Романович

Наталя поверталася з магазину з важкими пакетами у руках. Жінка вже була біля будинку, як раптом помітила якусь машину біля своїх воріт. – Хто б це міг бути, я наче нікого не чекаю, – подумала вона. Наталя підійшла ближче, і побачила на подвір’ї молодого чоловіка. – Приїхав! – вигукнула жінка і кинулася до сина щоб обійняти. – Мамо почекай. Я маю тобі дещо розповісти, – раптом відсторонився син. – Що сталося? – захвилоювалася Наталя. – Тобі краще присісти, – тихо сказав Віктор. Наталя опустилася на лавку, приготувавшись до найгіршого 

Автор

Наталя Іванівна проживала в мальовничому селі одна. Чоловіка не стало два роки тому, а єдиний син Віктор як поїхав у місто на навчання після служби, так до матері і не повернувся більше. Працює на заводі інженером, спочатку винаймав квартиру, а зараз все у нього в житті змінилося. Тільки матір він в подробиці не посвячував. Приїжджав … Читати далі

По дорозі додому, в автобусі, мені прийшла думка, що в мене якраз є необхідна сума для покупки однокімнатної квартири. От я собі і подумала, що для того, щоб не жити з дочкою і зятем, я собі куплю квартиру. Однієї кімнати буде більше, ніж достатньо. Ввечері, по приїзду, я зібрала в себе вдома дітей, хотілося трохи посидіти, відзначити мій приїзд, адже мене не було кілька років, скучила я за ними. Все було добре до тих пір, поки невістка не почала розмову про гроші

Автор

– До кінця місяця ще поживеш у нас, а далі збирайся, – каже мені Анна, дочка синьйора Роберто, якого я доглядала останніх три роки. Літнього італійця не стало тиждень тому. Я розуміла, що тепер мені доведеться шукати іншу роботу. Стала я питати у своїх знайомих заробітчанок, і як на зло – нічого немає. Будинок у … Читати далі

— Злодійка! Украла в мене сина. А подивитися на малюка хотілося. Клавдія Семенівна зробила це потайки. Серце відгукнулося хворобливою заздрістю, коли вона спостерігала, як Поліна Андріївна няньчить її онука. — Була б у Іванка інша дружина, і я б любила хлопчика. Так ця, погань, позбавила мене і сина, і онука. І звичне почуття неприязні й ненависті розгоралося в душі з новою силою. Полюбити дитину Тетяни Клавдія Семенівна не могла – це було для неї за межею дозволеного

Автор

У будинку Клавдії Семенівни трагедія. Єдиний син Іван одружився з дівчиськом із сусіднього села. Одружився, не запитавши благословення в матері. —Ти навіщо привів цю Таньку? Вона жебрачка, без роду, без племені. Нехай би й жила далі зі своєю бабцею! – Клавдія Семенівна закотила очі – Прийшла з одним вузликом. Вона тебе, синку, не інакше як … Читати далі

Ми з Русланом Ігоровичем купили в магазині все, що я планувала, він навіть ще дещо мені купив в якості подарунка, і наполіг на тому, що допоможе мені все це відвезти додому. Той день був схожим на казку. Я просто не могла збагнути, що відбувається. Руслан розклав продукти і відразу став до плити. – Я просто люблю готувати і зараз приготую нам щось смачненьке, – посміхнувся він. Говорив він зі мною без жалості, а щиро, з бажанням продовжити розмову

Автор

Коли я виходила заміж за Анатолія, бо була впевнена, що саме з ним стану щасливою. Але не минуло і двох років, як він пішов від мене до моєї найкращої подруги. Спочатку у нас все було чудово, кохання, багато планів на майбутнє, донечка народилася. Але потім у мене різко почало погіршуватися здоров’я, і я перестала ходити. … Читати далі

Микола вийшов з машини й поцілував Олю у щічку. – До зустрічі! – сказав він, сів за кермо й поїхав. Оля підійшла до підʼїзду. – Хто цей мужик? – раптом почула вона знайомий голос. – Ого! Яка зустріч! – сплеснула руками жінка. – Невже це ти Олежику, власною персоною?! – Олю, та ти гуляла десь! – здивувався її колишній чоловік Олег. – Ну, зрозуміло, важко тобі без мене. Значить так – я прийшов миритися! Біля Олежика стояла якась велика дивна коробка. Оля придивилася до неї й ахнула

Автор

Оля сиділа зі своєю подругою Катею в кафе. Незважаючи на прекрасну погоду, Оля була похмура – недавнє розлучення з чоловіком не давало їй спокою. – Уявляєш, який дріб’язковий: «Віддай мені кавоварку, яку мої батьки подарували нам на весілля, і срібні ложки теж». Ложки, Катю! Жив у мене в квартирі, отримував копійки, і ложки йому знадобились! … Читати далі

