Романович

Ганна пилососила килим. Раптом пролунав дзвінок у двері. Ганна вимкнула пилосос і пішла в коридор відкривати. – Здрастуйте, а ви до кого? – здивовано запитала вона. На порозі стояла незнайома дівчина років двадцяти. Вона безпардонно пройшла повз Ганну в квартиру. – До тебе! – панянка була налаштована рішуче. – Давай вирішимо все по-доброму! – Що вирішимо?! – ахнула Ганна. – Ви взагалі хто така?! – Ми з Олежиком вже пів року живемо, як чоловік і дружина, і я його тобі не залишу! – заявила гостя. – Краще поступися! Тримає чоловіка – не забрати! А він мене кохає! Ганна вже вивела цю хамовиту жінку за двері, коли та вигукнула неймовірне

Автор

Ганна попочала підготовку до свята ще тридцятого грудня. Це був її улюблений час у році, коли, здавалося, саме повітря наповнене казкою й чарами. Колись, дуже давно, Ганна вірила у Миколая. Акуратним почерком писала листи зі своїми заповітними бажаннями й ховала під подушку. І щоразу казковий Миколай уважно їх вивчав. Звідки Ганна це знала? Та тому … Читати далі

Іван. Він був військовим, служив на передовій, де кожен день – як останній От одного разу йому випала нагода трохи відпочити, вирватися з фронту додому, до мирного життя. Прийшов Іван до ресторану, гарно вдягнутий, хоч і видно було, що людина з дороги. А там – музика грає, люди сидять, сміються, їдять дорогі страви. Підійшов він до офіціанта та й каже:— Добрий вечір, чи знайдеться для мене столик? Хотів би трохи перепочити.Офіціант глянув на нього з голови до ніг, а потім відповів таке що в голові не вкладається….

Автор

Офіціант глянув на нього з голови до ніг, а потім відповів: Іван. Він був військовим, служив на передовій, де кожен день – як останній. Багато чого бачив, багато чого пережив, але серце його залишалось добрим і щирим. От одного разу йому випала нагода трохи відпочити, вирватися з фронту додому, до мирного життя. Думав він собі: … Читати далі

Віра дивилася турецький серіал, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила її мама. – Віро, привіт, як ти? Як почуваєшся? – одразу запитала мати. – Все добре, мамо. Ти як? – відповіла Віра. – Ой, не знаю навіть, як сказати, – якось підозріло додала Ольга Іванівна. – Щось сталося? – захвилювалася Віра. – Доню, в твоєму становищі, тобі не можна хвилюватися. Тож нічого не сталося, – сказала мати. – Мамо, я ще більше хвилюватимуся, якщо нічого не знатиму! – заявила донька. – Доню, тільки вислухай мене спокійно, – почала здалеку Ольга Іваніван, зібралася з думками і все виклала доньці. Віра вислухала маму і застигла від почутого

Автор

– Не хвилюйся, – Ігор дбайливо загорнув дружину в теплий плед. – Ну сказала дівчинка не подумавши, ну і що? Потім сама шкодуватиме. – Не буде, – сумно відповіла Ольга, – ти чув би, як вона сварилася. Ні. Вона мені ніколи не пробачить. – Пробачить? За що? – здивувався чоловік. – За те, що ми … Читати далі

Андрій був з дружиною в гостях. Раптом він помітив, що Ольга цілий вечір воркує з якимось чоловіком. Андрій подивився на це все, встав і пішов додому… Ольга прийшла через три години: – Ти мене залишив одну! Як ти міг?! – Ти ж була така зайнята, – відповів чоловік. – Як ти взагалі помітила, що я пішов? Тебе провів твій знайомий? – Звісно, ​​провів! Він справжній джентльмен, а ти… – Ольга замовкла. – Що я? – запитав Андрій. – У нього бізнес, він багатий, а я невдаха? Може, нам пора розлучитися? – А давай! – раптом погодилася Ольга… А одного вечора Андрій підійшов до свого підʼїзду. Двері відчинилися і сталося несподіване

Автор

Андрій вийшов з роботи і мало не послизнувся на сходах. Напередодні йшов дощ зі снігом, вночі підморозило, а зранку віяв крижаний вітер. На дорогах було повно машин. Усі поспішають додому, нетерпляче сигналили. Раніше Андрій теж сердився б, що доведеться втратити багато часу в заторах, а зараз був цьому навіть радий. Останнім часом повертатись додому не … Читати далі

Ірина готувала вечерю, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила її молодша сестра, Олена. – Оленко, привіт! Рада тебе чути! – зраділа дзвінку Ірина. – Привіт, – схлипнула у відповідь сестра. – Олено, щось сталося? – захвилювалася Ірина, почувши сльози сестри. – Він зіпсував мені свято, розумієш? – продовжувала плакала Олена. – Навіть не зіпсував, а скасував! – Хто зіпсував? Яке свято?! – не могла нічого зрозуміти Ірина. – Мій чоловік, зіпсував…, – додала Олена. – Так! Досить плакати! Толком розкажи, – попросила сестра. Олена важко зітхнула, трохи заспокоїлася, і все розповіла сестрі. Ірина вислухала її і ахнула від почутого

Автор

– Він зіпсував мені свято, розумієш? – плакала Олена. – Навіть не зіпсував, а скасував. – Ну навіщо ти драму влаштовуєш? Іван же ж тобі купив те, що ти хотіла! – сказала Ірина. – Та краще б він не купував нічого, ніж так! – обурилася Олена. – Досить плакати, толком розкажи, – попросила сестра. Справа … Читати далі

