Романович

Як хороше мати добрих дітей, але ж як важко буває виховати у них щось добре.  Мені 65 років, пів року тому стала вдовицею. Покинув мене мій коханий чоловік з яким прожили багато щасливих років. Жили ми пліч-о-пліч, завжди підтримували одне одного, ростили, плекали двох синочків. Тепер наші соколи живуть та працюють у місті, а я … Читати далі

Зовсім не простим було наше з чоловіком життя. Працювали дуже важко, житла довго не мали. Петро їздив на заробітки, здоров’я там залишив. Та квартиру ми все ж придбали.  Лишень в 32 роки я народила доньку. Як ми її любили, як старалися все дати. Найгарніший одяг вишукували для Маринки, найкращі гуртки оплачували. Про другу дитину вже … Читати далі

Я люблю на свята приймати гостей. Але тільки тих, яких сама запросила особисто. А от свекруха іншої думки. Вона постійно на всі застілля приходить не сама, а бере всю родину – дві сестри з чоловіками, їх діти, ще тітку з села притягне. Загалом, у нас навіть місця за столом не було і я навіть позичала … Читати далі

Я завжди бажала мамі щастя. Життя в неї було зовсім не просте. Мого батька важко назвати надійною людиною. Ніколи він нормальної роботи не мав. Навіть на городі не хотів допомагати. Все ненька сама. Вдень – на роботі, на вечір – господарство. Від важкої праці в 30 років виглядала на 50. Пам’ятаю, в дитинстві мені соромно … Читати далі

Рідна матір вимагає від мене квартиру, мовляв, вона виховала, тому я їй винна.  Коли я ще була мала, мама з татом розлучилася. Однак я усе дуже добре пам’ятаю і знаю, що винна у цьому мама. На останньому курсі університету вони вирішили одружитись. Тато був успішним та перспективним студентом, усі заздрили моїй мамі з таким кавалером. … Читати далі

До Нового року залишилось два дні, а я ще зовсім нічого не купила. Все чекала, коли чоловік гроші принесе. Я в декреті з другою дитиною, зовсім мені не просто. Лишень на Юру й можу розраховувати. Та він прийшов геть засмучений. – Що сталось? Ми можемо піти за продуктами нарешті? – Ні, не можемо. – Чого … Читати далі

Я ще була молода та зелена, коли виходила заміж за Петра. Познайомилися у спільній компанії на день студента. Він вже закінчив університет та працював на фірмі свого батька, а я тільки-но вступила на перший курс. Спершу ми з Петром просто “товаришували”. То він мене після пар зустріне з ароматною кавою, проведе до гуртожитку. Або ж … Читати далі

Ліля не любила свята, бо у ці дні почувалася особливо самотньою. Ні, звичайно, батьки завжди кликали її до себе, подруги дзвонили та питали про її плани. Батькам вона говорила, що проведе день із подругами. Подругам, що поїде до батьків… А сама заздалегідь закуповувалась продуктами, щоб не виходити з дому, вмикала якийсь серіал і сумувала… Колись … Читати далі

Юля протягла валізу зимовою дорогою. В колеса наліпав сніг. Ну от як на зло забула попередити чоловіка, що повертається раніше. Начальник у неї взагалі дивний. Спочатку, у відрядження відправляє. А потім дзвонить, каже, терміново повертайся назад, без тебе тут ніяк. Гаразд хоч, оплачувати вона тут нічого сама не повинна. Але і мотатися туди-сюди теж ніякої … Читати далі

– Кохана! – радісно вигукнув Микола. – З річницею тебе! Чоловік зайшов у кімнату і з широкою усмішкою простягнув дружині якусь коробку. Катя подивилася на задоволеного чоловіка, а потім на подарунок, який навіть не був запакований у святкову упаковку. – Електричний чайник? – запитала вона. – Ти серйозно? Щасливим її обличчя зовсім не виглядало… – Так! … Читати далі