Ірина в хорошому настрої поверталась з роботи. По дорозі вона зайшла в магазин і набрала дві важкі торби продуктів. Вона хотіла приготувати чоловікові смачну вечерю. Ірина з важкими сумками зайшла в будинок і просто оторопіла! Всі речі, і навіть дитячі з шаф у кімнаті та спальні, валялися на підлозі по всьому будинку! Полиці у шафах були порожні! Ірина не знала, що й думати! Жінка набрала номер свого чоловіка. – Це я тобі все влаштував! – раптом сказав той у слухавку. Ірина так і застигла з телефоном в руках

Автор

Ірина, почувши мелодію на телефоні, вийшла на кухню, взяла його з полиці та побачила, що дзвонить подруга: – Алло, привіт Надійко! – Привіт! Іринко, дзвоню тобі я не просто так, – сказала в телефон Надія. – Ну зрозуміло, ти ж у нас ділова, і просто так ніяк, а тільки з приводу, – жартома відповіла Ірина. … Читати далі

Сергій приїхав до матері в гості. – А де твій Василь? Хочу з ним познайомитись, – запитав він з порога. Інна здивувалася, звідки син про її Василя чув, але промовчала. – Познайомишся. Встигнеш… – сказала вона. – Та мені й ніколи, – продовжив Сергій. – Я ж у справі приїхав… Ти живеш сама. А нині є багато пройдисвітів. Давай квартиру твою на мене переоформимо. – Чого це? – здивувалась Інна. – Після того, як батька не стало і року не пройшло, а ти вже мужика завела! Василя цього. Не соромно?! – Про що ти?! – Інна не розуміла, що відбувається

Автор

Не стало Миколи – голови великого сімейства. Дітей у них із дружиною Інною було аж шість. Не стало його раптово, ніхто й не чекав. Слаба часто була Інна, а не стало Миколи. Ще й на пенсію вийти не встиг. Та й заповіт не залишив… Жили вони у квартирі Миколи. Вона до нього перейшла від батьків, … Читати далі

Олена прокинулася рано і одразу зайшла в кімнату бабусі. – Бабусю, я сьогодні вдома залишуся, давай щось приготуємо, – усміхнулася дівчинка до Тамари Петрівни. – Добре, зараз я вийду і почнемо, – відповіла жінка. За кілька хвилина Олена з бабусею вже крутилися на кухні. – Ой, а я ліжко ще не заправила, – раптом згадала Тамара Петрівна. – Не хвилюйся, я зараз все зроблю, – сказала дівчинка і пішла у кімнату бабусі. Олена відкрила двері в кімнату, і застигла від побаченого. – Як я раніше цього не помітила, – тільки й вигукнула вона

Автор

– А така квітка буває по-справжньому? – Оленка вставала раніше за всіх, одразу бігла до бабусиної кімнати і залазила до неї під ковдру. – Буває чи ти придумала?  – Ну звичайно буває, Оленко! Це ж дуже рідкісна квітка, вона всього один раз за своє життя і цвіте. А що буває, то це я точно тобі … Читати далі

Віра подивилася у вікно і махнула рукою, коли її чоловік Віктор вийшов із під’їзду, відвернулася і заплакала. – Знову нічого не пояснив. Куди ж він ходить? – крізь сльози сказала жінка сама до себе. Віра взяла рушник і витерла ним сльози, заспокоїлася. – Треба в магазин по продукти піти, – вирішила вона. Віра підійшла до шафи, дістала коробочку, в якій вони з Віктором зберігали готівку. Жінка відкрила її і застигла від здивування 

Автор

Віра подивилася у вікно і махнула рукою, коли Віктор вийшов із під’їзду. Натягнуто посміхнулася, наче рада. Чоловік махнув у відповідь. А сама відвернулася й у сльози. Нічого не пояснив, тільки коротке: “Скоро повернуся”. І вже кілька разів. Віра схопила рушник і притиснула його до лиця. – Досить, скільки можна! З Віктором вони познайомилися десять років … Читати далі

Наталя варила борщ, коли на кухню зайшла її мама Ніна Павлівна. – Наталю, – почала мама.  – В мене до тебе є одне проохання. – Я тебе слухаю, – усміхнулася донька. – Я тут листа написала. Зайди на пошту і відправ, – сказала Ніна Павлівна і простягла конверт. – Добре. Зараза закінчу тут і піду, – погодилася донька. Закінчивши всі справи Наталя одяглася, взяла із столу конверт, щоб віднести на пошту, і виподково глянула на адресата. Наталя прочитала ім’я і застигла на місці

Автор

Ніна Павлівна, зручно розташувавшись за столом, поправила окуляри, розгладила аркуш паперу та взяла ручку. “Доброго дня, дорогий синку Володя!” – Вона, трохи подумавши, продовжила. – “Вибач, давно тобі не писала. Але рука щось не слухалася. Я її, і мазала маззю, і на масаж мене Наталя водила. Але все одно погано слухзається. Втомилася зовсім. А все … Читати далі