Ганна пішла в гості. Її запросила знайома – Віра Петрівна. Ганна подзвонила в двері квартири. Їй відкрила молода дівчина з довгим русявим волоссям. – Ви до бабусі? – усміхнулася вона. – А я Катя! Бабуся стільки про вас розповідала! Віра Петрівна зустріла Ганну як рідну. Посадила за стіл, застелений старою мереживною скатертиною. Дістала з серванту чайний сервіз. – Що сталося, дитинко? – запитала старенька. – На тобі лиця немає! І Ганна все розповіла… Розповіла, що від неї недавно пішов чоловік… Катя ж слухала мовчки, стаючи все білішою з кожним словом. – Бабусю, Ганно, я маю вам дещо сказати, – раптом заявила вона. Жінки застигли від здивування

Автор

– Таке відчуття, ніби я живу чужим життям, – Ганна повільно розмішувала розчинну каву 3 в 1 у пластиковому стаканчику. Лікарняна їдальня майже спорожніла – час наближався до вечора, коли навіть найстійкіші лікарі розходилися по домівках. Марина, її подруга, уважно вивчала змарніле обличчя співрозмовниці. За п’ятнадцять років дружби вона навчилася читати найдрібніші зміни у настрої … Читати далі

Ольга Сергіївна готувала вечерю, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив її син. – Слухаю синку! – зраділа вона дзвінку. – Привіт, мамо! В Аліни скоро день народження, і вона тебе запрошує на святкування! – одразу повідомив Дмитро. – Ой, дякую. Та навіщо я вам? У вас напевно друзі прийдуть, – відповіла жінка. – Ну і що, ми хочемо тебе бачити, адже ти близька нам людина! – наполіг син. Ольга Сергіївна розтанула. – Слухай, мамо, до тебе буде ще одне прохання, – якось підозріло додав син. – Ти про що? – запитала мати. Але Ольга Сергіївна навіть уявити не могла, про що попросить у неї син

Автор

Ольга Сергіївна знала, що ніколи не стане тією злобною свекрухою. Адже вона була доброю і чуйною людиною, і сина ростила, розуміючи, що в нього колись буде своя родина. І її син Діма нічого їй не винен. Тому, коли Діма привів до хати наречену, милу та приємну дівчинку Аліну, Ольга Сергіївна прийняла її дуже добре. Та … Читати далі

Сашко зустрів Ліду на краю лісу. Вона вже йшла додому. – Де це стільки ягід було? – запитав він. – Як завжди, – відповіла дівчина. – Ти ж знаєш наші місця. – Знаю, – кивнув Сашко. – Нехай вони завжди будуть нашими… – Ти про що? – здивувалася Ліда. – Загадковий ти якийсь… – Мій брат одружується! – сказав Сашко. – Так?! – ахнула Ліда. – Вітаю! Тобі теж пора. – А я твою бабусю вже про це запитав, – раптом сказав Сашко. – Вона не проти. Ліда засміялася. – А чого ти смієшся? – здивувався Сашко. – Ти що, моїй бабусі пропозицію зробив?! – дівчина не розуміла, що він таке каже

Автор

– Максимівно, забирай свого бешкетника. Навіщо ти його випустила? Сніг поклювати? – Про що ти, Олено? Я не випускала його. – Сам втік! – Ага! Через паркан перестрибнув, і твого випустив. Зі святом вирішив привітати. З-за сараю тихо виглядали Павлик і Сашко, восьмирічні близнюки, онуки Олени. Ну захотілося їм подивитися півнячі розбірки. А де півнів … Читати далі

Наталя поливала квіти в квартирі. ЇЇ донька Ганна, збиралася до подруги. – Мамо, до мене через хвилин двадцять, Катя прийде, трохи зачекає на мене, поки я збираюся, – повідомила  Ганна маму. – Звісно, без проблем, – відповіла Наталя і продовжила займатися своїми справами. Через півгодини у двері подзвонили. – Я відкрию! Це до мене! – вигукнула Ганна і кинулася до дверей. В коридорі почулася якась підозріла метушня. – Що це вони так розшумілися? – подумала Наталка. – Сюрприз! – несподівано, почула жінка за своєю спиною, вигук. Наталка повільно обернулася і…остовпіла від побаченого

Автор

Наталя сама виховувала своїх дітей. Чоловік пішов, коли народилася третя дитина, донька. І хоч це він наполягав на великій родині, несподівано заявив, що втомився. Але Наталя ніколи не сумувала, хоч було й непросто. На той момент синові було вже десять, а середній дочці чотири. Вона дуже любила своїх дітей, вони не були для неї тягарем, … Читати далі

Павло підійшов до будівлі свого офісу. Там працювала красуня Ірина. В руках у Павла був пакет із мандаринами і подарунком для неї, який він хотів сховати в якусь темну шафу… Павло знайшов у кишені ключі. Він відкрив двері офісу, зайшов, почав шукати, куди треба сховати подарунок для Ірини… А потім зрозумів, що його дуже турбує голова і хочеться спати. Павло подався спочатку в кабінет, пошукав в шухлядах, сподіваючись знайти хоч щось від голови. Але шухляди були порожні. Він тут же ж ліг у кріслі, знявши піджак і накрившись ним… І заснув… А вранці почалося дивовижне

Автор

Павло ні сном ні духом у цій передноворічній метушні не думав ступати на слизьку доріжку. Але він став, і проїхався так, що кілька секунд не розумів, що сталося. Все це було при свідках, які його підняли, обтрусили й порадили одягнути менш слизьке взуття. І Павло пішов далі, тільки він був уже не Павло. Вірніше, це … Читати далі