потім … Читати далі
Соломія вперше помітила, що мішка немає, у вівторок зранку. Вона спустилася в погріб по буряки для борщу й одразу відчула, що щось не так. Не було запаху, до якого вона звикла за довгу зиму, глибокого, земляного, трохи солодкого. Біля стіни, де завжди стояв щільно зав’язаний мішок із батьковою картоплею, тепер була порожня вмʼятина в піску. … Читати далі
Олена давно збиралася відвідати маму. Відпустку перенесили двічі. Спочатку напарниця зламала руку, – гарувала два місяці, а потім начальник умовив почекати ще два тижні. І ось вона сиділа в потязі з подарунками та валізою. Нарешті відпочинок від клієнтів, від документів. Мама останнім часом розмовляла телефоном мало, тихо, стримано і якось холодно. Може образилася, що Олена … Читати далі